38.Підприємство та його функції в ринковій системі.

Головними суб'єктами ринкової економіки є різні підприємства. Вони є основною, первинною організаційно-економічною ланкою національного господарства. До підприємств належать заводи, фабрики, шахти, електростанції, ферми, банки, магазини, університети, інші заклади, які є самостійними суб'єктами господарювання. Вони створюються для виробництва потрібних суспільству матеріальних благ та різноманітних послуг. Стимулом для створення підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності є одержання прибутку і використання його для задоволення суспільних та особистих потреб. Підприємства є головними товаровиробниками, які визначають ділову активність національної економіки. Від ефективності їхньої господарської діяльності залежать темпи економічного зростання і добробут населення країни.

На підприємстві як первинній ланці національної економіки зосереджено певну сукупність чинників виробництва: засобів виробництва, фінансових ресурсів, працівників та ін. Тут виникають економічні відносини власності як між членами підприємства, так і між іншими суб'єктами господарювання. Саме на підприємстві здійснюється безпосереднє виробництво потрібних суспільству, споживачам (покупцям) товарів або послуг, первинний розподіл знову створеної вартості на первинні доходи (доходи підприємців, працівників, держави).

Окрім того, саме на підприємстві здійснюється поєднання працівників із засобами виробництва. Причому характер такого поєднання визначається формою власності на засоби виробництва і зумовлює вид підприємства. Кожне підприємство вступає в економічні відносини з іншими суб'єктами господарювання (при купівлі засобів виробництва, наданні та отриманні послуг, одержанні кредитів та виплаті відсотків по них), державою (при виплаті податків та ін.), зарубіжними підприємствами (при виробничій підрядній кооперації, спеціалізації тощо) та ін.

Отже, економічна сутність підприємства - це основна ланка національної економіки, яка у взаємодії з іншими самостійними суб'єктами господарювання забезпечує виробництво необхідних споживчих благ (товарів та послуг) з метою привласнення прибутку.

39.Організаційно-економічні форми та види підприємства.

за формою організації підприємств розрізняють:

- індивідуальне (одноосібне володіння), що є власністю однієї особи, котра покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й виключну відповідальність за управління. Підприємець є водночас власником, працівником, бухгалтером, управлінцем. Переваги: ек свобода вибору сфери діяльності, обсяги вир-ва напрямів використання доходу, оперативність, безпосередня зацікавленість у продуктивній праці, ефективному використанні і розподілі доходів, низькі організаційні витрати.

Недоліки: обмежені фінансові можливості застосування НТП, обмежена можливість організації відпочинку.

-товариство (форма організації підприємництва, що ґрунтується на пайовому формуванні громадянами чи юр особами статутного капіталу, на розподілі прав та відповідальності).

Види товариств: Товариства з Обмеженою Відповідальністю (відповідальність обмежується тільки капіталом, а не майном), змішане товариство (об’єднання кількох фізичних/юр осіб для спільної діяльності на основі договору, де відповідальність визначається внесками членів).

Переваги: зростання фінансових можливостей, довіра з боку кредитних установ, зниження ризику банкрутства, зростання ефективності внаслідок розподілу обов’язків.

Недоліки: суперечності в інтересах учасників, розбіжності у виробленні стратегії та у прийнятті управлінських рішень.

-корпорація або акціонерне товариство (форма об’єднання капіталів учасників акціонерного товариства, що засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право на отримання доходу та участь в управлінні товариством). Розрізняють товариства закритого (ЗАТ ,випускають акції без права вільного продажу) та відкритого типу (ВАТ, випускають акції, які вільно купують і продають).

Переваги: стійкість, малий ризик банкрутства, ефективний менеджмент і маркетинг.

Недоліки: значні витрати, складна організаційна структура управління і як наслідок, бюрократизм.

Типи об’єднань підприємств:

-картель (угода між незалежними підприємствами щодо проведення єдиної цінової політики, розподілу ринків збуту, узгодження умов обміну патентами чи ліцензіями, без регламентації вир-ва).

-Синдикат (об’єднання підприємств, що виробляють однорідну продукцію та передбачає збереження виробничої самостійності; займається реалізацією товарів).

-Трест (втрата юридичної та ек самостійності у вир-ві та реалізації, де частка підприємства визначається пакетом акцій).

-Концерн (об’єднання формально самостійних підприємств, які фактично підпорядковані фінансовому контролю головної фірми, що і несе відповідальність за його діяльність).

-Конгломерат (багатогалузеве об’єднання, що виникає на основі втручання фірми в численні мало пов’язані між собою галузі економіки шляхом скуповування акцій підприємств).

-Диверсифікати ( багатогалузеві корпорації, об’єднані системою участі, виробничою кооперацією, патентно-ліцензійними угодами, спільними виробничими та науково-дослідними програмами, єдиною системою фінансування).

Фінансово-промислові групи (об’єднання великих промислових фірм з банківськими структурами, в якому всі учасники самостійно вирішують власні завдання, враховуючи інтереси групи).