- •1.Зародження та основні етапи еволюції економічної теорії.
- •2.Економічні закони,їх пізнання та використання
- •3.Методологія,теоретико-економічних досліджень.
- •4. Функції економ теорії .
- •5.Сутність економічної системи,її структурні та функціональні елементи.
- •6.Національні моделі сучасної ринкової економіки.
- •7.Власність в економічній системі
- •8.Типи і види форми власності.
- •9.Типи економічних систем та їх еволюція.
- •10.Економічні потреби суспільства:суть,структура,класифікація.
- •11.Сутність та види економічних інтересів.
- •12.Зміст та структура суспільного виробництва.
- •13.Основні фактори суспільного виробництва та їх взаємозв*язок.
- •14.Варіантність використання екон.Ресурсів і проблема вибору.
- •15.Ефективність суспільного виробництва та її показники.
- •16.Форми організації суспільного виробництва та їх еволюція.
- •17.Товар і його властивості.
- •18.Вартість,корисність.Цінність:зміст та сучасні трактування.
- •19.Теоретичні концепції виникнення і природи грошей.
- •20.Функції грошей та їх еволюція.
- •21.Поняття ринку та його функції.
- •22.Конкуренція:суть.Види та роль у ринковій економіці.
- •25.Інфраструктура ринку,її роль та значення.
- •26.Капітал як економічна категорія товарного виробництва.
- •27.Промисловий капітал та його кругооборот.
- •28.Природа та генезис торговельного капіталу.
- •29.Витрати обігу:їх сутність,структура.
- •30.Сутність торгівлі та її основні форми.
- •31.Природа та джерела позичового капіталу.
- •32.Роль кредиту у функціонуванні сучасного ринкового господарства
- •35.Криві байдужості та їх властивості.Карта кривих байдужості.
- •36.Умови рівноваги споживача.
- •37.Сутність та умови підприємницької діяльності.
- •38.Підприємство та його функції в ринковій системі.
- •39.Організаційно-економічні форми та види підприємства.
- •40.Економічні періоди функціонування підприємства.
- •41.Мотивація поведінки підприємства в умовах ринкового господарювання.
- •42.Витрати виробництва:сутність.Види та фактори,що визначають їх динаміку.
- •43.Стратегія підприємства в умовах недосконалої конкуренції.
- •44.Зміст процесу суспільного відтворення,його види та динаміка.
- •45.Система національних рахунків:сутність та методологічні принципи побудови.
- •46.Способи виміру валового національного продукту.(внп)
- •47.Економічне зростання,його типи та рушійні сили.
- •48.Сукупний попит:цінові та нецінові фактори.
- •49.Сукупна пропозиція:цінові та нецінові фактори.
- •50.Сукупність і типи інфляції.Соціально-економічні наслідки інфляції.
- •51.Причини виникнення і види безробіття.
- •52.Природа та специфіка циклічності економічної динаміки.Види циклів.
- •55.Інструменти грошово-кредитного регулювання економіки.
- •56.Державне регулювання.
- •57.Об*єктивні передумови становлення та сутність сучасної світового господарства.
- •58.Світовий ринок і міжнародна торгівля.
- •59.Міжнародна валютна система та етапи її еволюції.
- •60.Глобалізація світогосподарських зв*язків та загально цивілізаційні проблеми людей.
29.Витрати обігу:їх сутність,структура.
В останнє десятиріччя широко відомою стала теорія трансакційних витрат, яка розроблена представниками неоінституціоналізму. Сюди відносять головним чином витрати обігу, тобто витрати на реалізацію товару (реклама, обслуговування ринків та ін). Поняття трансакційнх витрат запровадив американський економіст Р.Коуз. Неоінституціоналісти вважають, що функція ринку полягає в економії трансакційних витрат, а головною його перевагою виступає тенденція до мінімізації витрат кожного учасника обміну на отримання інформації.
До продуктивних витрат обігу належать:
1) витрати зберігання - тобто витрати уречевленої і живої праці на зберігання різних видів запасів;
2) витрати транспорту - тобто витрати на перевезення товарів з місць виробництва до місць споживання.
Задачам аналізу витрат обігу є:
*Вивчення виконання кошторису витрат обігу за певний період і розробка заходів на майбутнє;
*Вивчення основних факторів, що впливают на загальний рівень витрат обігу, а також на окремі статті витрат;
*Виявлення резервів економії ресурсів в сфері товарного обігу, виявлення витрат і розробка заходів направлених на їх ліквідацію.
Торговельний прибуток — являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення торговельної діяльності, і представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.
За складом елементів, що формують прибуток, розрізняють:
*маржинальний прибуток;
*валовий (балансовий);
*чистий прибуток підприємства.
30.Сутність торгівлі та її основні форми.
В ринковій економіці торгівля є найбільш розповсюдженою сферою підприємницької діяльності та сферою застосування праці.
Призначення торгівлі полягає в тому, що вона забезпечує доведення споживчих товарів і послуг від виробника до споживача посередництвом купівлі продажу.
Торгівля – форма економічного зв’язку між виробництвом і споживанням, що здійснюється безпосередньо ринком.
Сфера товарного виробництва → Сфера товарного обігу → Сфера споживання
Торгівля виникла на відповідному етапі розвитку суспільства, а саме тоді, коли окремі виробники почали виготовляти продукції більше, ніж їм було потрібно для своїх власних потреб. Попередником торгівлі був натуральний обмін продуктами праці, який виник ще в надрах первісно-общинного ладу.
Важливим стимулом розвитку обміну був перший великий суспільний розподіл – це відокремлення скотарства від землеробства. Відповідно обмін ставав частішим явищем. Перехід від випадкового до регулярного обміну виник унаслідок другого великого суспільного розподілу праці – відокремлення ремесла від землеробства.
Значний поштовх у розвитку обміну дало виникнення міст. Поряд із цим, важливою економічною передумовою розвитку регулярного обміну була поява приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і предмети праці.
У різних державах, з різним рівнем розвитку суспільних фондів споживання, де продукти праці виробляються як товари, їх рух із сфери виробництва у сферу споживання здійснюється з допомогою товарного обміну. Наявне товарне виробництво і товарно-грошові відносини обумовлюють наявність товарного обігу. Товарний обіг має три форми:
- матеріально-технічне постачання народного господарства;
- закупівля сільськогосподарських продуктів і сировини;
- торгівля товарами народного споживання.
На макроекономічному рівні товарний обіг виступає як об’єктивна необхідність процесу відтворення. Якщо товари не будуть реалізовані, то виробництво не відшкодує свої витрати, не будуть вивільнені вкладені у товари грошові засоби. Торгівля сприяє реалізації виробленого суспільством сукупного суспільного продукту за певний період. Нормальне функціонування сфери товарного обігу означає, що потреби населення задовольняються.
Торгівля здійснює обіг товарів народного споживання. За своїм матеріальним змістом торгівлясамостійною галуззю народного господарства. представляє обмін одного виду праці – товарів на інший еквівалентний праці – гроші. В організаційному відношенні торгівля є
Вона є однією з могутніших галузей економіки будь-якої держави як за обсягом діяльності, так і за чисельністю зайнятого в ній персоналу, а підприємства цієї галузі є найбільш масовими.
Торгівля, реалізуючи вироблену продукцію, звільняє виробників від цієї функції (або зводить її до мінімуму) і забезпечує процес просування товару від виробника до споживача.
Торгівля є найважливішою сферою формування і стабілізації споживчого ринку, координуючою ланкою в системі міжгалузевих, регіональних та міжрегіональних зв’язків, дієвим механізмом задоволення соціальних потреб.
На сучасному етапі розвитку держави передбачається функціонування торгівлі на основі наступних принципів:
- організаційно-господарська незалежність;
- відкритість (доступність торговельних послуг для всіх категорій споживачів, пріоритетне врахування їх інтересів, запобігання дискримінації покупців);
- цивілізованість (високий рівень торговельного обслуговування);
- самоокупність (повернення суб’єктами господарювання витрат у процесі торговельної діяльності, запобігання банкрутству і фінансової неплатоспроможності підприємств);
- конкурентоспроможність суб’єктів господарювання;
- урегульованість (відповідне реагування торговельної сфери на вплив координуючих і корегуючих зовнішніх факторів через систему правових, науково-технічних, інвестиційних, соціально-політичних та інших механізмів державного регулювання);
- контрольованість – попередження і профілактика порушень та зловживань.