21.Поняття ринку та його функції.

Ринок — система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів. Є два сектори економіки: ринковий і неринковий

Враховуючи, що товарно-грошові відносини в ринковій економіці опосередковують усі відносини сусп-ва, суб’єктами ринку практично стають всі учасники суспільного вир-ва (держава, іноземні фірми та громадяни, громадяни України, різні установи та організації, державні, колективні, кооперативні, приватні підприємства та їх об’єднання)

Основні суб’єкти ринкової економки:

1. Домашнє госп-во—власники екон. ресурсів(пропонують на ринку ресурсів фактори вир-ва); отримують доходи від проданих ресурсів; використовують доходи на придбання споживчих товарів та послуг для задоволення особистих потреб.

2. Підприємці—пред’являють попит на ресурси; пропонують товари та послуги як для підприємницького й державного секторів, так і для домогосподарств; інвестування отриманих доходів.

Регулююча функція ринку забезпечує постійність зв’язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на рівень витрат та виробництво будь-якого товару, науково-технічний прогрес, на задоволення платоспроможного попиту населення. Визначаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна абсолютувати її. У сучасних розвинених ринкових системах ринок регулюється також державою і товаровиробниками. А це означає, що методи регулювання можуть бути також державними і недержавними. До перших належать: а) економічні важелі – кредити, податки, ціни, які встановлює держава; б) адміністративні важелі – державне замовлення, державні програми, правила укладання господарських договорів. До других належать різні угоди між товаровиробниками про ринки збуту, ціти, квоти тощо.

Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одерржання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації, стимулювання праці та управління.

Якщо суб’єти господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть вищими, ніж суспільно необхідні, то вони будуть неконкурентоздатними і стануть банкрутами. А це означає, що ринок виконує і таку функцію, як розподільча.

Під структурою ринку розуміють кількість і потенціал покупців та продавців, співвідношення між покупцями і можливостями їх споживання, з одного боку, і продавцями, їх здатністю створювати товари і надавати послуги, з іншого боку. Оскільки кількість і потенціал покупців і продавців не однакові на різний товар і в різних регіонах, виникають різні типи ринкових структур, або моделі ринку. Аналіз кожної з них - дуже складна річ. Тому в економічній літературі розглядаються тільки деякі укрупнені ринкові структури (моделі). Досліджуються, в основному, чотири моделі ринку, які найбільш чітко відрізняються між собою: ідеальний або чисто конкурентний ринок, чисто монопольний, монополістично конкурентний і олігополістичний.

Ці ринкові структури відрізняються між собою:

- кількістю фірм і часткою кожної з них у ринковому обсязі попиту або

пропозиції;

- ступенем однорідності продукції на ринку;

- можливістю входження нових фірм на ринок та виходу з нього;

- умовами взаємодії продавців і покупців між собою, можливістю

домовленості між учасниками ринку;

- можливістю отримання необхідної інформації для визначення поведінки на ринку.