4. Виробнича логістика на підприємстві.

МП на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить певну кількість виробничих ланок. Керування МП на цьому етапі має свою специфіку і називається виробничою логістикою Як відомо, суспільне виробництво підрозділяється на матеріальне і нематеріальне (рис.6.1.) Виробнича логістика розглядає процеси, що відбуваються в сфері матеріального виробництва.

Задачі виробничої логістики стосуються управління МП всередині підприємств, що створюють матеріальні блага або роблять такі матеріальні послуги, як збереження, фасування, розважування, складання тощо. Характерна риса об'єктів вивчення у виробничій логістиці - їхня територіальна компактність.

ЛС, які розглядаються виробничою логістикою, називаються внутрішньовиробничими ЛС. До них можна віднести: промислове підприємство, гуртове підприємство, яке має складські споруди, вузлову вантажну станцію, вузловий морський порт та інші.

На макрорівні внутрішньовиробничі ЛС виступають як елементи макрологістичних систем, вони задають ритм роботи цих систем. Можливість адаптації макрологістичних систем до змін навколишнього середовища визначається здатністю вхідних у них внутрішньовиробничих ЛС швидко змінювати якісний та кількісний склад вихідного МП, тобто асортимент і кількість продукції, що випускається.

На мікрорівні внутрішньовиробничі ЛС є рядом підсистем, які знаходяться у відносинах між собою, пов'язані одна з одною та утворюють визначену цілісність, єдність. Цими підсистемами є: закупівля, склади, запаси, обслуговування виробництва, транспорт, інформація, збут, кадри, вони забезпечують входження МП в систему, проходження всередині системи та вихід із неї.

Відповідно до концепції логістики побудова внутрішньовиробничих ЛС повинно забезпечувати можливість постійного узгодження та взаємного корегування планів і дій постачальницьких, виробничих, збутових ланок всередині підприємства.

4. Традиційна організація виробництва на підприємстві.

Зміст концептуальних положень свідчить про те, що традиційна концепція організації виробництва найбільш прийнятна для умов "ринку продавця", у той час як логістична концепція - для умов "ринку покупця".

Коли попит товару перевищує над пропозицією, можна вважати, що виготовлена з урахуванням кон'юнктури ринку партія виробів буде реалізована.

Тому пріоритет одержує ціль максимального завантаження устаткування. Причому, чим більшою буде партія, тим нижчою виявиться собівартість одиниці виробу. В дані ситуації питання реалізації товару на першому плані не стоїть.

1. Виробнича інтеграція розглядається як другорядне питання

2. Прагнення до максимальної продуктивності

3. Оптимізація окремих функцій

4. Підтримка будь-якими засобами високого коефіцієнта використання виробничих потужностей

5. Запаси у вигляді матеріальних ресурсів і готової продукції для забезпечення виробництва й обслуговування споживачів

6. Узгодженість виробничих та інфраструктурних операцій здійснюється шляхом завищення часу на їх виконання

7. Перевага спеціалізованого обладнання

8. Виробництво орієнтоване на максимізацію партій продукції, яка ви­готовляється, на програму, па складування

9. Допускається брак в межах вста­новлених норм

10. Пасивність в оптимізації внутрі­шньовиробничих переміщень