Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекции мпуя.doc
Скачиваний:
511
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
3.29 Mб
Скачать

Евристичний метод

Суть цього методу полягає в організації на уроках граматики по­шукової діяльності учнів. Перед школярами висувається пізнавальна задача, і вони під керівництвом учителя «відкривають» нові для себе знання.

Головним прийомом роботи, що лежить в основі ев­ристичного методу, є евристична бесіда. Нею користуються тоді, коли в учнів є попередні знання, спи­раючись на які на основі спостереження за мовним ма­теріалом діти більш чи менш самостійно можуть прийти до узагальнення, зробити потрібний висновок.

Перш ніж користуватися евристичною бесідою, учитель повинен визначити, які знання з граматики школярі за­своїли, які з них будуть опорними під час виведення нового правила чи закономірності, дібрати відповідний матеріал для спостереження і організації пошуку, врахувати можли­вості дітей даного класу для участі в евристичній бесіді, продумати зміст і логіку послідовності запитань.

Пошукова діяльність учнів на уроці здійснюється за кількома етапами. На першому етапі відбувається ак­туалізація опорних знань школярів, тобто повторення того матеріалу, який є опорним для усвідомлення нових знань. Наприклад, вивчаючи іменники-назви опредмечених дій і ознак, доцільно повторити істотні ознаки іменників (на­зивають предмети, відповідають на питання х т о? щ о?), дієслів (називають дію, відповідають на питання що ро­бить?) та прикметників (називають ознаку, відповідають на питання яки й?). Крім того, потрібно актуалізувати уміння групувати однокореневі слова.

На другому етапі учням пропонується пізнавальна за­дача, вони усвідомлюють необхідність її вирішення (на­приклад, прочитайте слова, знайдіть серед них споріднені і запишіть їх парами: сміх, боротися, сміятися, зелень, боротьба, зелений).

На третьому етапі вчитель у ході евристичної бесіди спрямовує дітей на аналіз мовних фактів і формування власних висновків. Це, наприклад, може відбуватися так;

Вчитель. Які групи слів ви виписали?

Учні. Сміх — сміятися, зелень зелений, боротьба боротися.

Вчитель. Що означають слова кожної групи?

Учні. Назву дії чи ознаки.

Вчитель. На яке питання відповідає слово сміх? Що означає? А слова зелень, боротьба? До яких частин мови ви віднесете слова кож­ної групи і чому?

Учні. До іменників, дієслів і прикметників, тому що відпові­дають на питання що? що робить? який?

Вчитель. Назвіть виписані вами іменники і поясніть, чому ви їх віднесли до цієї частини мови.

Учні. Слова сміх, зелень, боротьба відповідають на питання що? На питання хто? що? відповідають іменники.

Вчитель. Що ж нового про іменники ви дізналися?

Учні. Іменники можуть мати значення дії чи ознаки, але при цьому відповідають на питання щ о?

Отже, користуючись евристичною бесідою, вчитель спря­мовує пошукову діяльність дітей у потрібне русло, підво­дячи їх поступово до висновку, і тим активізує їх навчаль­ну діяльність.

Проблемний метод

Цей метод також спрямований на активізацію пошукової діяльності школярів. Як довели радянські психологи, педагоги і ме­тодисти, під час організації навчання з використанням проблемного методу учні вчаться мислити логічно, науко­во, творчо, а навчальний матеріал стає для них змістовні­шим і цікавішим. Учні самі «відкривають» і самі знаходять невідомі їм раніше знання і докази.

Головними прийомами, що лежать в основі проблем­ного методу, є спостереження за мовним матеріалом, яке викликає проблемну ситуацію, та евристична бесіда, яка допомагає вийти з ситуації інтелектуального утруднення.

Створення проблемної ситуації — одне з найважливі­ших питань у теорії і практиці проблемного навчання. У початкових класах вона створюється (однак не нав'я­зується) вчителем і усвідомлюється учнями як власна. Вона означає, що в процесі діяльності учні наштовхну­лись на щось нове, незрозуміле з першого погляду, що дивує і тривожить їх.

Поштовхом до пошуків шляхів виходу з проблемної ситуації є суперечливість між відомим і невідомим.

Наприклад, учні, вивчаючи корінь слова, засвоїли, що спільна частина споріднених слів називається коренем. Вони дійшли цього висновку, працюючи із словами, які мають однакову частину за значенням і звуковим (буквеним) оформленням (ліс лісок, дуб дубок). Однак слова з однаковим звуковим оформленням кореня не завжди є спорідненими (однокореневими). Щоб показати це дітям, учитель пропонує виписати однокореневі слова з такого ряду слів: будильник, будувати, будівельник, будити. Отже, учні зустрічаються тут саме із суперечливістю між наявними у них знаннями і необхідністю докласти їх до аналізу нового матеріалу. Діти усвідомлюють, що їхніх знань не вистачає для виконання завдання і потрібно шукати нові. Виникає проблемна ситуація. Пошук шляхів розв'язання проблемної ситуації спонукає учнів до са­мостійних роздумів, тобто до самостійного осмислення мов­ного явища.

Шляхи створення проблемної ситуації на уроках гра­матики в початкових класах різноманітні:

  • створення ситуації вибору (виписати однокореневі слова з такого ряду слів: сільський, село, сіль, посолити);

  • класифікація слів за певною граматичною ознакою (Слова читати і читання називають дією. За якими озна­ками слово читання віднесене до іменників?);

  • виконання певного практичного завдання (Скласти речення з таких слів: стоїть, пам'ятник, парку, бійцям; Батьківщину, вони, боролися; приходить, школярі, пам'ят­ника, часто. Що викликає труднощі? Яких слів не виста­чає? Для чого вони потрібні?);

  • спеціально організоване порівняння явищ і фактів (Порівняти речення Лісова галявина була вкрита рожевими, білими, жовтими квітами і Галявина була вкрита квіта­ми.)

Отже, проблемна ситуація виникає внаслідок поста­новки перед учнями проблемного завдання чи запитання. Проблемними завданнями з граматики вважаються такі, що містять суперечливість, яка властива самому мовному явищу. В одних випадках діти можуть розв'язати її са­мостійно, в інших — з допомогою вчителя. У проблемному завданні поєднується певна новизна питання із зрозумі­лістю і доступністю її розкриття.

Знайти вихід із проблемної ситуації школярам допо­магає вчитель, використовуючи евристичну бесіду. На­приклад, вивчаючи тему «Корінь слова», вчитель підводить дітей до розуміння того, що слова, які відрізняються тільки закінченням, не е однокореневими. З цією метою він використовує проблемне завдання: «Випишіть однокореневі слова: рука, рукою, руки, ручка, рукав, рукавиця».

Виконання цього завдання, викликає у дітей трудно­щі: як згрупувати слова — рука, рукою, руки, рукав і рукавиця чи рука, руки, рукою і рука, рукав, рукавиця"? Учитель вдається до бесіди:

  • Хто які слова виписав? Поясніть, чому.

  • Скільки різних слів записано в ряду рука, рукавиця, рукав?

  • Що спільного в цих словах? Чим вони відрізняються?

  • Скільки предметів називають? Доведіть це.

  • А слова рука, руки, рукою що мають спільне? Чим відрізняються?

  • Скільки предметів називають? Доведіть це.

  • Отже, слова якої групи можна вважати однокореневими, а якої — ні? Чому?

У початкових класах проблемне навчання потребує підго­товки учнів до нього і може бути виправданим при вивчен­ні лише певного кола граматичних тем, в основі яких приховані суперечності і з'ясування яких доступне молодшим школярам. Інший матеріал вивчається або частково-проблемним, або пояснювально-ілюстративним, або репродуктивним методом.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.