Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекции мпуя.doc
Скачиваний:
511
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
3.29 Mб
Скачать

Словникова робота в процесі навчання орфографії

Вивчення орфографічного матеріалу нерозривно пов'язане з роботою над збагаченням і активізацією словникового запасу дітей. Це завдання виходить із психологічної закономірності: якщо учень слово зустрічає вперше, не знає його значення, не вміє правильно вимовляти, значить правильно не передасть його на письмі.

Програма з мови для чотирирічної школи вимагає уваги не лише до граматичного значення слова, а в першу чергу до лексичного. У зв'язку з цим учні вчаться добирати сино­німи і антоніми, розглядають багатозначні слова. Під час вивчення розділу «Будова слова» вчаться добирати спорід­нені, утворювати нові слова за допомогою суфіксів і префік­сів, розглядають значення та правопис таких слів. Ця ро­бота повинна не обмежуватись відповідними розділами підручника, а продовжуватись при вивченні кожної теми, в тому числі й орфографічної.

Словникова робота в процесі навчання орфографії має й інший напрямок — засвоєння правопису слів, що є слов­никовими. Написання таких слів переважно не можна по­яснити правилами сучасного правопису, тому що воно скла­лося історично, наприклад, написання букви и в слові криниця або е у слові пшениця. Доцільно застосовувати вправи, пов'язані з роботою над орфографічним словником.

До словникових у початкових класах віднесено і ряд слів на правила, які вивчаються у старших класах (напри­клад, деякі числівники, прислівники), слова іншомовного походження (аеродром, телеграф, метро та ін.). Роботу з такими словами слід починати із з'ясування значення. А щоб учні запам'ятовували їх правопис, слова доцільно включати у вправи, які виконуються на уроках, зокрема в словникові,слухові, зорові та зорово-слухові диктанти, ви­користовувати їх під час складання словосполучень і ре­чень, добирати при можливості синоніми і антоніми. На­приклад: вдень — ..., взимку — ..., ліворуч .,., спере­ду — ... і т. д.

Цікавою є робота над мотивованим значенням або ети­мологією таких слів, звичайно, у випадках, коли це можли­во. Наприклад, учитель записує на дошці: юннат це юний натураліст і пропонує подумати, як утворилось слово юннат і чому воно пишеться з двома н.

Цікавою є робота над класифікацію таких слів за різни­ми ознаками. Наприклад:

— Прочитайте слова і випишіть ті, які означають пору доби чи пору року; аеродром, будь ласка, ввечері, вдень, гвинтівка, взимку, влітку, вчора, гардероб, гектар, держава, ліворуч, праворуч. Або: з ряду слів виписати ті, які є анто­німами. Корисною може бути робота із загадками, відгадка­ми яких є слова із словника, читання ребусів, метаграм, кросвордів тощо.

Вимоги до уроків навчання орфографії

Розглядаючи питання про ефективність уроків, на яких вивчаються орфографічні явища, перш за все треба виходити з загальнодидактичних вимог, які став­ляться до уроків. Вони конкретизуються, дістають певну інтерпретацію у зв'язку з специфікою уроків мови.

Формуючи знання, уміння і навички з орфографії, слід брати до уваги, що кожен урок, присвячений цьому завдан­ню, існує не сам по собі, а є певною ланкою в системі інших уроків. На кожному уроці ставиться цілком конкретна ме­та щодо формування знань, умінь і навичок з орфографії, кожен урок мусить містити елементи новизни, бути вищою сходинкою у становленні правописних навичок.

У зв'язку з визначеними в дидактиці типами і структу­рою уроків слід зазначити, що у початкових класах най­більш поширеними є комбіновані уроки. На одних з них подаються нові знання й формуються відповідні орфогра­фічні уміння, на інших — проводиться робота над закріп­ленням знань і удосконаленням відповідних правописних умінь. У практиці навчання є також узагальнюючі й кон­трольні уроки.

У дидактиці для кожного типу уроків чітко визначена своя структура. Однак сьогодні загальноприйнятою є думка про недоцільність дотримання послідовного і трафаретного поділу уроку на такі етапи, як перевірка домашнього зав­дання і опитування, після чого йде пояснення нового мате­ріалу і закріплення його на практичних вправах, домашнє завдання. Місце кожного етапу уроку може бути різним. Так, урок можна розпочати з подачі нового матеріалу, зливши повторення раніше вивченого і подачу нового в єдиний процес, або з виконання самостійної роботи, і від неї перейти до пояснення нового матеріалу. Отже, у кожному конкретному випадку вчитель, виходячи з завдань, які стоять на уроці, має творчо вирішувати, з якого етапу роз­почати його. Головне, щоб між кожним етапом уроку був внутрішній зв'язок, щоб кожний наступний етап був ло­гічним продовженням попереднього.

У методиці визначилися такі вимоги до уроку мови:

1. Засвоєння нових знань, їх застосування у мовленнє­вій практиці, розвиток і виховання школярів зливаються в єдиний процес.

2. Чіткість і внутрішня логіка уроку, його цілеспрямо­ваність, підпорядкованість вирішенню поставленої мети.

3. Урок мови — це передусім урок розвитку мовлення й мислення учнів.

Перша вимога диктує: дидактичний матеріал, дібраний для спостережень за орфографічним явищем, вправи для закріплення, постановка запитань і завдань мають бути спрямовані на розв'язання навчальних, розвивальних і виховних завдань.

На уроці виховує все: поведінка вчителя і його манера говорити; методичні прийоми, обрані вчителем; мовний ма­теріал; який опрацьовується; стосунки між учнями у процесі виконання тих чи інших орфографічних завдань; сама атмо­сфера уроку — чіткого, ділового, цілеспрямованого. У зв'яз­ку з цим радянські дидакти зазначають, що кожен урок є ак­тивним для виховання. Він може мати позитивний чи негатив­ний виховний вплив, але безрезультативним ніколи не буває.

Разом з тим слід застерегти вчителя від захоплення дов­готривалими виховними бесідами. Тут доцільнішими будуть конкретні запитання, які з'ясовують, як учні розуміють той чи інший вислів, основну думку, закладену в тексті, привертають увагу дітей до образного вислову, влучного слова, вчинку, поведінки тощо.

Реалізуючи наступну вимогу, учитель має чітко уявляти ті навчальні завдання, які слід поставити на конкретному уроці і які обумовлюють його логіку й структуру. Крім того, необхідно бачити ті взаємозв'язки, які існують між раніше одержаними знаннями і тим орфографічним матеріа­лом, який вивчається, розуміти лінгвістичну сутність ор­фограми. Це буде визначальним при доборі дидактичного матеріалу, виборі методичних прийомів пояснення, визна­ченні системи завдань.

Л. І. Айдарова, розглядаючи психологічні проблеми навчання рідної мови, зазначає, що кожен урок повинен розпочинатися з орієнтації учнів у тому, що вони будуть робити на уроці, чого навчатимуться, й оцінки дітьми того, чи можуть вони вирішити задачу, яка ставиться перед ними.

«5—6 хвилин уроку,— рекомендує дослідниця,— слід відводити на повторення вивченого і закінчувати постанов­кою завдань, які необхідно вирішити на уроці, тобто... вся робота починається з свідомої оцінки дітьми тієї задачі, яка перед ними ставиться, і того, чи є у них засоби для їх розв'язання».

Такий методичний підхід організовує урок, надає йому цілісності, стрункості, створює позитивну мотивацію на­вчання, оскільки, як показали спостереження, учні люблять вирішувати мовні задачі так само, як і математичні.

Нові програми з мови орієнтують учителя на те, що роз­виток комунікативного мовлення є основним принципом у навчанні мови. Саме тому знання, уміння і навички, якими оволодівають учні, потрібні для розвитку й удосконалення усного й писемного мовлення.

Орфографічна грамотність — одна з основних вимог, яка ставиться до писемного мовлення. Тому вся система навчальних вправ, які пропонуються для виконання в кла­сі і вдома, має бути спрямована на формування умінь орфо­графічне правильно виражати на письмі власні думки й передавати чужі.

Установка на розвиток мовлення вимагає під час засво­єння орфографічних явищ уваги не лише до писемного мовлення, а й до усного, яке лежить в його основі.

Процес засвоєння нових знань, формування умінь і навичок, розвиток мовлення нерозривно пов'язаний з роз­витком мислення учнів. Тому керівництво розвитком мислительної діяльності молодших школярів — одне із зав­дань, яке має вирішуватись на уроках мови. Щоб забезпе­чити успішність у розв'язанні цього завдання, учитель має, виходячи з особливостей навчального матеріалу, заздале­гідь визначати, які розумові операції сприятимуть його усвідомленню і засвоєнню. Значить, готуючись до уроку, не­обхідно визначити не лише зміст знань та умінь, над форму­ванням яких буде проводитись робота, а й ті розумові дії, якими мають оволодіти учні для свідомого засвоєння на­вчального матеріалу, а також відповідні методи і прийоми навчання, які б активізували розвиток розумової діяльності молодших школярів.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.