Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекции мпуя.doc
Скачиваний:
544
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
3.29 Mб
Скачать

Особливості структури і методики уроків добукварного періоду

Незважаючи на те, що уроки добукварного періоду умовно поділені за основною метою на підготовчі — до читання і до письма, структура і методика проведення їх мають багато спільного. Це пояснюється тим, що читання і письмо як види мовленнєвої діяльності, особливо на початковому етапі оволодіння ними, мають багато спільних структурних компонентів.

І підготовка до читання, і підготовка до письма вима­гають сформувати в учнів первинні уявлення про речення, слово, склад, наголос, звуки і букви. Оволодіння прийо­мами звукового аналізу і звукового синтезу, які є важли­вою основою для формування у дітей свідомих навичок читання й. письма, має здійснюватись у тісному взаємо­зв'язку. А це означає, що робота над цими прийомами мав місце на всіх без винятку уроках добукварного періоду.

Подібними є ці уроки і за своєю структурою, яка має враховувати особливості протікання психічних процесів у шестирічних дітей. У зв'язку з обмеженими можливос­тями дітей цього віку зосереджувати увагу на навчаль­них об'єктах учитель повинен частіше змінювати види навчальної роботи, вносити в процес виконання навчаль­них завдань елементи ігрової діяльності.

Динамічні паузи та фізкультурні хвилинки на уроках добукварного періоду найдоцільніше будувати із застосу­ванням мовленнєвих дій — проказуванням віршів, потішок, лічилок тощо.

Незважаючи на те що кожен урок добукварного пері­оду має свою основну тему й мету, до їх змісту вноситься кілька видів робіт, спрямованих на закріплення засвоєно­го дітьми на попередніх уроках.

Лекція № 3 (2 години)

Букварний період навчання грамоти, його завдання. Структура уроку букварного періоду, методика його проведення.

План лекції.

  1. Значення і завдання букварного періоду.

  2. поділ букварного періоду навчання грамоти на етапи.

  3. Особливості першого етапу.

  4. Робота за сторінкою букваря.

  5. особливості роботи на другому етапі букварного періоду.

  6. Наочність в період навчання грамоти.

  7. Після букварний період навчання грамоти.

Рекомендована література

  1. Антипець В.П. Використання дидактичних матеріалів на уроках грамоти.- ж-л "Початкова школа", №9, 1990р.

  2. Артюх Н.П. Як навчати дітей зливати літеру у склади і слова. - ж-л "Початкова школа", №9, 1993р.

  1. Баршай Л.С. Урок навчання грамоти в 1 класі. - ж-л "Початкова школа",№9, 1993р.

  2. Воскресенська Н.О. Використання звукового аналізу слів під час вивчення орфографічного матеріалу. - ж-л "Початкова школа",№2, 1994р.

  3. Воскресенська Н.О., Тимченко Л.І. Навчання грамоти. - ж-л "Початкова школа", №11, 1996р.

  4. Деркач Н.І. Звукова робота в період навчання грамоти шестилітніх.- ж-л "Початкова школа", №11, 1990р.

Букварний період

Етапи букварного періоду

Традиційно букварний період навчання грамоти ділився на три етапи. Кожен із них визначався певними особливостями опрацювання звуків і букв рідної мови. Зокрема, на першому етапі учням пропону­валося читати слова з буквами м, с, ш, н, р, л, що познача­ли тільки тверді приголосні перед буквами а, о, у. На дру­гому етапі вивчалася буква і, що вимагало читання складів і слів паралельно з твердими і м'якими приголосними. Завершувався другий етап ознайомленням з буквою ь. Уч­ням, таким чином, розкривався ще один спосіб позначен­ня м'якості приголосних звуків на письмі. На третьому етапі вводились букви я, ю, є, якими в українському письмі також позначається м'якість приголосних звуків, опрацьовувались звуки (африкати) [дж], [дж'], [дз], [дз']г апостроф.

Недоліком запровадження цих етапів було те, що на початку формування в учнів умінь читати прямий склад (злиття приголосного з голосним) вони мали справу ви­ключно з твердими приголосними. , Слід звернути увагу і на таку деталь: серед букв на позначення приголосних, виучуваних на першому етапі, були с, н, р, л — саме ті, які в українській мові можуть позначати парні твердий і м'який приголосні. Тому опра­цювання їх виключно в ролі позначників твердих приго­лосних штучно розривало роботу над твердими і м'яки­ми звуками. Такий підхід, з одного боку, призводив до побуквеного читання, а з другого — ставав причиною породження «мук синтезу», які з'являлися з необхідністю вироблення в учнів орієнтації на букву голосного звука в складі, щоб відразу правильно прочитати літеру, якою позначено приголосний звук — твердий або м'який.

У сучасній методиці навчання грамоти відбулося ско­рочення одного етапу букварного періоду. Він зараз ді­литься не на три, а на два етапи.

Особливості першого періоду

На першому етапі букварного періоду учні спочатку вивчають ряд букв, що позначають голосні зву­ки: а, о, у, й, і. Читання їх не становить для дітей певних труднощів, оскільки полягає в умінні впізнати і правильно назвати ту чи інші букву. Тому найголовніше завдання цього етапу — сформувати у першокласників уміння чита­ти прямі склади — злиття «пг», «п'г». Від нього буде зале­жати успішність просування дітей в оволодінні навич­кою читання. З перших кроків ознайомлення з буквами, які позначають приголосні звуки, вчитель повинен по­дбати про те, щоб не допустити в жодного учня побукве­ного читання шляхом «перебирання» букв у складі та слові.

Прямий склад, злиття приголосного з голосним учні з самого початку читають у двох варіантах — «пг», «п'г». Досягається це тим, що на першому етапі букварного пе­ріоду, крім букв а, о, у, й, вводиться буква і. Це дає можливість опрацьовувати наступні букви, що позначають приголосні звуки, в їх подвійній ролі водночас — як зна­ки парних твердого і м'якого звуків. Наприклад, засвоєн­ня учнями букви н здійснюється у процесі читання складів і слів, де вона позначає звуки [н], [н]: на, но, ну, ни, ні, Ніна,

Паралельна робота з твердими і м'якими приголосними звуками, що позначаються однією й тією самою буквою, сприяє розвитку в дітей орієнтації на букву голосного звука в складі, тобто усвідомленню складового принципу українського письма. Початкова навичка читання ґрунтується на сприйнятті цілісної одиниці — злиття приголос­ного з голосним, що запобігає побуквеному читанню.

Для первинного виділення виучуваних звуків пара­лельно слід дібрати слова з твердим і м'яким звуками, наприклад: ліс і лось,лин і окунь, стіл і лялька тощо. Від­повідно до цього тема уроку на опрацювання нової літери формулюється в такий спосіб: «Звуки [н], [н'], позначення їх буквою «ен».

Протягом букварного періоду учні поступово ознайом­люються з алфавітними назвами літер і вчаться називати звуки, позначувані ними, наприклад: «У слові ліс буква «ел» позначає звук [л'], а в слові лампа — звук ]».

Якщо в добукварний період основною мовною одини­цею, з якою учні виконували аналітико-синтетичні дії, був звук, то в букварний період до нього додається і буква. Паралельно із звуковим аналізом учні виконують і звукобуквений аналіз нескладних слів, написання яких відпо­відає вимові. Новим елементом на таких уроках букварного періоду є буква, оскільки з усіма звуками рідної мови учні познайомились у добукварний період. Тому підсумовувати урок на первинне опрацювання літери правильно буде так: «Сьогодні ми познайомилися з новою літерою «те». Вона мо­же позначати на письмі звуки [т], [т']».

Порядок розміщення і визначення літер у сучасних букварях відбувається з урахуванням частотності їх в українському письмі. Це означає, що чим частіше вико­ристовується та чи інша буква в писемному мовленні, зокрема в художніх творах для дітей дошкільного і молод­шого шкільного віку, тим раніше вона вивчається в буква­рі/ Винесення більш частотних літер українського алфа­віту на початок букварного періоду дає можливість авто­рам букваря і вчителям запропонувати учням для читання більшу кількість доступних для них слів, швидше заповнити букварні сторінки зв'язними текстами.

При побудові текстів на першому етапі букварного періоду у складі речень можуть бути предметні малюнки, які замінюють слово, якого учні ще не можуть прочитати. Якщо зміст речення досить прозорий, то замість малюнка на місці пропущеного слова ставиться лінія — знак слова, застосовуваний у добукварний період. Наприклад: Он нива. На ниві (мал. колосків пшениці). Іван вивів на ниву (мал. комбайна). Він ____ ____ .

У практиці початкового навчання трапляються ви­падки, коли учні швидко запам'ятовують короткий бук­варний текст і, не читаючи, проказують його напам'ять. Для виховання у дітей усвідомленого читання, підвищення пильності під час відтворення кожного слова і речення слід час від часу пропонувати їм на дошці або на індивідуаль­них картках варіанти текстів, поданих у букварі. Ці ва­ріанти легко створити, змінивши частково в реченнях по­рядок слів, вилучивши і ввівши деякі слова, змінивши гра­матичну форму частини слів, замінивши чи переставивши місцями імена дітей тощо.

Усвідомлення прочитаного забезпечується також від­повідями на запитання за змістом тексту, причому від­повідь на запитання учень може давати, читаючи певне речення. Доцільно також на цьому етапі застосувати ви­біркове читання як слів у колонках, так і речень за від­повідними завданнями вчителя. Так, щоб читання слів у колонках не було для учнів одноманітним, його можна проводити із супровідними завданнями фонетико-графічного, граматичного і лексичного характеру, наприклад: прочитати слова, у яких буква «ел» стоїть на початку; про­читати слова з наголосом на першому (другому) складі; знайти два слова, які різняться між собою одним складом; знайти і прочитати слова, у яких останній склад ла; прочи­тати слова, до яких можна поставити питання що робила?; знайти і прочитати імена дітей та ін.

Кожне з перелічених завдань спонукає учня ще й ще раз повернутися до читання слів у заданій колонці, але кожного разу він це робитиме по-новому.

Методика формування уміння читати прямі склади

На початковому етапі формування першокласників уміння читати основною одиницею читання є склад у його найпростішому вияві, коли він складається з єдиного голосного звука та коли він становить злиття приголосного з голосним, на­приклад: о-ко, о-са, І-ра, ли-па, ма-ма, во-ни тощо. Злиття приголосного з голосним, крім того, що воно може становити окремий склад, є обов'язковою частиною всіх складів ускладненої структури, наприклад: рак, ліс, липка, ставок, листок. Тому оволодіння дитиною читанням прямого складу — злиття «пг», «п'г» є основою для того, щоб прочи­тати слово будь-якої графічної будови. Саме тому проблема навчити першокласників злито читати прямі склади була і залишається основною в методиці навчання грамоти.

Раніше в методиці основою читання прямого складу служив предметний малюнок, розміщений над словом. Читання складів ра-ма підказував дитині малюнок ра­ми. Відомий також прийом читання прямого складу по слідах звукового аналізу. Проаналізувавши на слух, скажімо, слово липа, вчитель пропонував прочитати його по складах. Недолік таких прийомів полягає в тому, що в обох випадках зазначений спосіб читання не може сфор­мувати в учня усвідомленої навички, потребує для цього тривалого часу.

Формування у першокласників уміння читати прямі склади має спиратися на спостереження за артикуляцій­ними особливостями звуків. Механізм утворення прямо­го складу з різними голосними дитина може легко усві­домити, якщо спостерігатиме за артикуляційними укла­дами складів ма, мо, му, ми без подання голосу. Діти по­мічають, що підготовка мовних органів, у даному випад­ку губ, до вимовляння різних складів здійснюється по-різному тому, що різниця в артикуляційному укладі губ залежить не від приголосного, який в усіх складах зали­шається одним і тим самим, а від голосного, що в кож­ному складі змінюється.

Відтворення прямого складу під час читання полягає в одночасній підготовці до вимовляння двох звуків, по­значених відомими дитині буквами. Наводимо фрагмент уроку по виробленню в учнів уміння читати прямі скла­ди, поданого на сторінках журналу «Початкова школа».

Закріплення вміння читати прямі склади і слова з ними здійснюється за допомогою різноманітних складо­вих таблиць (статичних і динамічних), складових абаків з рухомими смужками, на яких зображені літери, що потрапляють у «віконечко» для читання, тренажерів тощо.

Для полегшення синтетичної роботи дітей під час чи­тання слів складнішої структури, зокрема із збігом при­голосних, деякі злиття в таких словах виділяються в пев­ний спосіб (кольоровою крейдою або підкреслюються), на­приклад: ліс, сосна, смола, лісник.

На першому етапі букварного періоду учні поступово переходять від читання слів по складах до повторного прочитування уже знайомих слів із наголосом, тобто з подовженим вимовлянням наголошеного звука в слові.

Опрацювання звуків і букв на другому етапі букварного періоду

На другому етапі букварного періоду учні знайомляться з іншими способами позначення на письмі м’яких приголосних (буква­ми ь, я, ю, є); дізнаються про те, що буквою «ге» позначаються на письмі два різні зву­ки — [г] і [ґ]; що буква «йот» позначає на письмі м'який приголосний звук [й], який не має парного твердого; за­своюють звукове значення букви «ща» ([шч]); відпрацьо­вують літературну вимову і вміння позначати на письмі звуки (африкати) — [дж], [дж’], [дз], [дз']; знайомляться з роллю апострофа в українській графіці.

Таким чином, на другому етапі букварного періоду значно

ускладнюються завдання, пов'язані з формуван­ням у першокласників початкових відомостей про фоне­тичну і графічну системи рідної мови у їх взаємозв'язку. Разом з тим з'являються додаткові можливості вчити дітей розрізнювати звуки і букви, усвідомлювати спільне і відмінне у них.

Одним із найскладніших елементів української гра­фіки, з яким у доступній формі необхідно познайомите учнів на цьому етапі, є букви я, ю, є та їх подвійна графічна роль в українському письмі.

Лексичний і текстовий матеріал у сучасному буква­рі дібрано так, що спочатку діти знайомляться з тим, що буквами я, ю, є на письмі позначаються сполучення м'якого приголосного [й] з голосними [а], [у], [е], тобто злит­тя [йа], [йу], [йе]. Після цього вони дізнаються про вживан­ня букв я, ю, є для позначення голосних звуків [а], [у], [е] і м'якості попередніх приголосних.

На основі артикуляційно-слухових спостережень учні складають звукові моделі слів типу якір, диня, під якими позначають звуки або їх сполучення відповідними буквами.

На другому етапі букварного періоду більше уваги вчитель має приділяти формуванню в учнів орфоепічного читання відповідно до норм української літературної вимо­ви. Зокрема, продовжується робота над правильним ви­мовлянням у процесі читання дзвінких приголосних звуків, наприклад: [б], [б’], [г], [г’], [ж], [ж’], [дж], [дж'], [дз], [дз'] та інших у кінці слів та в середині перед наступним глухим, відпрацьовується правильне артикулювання зву­ка [ф].

Важливим завданням другого етапу букварного пе­ріоду є поступовий перехід до складового способу читання слів із збігом приголосних: гніздо, смерічки. У букварі з метою полегшення синтетичної діяльності учнів продовжують виділятися окремі злиття у графічно ускладнених словах. Однак при повторному читанні одних і тих самих слів учитель заохочує учнів до складового і злитого їх прочитування.

Для опрацювання кожної букви на цьому етапі програ­мою відводиться від двох до чотирьох уроків. На одному з уроків учні ознайомлюються з новою буквою, її звуковим значенням, оволодівають початковим умінням читати її в складах (злиттях) і словах, а протягом наступних уроків ці знання і вміння закріплюються, узагальнюються. Від­мінною у зв'язку з цим є і структура різних уроків, при­значених для опрацювання однієї й тієї самої букви як на першому, так і на другому етапі навчання грамоти.

Більш специфічною є структура уроку на опрацювання нової літери в букварний період, у той час як уроки на закріплення вивчених букв будуються довільно. Вони складаються з різноманітних вправ, метою яких є засвоєн­ня учнями звукових значень вивченої букви, вироблення у них умінь читати слова і тексти з цією буквою.

Структура уроку на ознайомлення з новою буквою

Загальна структура уроку на опрацювання нової букви має відповідати сформульованій темі, на­приклад: «Звуки [с], [с'], позна­чення їх буквою «ес», тобто у ній повинен відображатися провідний принцип аналітико-синтетичного методу на­вчання грамоти — від звука до букви. Основна частина уроку, на якому учні ознайомлюються з новою буквою, може складатися з таких етапів:

І. Підготовчі артикуляційно-слухові вправи.

1. Виділення звуків [с], [с'] із скоромовки, наприклад:

Босий хлопець сіно косить, роса росить ноги босі.

  1. Активне вимовляння виділених звуків, спостере­ження за їх артикуляційними особливостями (якими мов­ними органами і в який спосіб створюється перешкода на шляху струменя видихуваного повітря).

  2. Віднесення виділених звуків до приголосних; зі­ставлення твердого і м'якого звуків на слух та за спосо­бом вимовляння; позначення їх фішками (—, =).

  1. Вправи на впізнавання звуків [с], [с'] у заданих учи­телем словах (лось, ліс, лисиця, смола, береза (!), роса, сім, вісім, зірки (!), місяць, сонце).

  2. Самостійний добір учнями слів із звуками [с], [с'] в різних позиціях.

  3. Аналітичні і синтетичні вправи із звуками [с], [с'] та з голосними (на утворення та аналіз складів-злиттІв).

II. Ознайомлення з буквою «ес».

1. Вчитель повідомляє, що звуки [с], [с'] позначаються на письмі буквою «ес», показує малу і велику літери.

  1. Зіставлення малої і великої літер с, С (за формою однакові, а за розміром різні).

  2. Ознайомлення з місцем букви с у касі розрізної азбуки.

III. Вправи з читання.

1. Читання таблиці складів з буквою с (променевидної чи лінійної):

а

о

у

и

і

с

са

со

су

си

сі



2. Читання слів, поданих в аналітико-синтетичнІй формі;

3. Читання слів у колонках з опорою на виділені злит­тя (з дошки, таблиці).

сани ліси лісова носили син ліс лісові носив

4. Читання колонки слів за букварем.

IV. Ознайомлення з текстом,

  1. Вступна бесіда на тему тексту з використанням ілюстрації в букварі.

  2. Читання тексту вчителем.

  3. Колективне читання-аналіз речень, побудованих із слів і предметних малюнків.

V. Підсумок уроку. Ознайомилися з новою лі­терою «ес», якою на письмі позначаються звуки [с], [с']. Вчилися читати склади і слова з буквою с.

Методика навчання письма в букварний період