Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекции мпуя.doc
Скачиваний:
512
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
3.29 Mб
Скачать

Особливості роботи з розвитку зв'язного мовлення

Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти освітня галузь "Мови і література", зокрема навчальний предмет "Українська мова" будується за трьома змістовими лініями: комунікативною, лінгвістичною (мовною), лінгвоукраїнознавчою. Комунікативна змістова лінія, що і основною, передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів, формування вмінь користуватися мовою як засобом спілкування й пізнання.

Психолого-педагогічні дослідження дозволяють стверджувати, що до 6-7 років у дитини вже сформована готовність зв'язно говорити на задану тему, але без належної системної роботи вона не оволодіє мовою як плануючою, пізнавальною функцією.

Починаючи з першого класу, учні здатні розуміти текст, бачити і визначати його ознаки, правила побудови, поєднувати частини. Тому, формуючи систему роботи з розвитку зв'язного мовлення, зокрема, роботу з твором, педагог повинен враховувати набутий життєвий досвід школяра.

Підготовка до написання твору складається із розгалуженої системи вправ та завдань, які дозволяють навчити дитину оцінити описуване явище, дібрати лексичний матеріал до його опису, висловити узагальнену думку.

Твір — це творча робота. Вона потребує окреслення особистісного ставлення до теми. Вибір слів, встановлення зв'язків між ними, відбір матеріалу тощо вимагає від школяра величезних сил і натхнення.

Коли дитина готується до написання твору, вона вчиться:

  1. розуміти тему;

  2. накопичувати необхідний матеріал;

  3. аналізувати дібрану лексику;

  4. складати план;

  5. орфографічне і каліграфічне записувати текст.

Види творів

У методичній літературі існує кілька класифікацій учнівських творів. Зокрема, М.Р. Львов пропонує наступну класифікацію.

  1. За джерелом добору матеріалу: пережите, побачене, почуте самими учнями; на матеріалі праці, екскурсії, спостережень, походів, ігор; на книжному матеріалі; за картинами, фільмами; змішаний матеріал.

  2. За способом виконання — усні і письмові.

3. За ступенем самостійності — колективні, напівсамостійні, самостійні.

4. За типами мовлення — твір-розповідь, твір-опис, твір-роздум.

5. За стилем мовлення — твори художнього, офіційно-ділового, публіцистичного стилів. Перші — це оповідання про ту чи іншу подію, опис природи. Другі І треті — це записи за спостереженнями, плани-пояснення, ділові описи.

Отже, у педагогічній діяльності вчитель може використовувати розмаїття різновидів письмових робіт. Педагог повинен глибоко і чітко усвідомити навчальні завдання мовної освіти, спрямовані на формування умінь школярів складати твори різного характеру.

Аспекти роботи над зв'язним мовленням

І. Працювати над словниковим запасом дитини необхідно не тільки на уроках рідної мови, але й під час вивчення усіх предметів, передбачених сучасною програмою (особливо природознавства, читання, образотворчого мистецтва).

Величезну роль у роботі над словниковим запасом дитини відіграє інсценізація казок (відома ще з початку XX сторіччя) на уроках читання. Цю роботу доцільно проводити вже з перших уроків у 1 класі. Сприяють розвитку зв'язного мовлення наступні моменти на уроках читання: робота над загадкою, прислів'ям, декламація, переказ прочитаного. Вивчаючи ту чи іншу тему ("Золота осінь", "Зима-Білосніжка"), потрібно звертати увагу дітей на цікаві, дотепні вислови і формулювання у віршах, оповіданнях, вчити школяра вільно оперувати ними.

Діти із задоволенням фантазують над продовженням художнього твору, додумують цікаві пригоди його героїв, пропонують нову назву твору.

Роботу з написання твору "Весняні квіти "вчитель проводить у декілька етапів.

  1. Читання легенди про квіти (мати-й-мачуху, пролісок).

  2. Екскурсія в природу.

3. Робота на уроках природознавства з науковим матеріалом, гербарієм, народними прикметами, пов'язаними з цими квітами.

4. Зображення названих квітів на уроках малювання (з елементами фантазії).

II. Робота над словом не закінчується після дзвоника, а продовжується після уроків, на перервах, під час навчальних екскурсій, культмасових заходів, спільних мандрівок.

Усі свята, конкурси, ігри на перервах сприяють збагаченню дитячого мовлення, збільшують активний словник дитини. Діти вчать вірші, пісні до свят ("Свято Матері", "Зустріч птахів", "Люби книгу — це твій друг" та ін.).

III. Сучасна школа не може працювати ізольовано від сім'ї, позашкілля (спортивних секцій, гуртків, музичних і художніх шкіл).

Основною формою роботи з батьками є батьківські збори, які концентрують у собі весь комплекс психолого-педагогічної взаємодії школи та сім'ї. Прикладом можуть слугувати проведені у 2 класі батьківські збори. Фрагмент конспекту пропонується увазі читача.

Тема. Чарівні слова.

Мета. Розширити, поглибити, систематизувати уявлення батьків про основні правила й

етикетні формули звертання у сучасному суспільстві; допомогти батькам формувати у дітей стійкі навички шляхетного звертання до ровесників і дорослих у школі, вдома, у громадських місцях; допомогти відчути "чарівну" силу ввічливого звертання, зв'язок внутрішньої доброзичливості із зовнішньою формою спілкування між людьми.

Бесіда.

Значення формування культури мовлення неможливо переоцінити, адже люди спілкуються за допомогою мови, в мові проявляються вихованість, начитаність, грамотність, інтелект людини, її ставлення до інших.

Виховуючи культуру мовлення, ми разом з вами не тільки привчаємо дітей постійно користуватися словами ввічливості, а й формуємо правильну вимову цих простих, розумних, корисних і добрих слів, відповідну інтонацію, жести, міміку, манери. Привітання має бути теплим, з усмішкою, виражати бажання спілкуватися й надію на взаємність з боку співрозмовника.

Спостерігайте за тим, як ваші діти вітаються і прощаються, як звертаються до інших людей, якщо просять про послугу, чи вміють ввічливо подякувати, чи немає проявів грубості. Запропонуйте дітям запам'ятати найпростіші правила ввічливості і культури мовлення: „Ввічлива людина завжди вітається і прощається. Неввічливо не відповідати на привітання. Ввічливі слова ("будь ласка", "спасибі", "будьте ласкаві"), сказані грубим тоном, перестають бути ввічливими..."

Рекомендації.

  • Прочитати оповідання В.Осєєвої "Чарівне слово" та обговорити його.

  • Пограти з дітьми в Академію ввічливих наук (рольова гра).

  • Поблукати "Містом Ввічливих" (вулицями Привітних, Уважних, Послужливих, площею Дружних).

Про ефективність проведеної роботи свідчитиме те, наскільки добре діти оволоділи ввічливими манерами спілкування; чи вміють учні бути чемними без постійного контролю дорослих; наскільки непримиренні до вияву грубості, неввічливості.

IV. Під час роботи над розвитком мовлення не може бути зневажливого ставлення до слова. Всі неправильно вжиті слова, вислови, інтонацію, наголос, динаміку, звороти потрібно зауважувати і виправляти.

Кожен учитель може розробити методику виправлення помилок, враховуючи основні їх типи та причини виникнення. Ця методика може складатися з таких елементів:

  • виправлення вчителем мовних помилок в зошитах учнів;

  • записи і примітки вчителя в зошиті учня;

  • класна робота над загальними помилками;

  • індивідуальна та групова позаурочна робота над окремими помилками: їх знаходження, розуміння, виправлення;

  • стилістичні вправи, мовний аналіз текстів на уроках читання і мови, що є загальною основою для конкретної роботи над помилками;

  • мовні вправи перед кожним твором з метою підготовки школярів до використання лексики даного тексту, його фразеології, синтаксичних конструкцій;

  • стилістичні зауваження;

  • самостійне редагування своїх творів.

Типовою помилкою в початкових класах є повторення одного й того самого слова. Для її уникнення необхідно мати в класі словники синонімів, пропонувати дітям підібрати синонімічний ряд до конкретного слова. Постійно діючим у класі є стенд "Говори правильно", тематика якого залежить від назрілої необхідності стилістичних завдань.

Гарним помічником у роботі над лексикою дитини є стенд "Школа Карлсона", на сторінках якого вчитель пропонує різні завдання: перебудувати речення, вибрати слова, які не підходять до тексту, знайти помилки, створити з даної частини мови нову, дібрати антоніми, синоніми, пояснити прислів'я, замінити словосполучення одним словом, розгадати кросворди, сканворди, ребуси тощо.

V. Вся робота налаштовується на позитивний лад. Спроби учня використати слово підтримуються, заохочуються.

Кожен школяр повинен бачити, що його спроби оволодіти мовленням схвалюються учителем, оцінюються не тільки у балах, а й словесно. Система вербального оцінювання включає в себе велику кількість вдалих виразів для підтримки та заохочення дитини, але педагог має сам відчувати час і метод цього заохочення.

Доцільно оформити у класі виставку дитячих робіт (творів, віршів, загадок), які кожен може прочитати й оцінити. Не можна відштовхувати дитину, яка звертається до вчителя зі своїми першими віршованими рядками. Важливо, щоб учень відчув, побачив зацікавленість педагога і повірив у власні сили.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.