Розмітка

Білет № 12

1. Розкрийте методику ознайомлення дошкільників із творами художньої літератури.

Вихователь читає оповідання В.Сухомлинського «Як Оленка хотіла весну наблизити».

Виконайте завдання:

1. Розробіть питання для обговорення за змістом оповідання.

-Діти, чи правильно зробила Оленка? Що кумедного вчинила дівчинка Оленка? Чи прискорила б вона цим прихід весни? Чому ні?  

2. Сплануйте словникову роботу, зазначте методи й прийоми, які доцільно використати на цьому занятті.

Словник: світанок, відривний календар, календар.

2. Розкрийте особливості закріплення і поглиблення часових уявлень у дітей старшого дошкільного віку. Змоделюйте фрагмент заняття з теми: «Закріплення уявлень про частини доби». Визначте вікову групу, тип заняття, підготовку дітей і вихователя, методи і прийоми, хід заняття.

 У вихованців старшої групи можна розвивати почуття часу спочатку на інтервалах в 1, 3,5 і 10 хвилин, тому що розрізнення цих інтервалів життєво важливо для дітей: 1 хвилина - та первісна, доступна дітям одиниця часу, з якої складається 3, 5 і 10 хвилин.  У методику роботи з дітьми можуть бути включені наступні моменти:  1) Ознайомлення дітей з тимчасовими інтервалами в 1, 3,5 і 10 хвилин, при цьому слід використовувати секундомір, пісочний годинник для сприйняття дітьми тривалості вказаних інтервалів.  2) Забезпечення переживання тривалості цих інтервалів в різних видах діяльності.  3) Навчання умінню виконувати роботу в зазначений термін (1, 3, 5 хвилин), для чого слід навчати вимірювати час і оцінювати тривалість діяльності, регулювати темп її виконання. 

Змоделюйте фрагмент заняття з теми: «Закріплення уявлень про частини доби». Дидактична гра для дітей старшої «Назви добу»

Мета: Закріплювати уявлення про частини доби (ранок, день, вечір, ніч)

Матеріали: картки з зображенням частин доби.

Хід: Вихователь разом з дітьми з'ясовує, із скількох частин складаються добу, пропонує назвати їх, показати відповідні картинки і викласти їх у правильній послідовності (Ранок, день, вечір, ніч).

Дорослий пропонує скласти добу і називає одну з частин доби. Діти перераховують інші частини доби і показують відповідні картинки. Гра повторюється 2-3 рази.

Білет № 13

1. Охарактеризуйте прийоми ознайомлення дітей з природою в контексті запропонованої педагогічної ситуації.

Вихователь: – Діти, подивіться, яка у нас красива рибка. Я зловлю рибку сачком, пересаджу її у миску з водою, і ми подивимося, як рибка плаває у воді. Ось поплила рибка до Тимура, а зараз до Тані, до Маші. До кого тепер попливла рибка? Що робить рибка у воді хвостом? Покажіть рукою, як вона робить хвостиком, коли плаває. Тепер пересадимо рибку знову в акваріум і погодуємо її (вихователь кидає корм). Діти, подивіться, у рибки є рот. Ось вона ловить ротом корм. З'їла – і знову пливе, і ще раз з’їла – і попливла. Діти, всі бачили, як пливе рибка і їсть корм? Тепер підемо гуляти, а завтра знову годуватимемо рибок.

Виконайте завдання:

1. Дайте педагогічну оцінку діям вихователя.

2. Назвіть прийоми, які вихователь використала під час даного спостереження.

3. Як слід організувати таке спостереження?

Ознайомлення дітей з природою — одно із головних засобів їх розвитку. В процесі його розширюється орієнтація дітей в навколишньому середовищі, формуються пізнавальні здібності, виховується відповідне відношення до природи. Ознайомлення дітей з природою пропонує дати їм відповідний об’єм знань про предмети, явища неживої і живої природи, виховання інтересу і любові до неї.

Ознайомлення дітей дошкільного віку зі світом природи є найважливішим засобом формування гармонійної, всебічно розвиненої особистості, що володіє знаннями й навичками екологічно доцільної поведінки в природі.

Педагогічний навчально — виховний процес повинен бути спрямований на формування таких психологічних властивостей особистості, як потреба в спілкуванні з природою, інтерес до пізнання її законів, мотиви поведінки і діяльності по охороні природи, переконання — в соціальній обумовленості відношення людини до природи, в необхідності управління природними явищами.

/Files/images/animatsii/priroda/novoe/getImage (13).jpg

Слід комплексно реалізовувати завдання екологічного виховання, а саме:

• виховування гуманного ставлення до природи;

• формування системи екологічних знань та уявлень про природу;

• розвиток уміння бачити і відчувати красу, привабливість кожного елемента довкілля; милуватися і захоплюватися ними;

• включення у посильну еколого-зорієнтовану діяльність.

Вирішення цих завдань забезпечить активне спілкування дошкільнят з природним довкіллям і сприятиме їх соціалізації.

Отже, екологічне виховання — це систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в дітей екологічної культури.

/Files/images/animatsii/priroda/novoe/getImage (14).jpg

В кожному дитсадку є по декілька живих куточків, мешканцями яких являються папуги, канарейки, морські свинки, хом’ячки, рибки тощо. А також зелений куточок, де можна побачити багато різних квітів. Як же проходять заняття по ознайомленню дітей з природою? Даний проект присвячений методиці організації діяльності з дошкільниками в куточку природи.

Програмне забезпечення навчально—виховного процесу дошкільного віку

Основою для створення навчально-виховної програми для дітей дошкільного віку є Базовий компонент дошкільної освіти. Цей документ окреслює оптимально необхідні, однак достатні для дітей дошкільного віку знання та вміння з різних сфер суспільного життя.

Стратегія побудови Базового компонента дошкільної освіти відповідає Міжнародній конвенції про права дитини і спрямована на реалізацію положень Закону України “Про освіту”, Державних національних програм “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) та “Діти України”.

В основу Базового компонента покладено якість розвитку, вихованості та навченості дитини перших семи років життя. Відповідно до його вимог експертиза діяльності дошкільних освітніх закладів полягатиме у встановленні відповідності різнобічного розвитку дитини на момент закінчення терміну її перебування в одному з них і вступу до школи мінімально обов’язковим вимогам.Дітей вчать спостерігати, виділяти окремі прикмети рослин, тварин, порівнювати об’єми, групувати їх по зовнішніх ознаках. В процесі засвоєння знань у них утворюється більш високі форми пізнавальної діяльності. Діти 4-х років можуть підійти до установлення причинно-наслідкових відносин. Біля 5-ти років у дітей формуються вища форма наочно — образного мислення. Вони можуть засвоювати узагальнені знання. Дітей вчать виділяти особливості будови рослин, тварин і установлювати їх залежність від умов переживання. До кінця дошкільного віку у дітей повинна бути розвинута елементарна форма логічного мислення, здатність до аналізу і синтезу, уміння виділяти індивідуальні і загальні ознаки рослин і тварин, робити узагальнення. До приходу в школу у дітей повинна бути розвинута спостережливість, допитливість, любов і дбайливе відношення до природи, здатність знаходити в ній красиве, інтерес до сільськогосподарської праці. Планування роботи по ознайомленню з природою:

1. При доборі матеріалу з природою, потрібно враховувати принцип доступності і науковості – відомості про рослини, тварини, явища живої та неживої природи, які повинні бути зрозумілі дітям, враховуючи їх вікові можливості.

2. Наукове пізнання світу відбувається тоді, коли даються правильні уявлення і показується почуттєвий досвід дошкільників, зв’язки і причини залежності між об’єктами і явищами.

3. При доборі матеріалу, враховується принцип енциклопедичності – Добір матеріалу з галузей природознавства.

4. Краєзнавчий принцип – не обмежує вивчення природи лише місцевим матеріалом, а також з об’єктами, яких немає у даній місцевості – ознайомлюють за допомогою наочних посібників.

Методи та форми ознайомлення дітей з природою В процесі ознайомлення дітей з природою в дитячому садку використовують різні методи:

· наочні (спостереження, розгляд картин, демонстрація фільмів);

· практичні (дослід, ігровий метод, праця);

· елементарні (досліди);

· словесні (розповіді вихователя, читання художніх творів, бесіди) Найкращий результат дає спостереження.

2. Проаналізуйте хід дидактичної гри (вправи).

Хід:

На столах у дітей по дві смужки – це струмочки. Вихователь пропонує дізнатись, який з них довший, а який коротший; пустити човник по довгому струмочку, потім по короткому; назвати, по якому струмочку човник плив довше.

Виконайте завдання.

1. Визначте, це дидактична гра чи вправа.

2. Підберіть назву, визначте мету, вікову групу.

3. Назвіть відмітні ознаки дидактичної гри та дидактичної вправи.

4. Охарактеризуйте методи і прийоми ознайомлення дітей дошкільного віку з величиною.

Білет № 14

1. Розкрийте особливості ознайомлення дітей дошкільного віку з творами художньої літератури.

Вихователь прочитала дітям середньої групи оповідання М. Коцюбинського «Про двох цапків» один раз. Потім запитує дітей: «Що можна сказати про поведінку цапків? Що хотіли зробити цапки? Чому так трапилося? Якими словами починається оповідання? Що завадило цапкам перейти річку?».

Далі запропонувала дітям переказати оповідання повним (цілісним) переказом – одна дитина переказує увесь текст.

Виконайте завдання:

1. Яких методичних помилок припустилася вихователь на занятті?

2. Запропонуйте власний алгоритм проведення заняття із переказу в середній групі.

У програмі «ДИТИНА» виведено окремий підрозділ «Художня література». Завдання з ознайомлення дітей раннього та дошкільного віку з художньою літературою за програмою «ДИТИНА» базується на в художньо-мовленнєвій компетенції, яка відповідно, включає в себе компетенції:

• когнітивно-мовленнєва,

• поетично-емоційна,

• оцінювально-етичну,

• театрально-ігрову компетенція,

• емоційно-естетична компетенції.

Кожен художній твір (народний чи авторський, дібраний дорослим (педагогом та батьками) використовується з певною метою. Наприклад, дітей раннього віку вчать слухати й розуміти зміст забавлянок, віршиків, пісеньок невеликих казочок, за допомогою дорослого відтворювати їх тощо. У старшій групі вчать здійснювати елементарний літературно-художній аналіз твору...Виховують оцінні судження про вчинки героїв на основі сформованих етичних уявлень. Формують самостійність у театрально-мовленнєвій діяльності за змістом художніх творів тощо .

Таким чином, мета роботи з художньою літературою визначається змістом підрозділу з програми. Реалізація мети здійснюється через відповідні засоби, методи та прийоми навчання

Заняття з художньої літератури розподіляються за видами:

• читання і розповідання художніх творів (тип - фронтальне); розучування напам'ять віршів (індивідуально-групове, індивідуальне);

• розігрування забавлянок, віршиків, пісеньок (групове, індивідуально-групове);

• морально-етичні бесіди (фронтальні, групові. індивідуальні);

• узагальнені бесіди за змістом улюблених героїв літературних творів; про письменників, письменниць тощо (фронтальне, групові);

• показ різних видів театрів, діафільмів, відеофільмів тощо;

• дидактичні ігри за змістом добре відомих літературних творів (фронтальні, групові, індивідуальні);

• ігри-драматизації (фронтальне, групове, індивідуально-групове);

• театралізовані ігри (групове, індивідуально-групове);

• інсценування художніх творів (групове, індивідуально-групове).

У сучасній методиці ознайомлення з літературними творами особливе місце відводиться комплексним заняттям – образам. Смисл яких полягає в тому, що через застосування літературних та фольклорних творів різних жанрів дітям презентують художній образ, зосереджуючи увагу на способах вираження цього образу в різних літературних жанрах. Наприклад, образ осені, який по-різному представлений в ліричній поезії, оповіданні, чарівній казці тощо [Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. Підручник для студентів вищих навчальних закладів факультетів дошкільної освіти. –К.: Видавничий Дім «Слово», - 2006. - С. 104-105].

2. Проаналізуйте педагогічну ситуацію.

– Тату, мене сьогодні Ніна Петрівна похвалила: я швидше за всіх запам’ятала вірш. Хочеш розповім?

– Краще розкажи мені про свою поведінку, що ти накоїла вчора! – суворо каже батько.

Посмішка зникає з обличчя дівчинки. Марно вона весь день виношувала радісну звістку.

Вдома дівчинка робить ще одну спробу поділитись своїм досягненням:

– Мамо, хочеш послухати віршик про ялинку?

– Мені зараз не до ялинки. Іншим разом послухаю.

Виконайте завдання:

1. Як впливатиме на формування відносин між дитиною та батьками такий стиль спілкування?

2. Який тип тактики виховання у сім’ї переважає? Поясніть свій вибір.

3. Запропонуйте тематику батьківських зборів для підвищення педагогічної культури батьків.

Білет № 15

1. Охарактеризуйте вимоги до організації спостереження у різних вікових групах у контексті запропонованої ситуації.

Вихователь організувала у групі спостереження за кроликом. Дітей посадила півколом, приготувала для кролика капусту, моркву, буряк, гілки осики. У ході заняття запропонувала дітям відповісти на запитання: Чи знаєте ви, де живуть кролики, хто за ними наглядає? Яка будова тіла кролика? Які у нього вуха? Запропонувала вихованцям погодувати тварину: розкласти корм на деякій відстані. Запитала: Що робить кролик? Як він їсть? Які у нього зуби? Що він більше всього любити?

Виконайте завдання:

1. Чи правильно вихователь організувала спостереження за твариною?

2. У якій групі доречно використовувати таке заняття? Чому?

3. Назвіть тварин, з якими можна знайомити дітей під час спостереження.

Спостереження – це метод, що передбачає цілеспрямоване, планомірне сприймання дітьми предметів та явищ природи. Саме на основі цього сприймання і відбувається пізнання природи.

Спостереження у молодшій групі повинні перш за все викликати емоційно-позитивну  реакцію дитини, її інтерес до тварини, бажання спілкуватися з нею. Тому запитання під час спостереження повинні спрямовуватися перш за все на уточнення та збагачення уявлень дітей про зовнішній вигляд тварини та її прояви (рухи, харчування тощо). Характери запитань залежить від мето спостереження а їх послідовність часто визначається його ходом. Питання мають бути конкретні, чітко сформульовані. Варто використовувати навідні запитання, що містять підказку варіанту відповіді (наприклад, „Хутро котика м'якеньке чи жорстке?). У молодшій групі не варто використовувати поширених пояснень, захоплюватися використанням таких засобів, як художня література та ілюстративний матеріал.

   У середній групі, як правило, проводять  повторні спостереження за тими ж  об’єктами, за якими спостерігали у  молодшому віці. При цьому ускладнюється  характер запитань, підсумовуючи спостереження, вихователь може залучити дітей до складання невеличкої розповіді.

У старшому дошкільному віці під час  спостереження використовується більше непрямих запитань, проблемних, які  спонукають дитину до міркування, вчать  роботи певні висновки на основі побаченого під час спостереження. У цьому віці ефективними є порівняльні спостереження та використання під час спостережень прийому порівняння. К.Золотова виділяє кілька етапів навчання дітей порівнянню. На першому етапі діти орієнтуються на зовнішні яскраві ознаки і порівнюють лише їх. На другому етапі знаходять відмінність за менш контрастними ознаками, але під час аналізу орієнтуються, як правило, на одну, найбільш характерну ознаку. На третьому етапі здійснюється перехід до вищого рівня у використанні порівнянь. Діти вміють зіставляти не тільки різко контрастні, але й подібні об’єкти. Виходячи з цього К.Золотова рекомендує у молодшій та середній групах порівняльні спостереження проводити за знайомими об’єктами на однорідному, але контрастному матеріалі (доросла тварина і її дитинча). Старші дошкільники можуть порівнювати як досить подібні, так і відмінні об’єкти (наприклад, дві рибки одного виду, знаходячи їхні індивідуальні відмінності, або такі мало подібні об’єкти, як хом’ячок та черепаха).