Білет № 24

1. Охарактеризуйте значення праці в куточку природи та вимоги до її організації у контексті поданої ситуації.

Уранці Марійка та Олена просили дозволу у вихователя чергувати у куточку природи. Вихователь дозволила дівчатам чергувати, а під час денного сну сама навела порядок у куточку: полила рослини, прибрала у акваріумі, погодувала рибок. Коли ввечері Марійка та Оленка взялися за прибирання живого куточку, вихователь сказала, що чергувати вже не потрібно.

Виконайте завдання:

1. Коли доречно організовувати чергування у живому куточку?

Чергування – це найбільш організована форма трудової діяльності дітей.

Вона використовується вихователем як засіб заохочення дітей до систематичного виконання ними трудових обов`язків. У дошкільному навчальному закладі розрізняють такі види чергувань:

чергування по їдальні;

чергування в куточку природи;

чергування по заняттях.

об`єднуючи дітей для чергування, слід враховувати навички, захоплення, особливості поведінки та взаємовідносини. Тих, хто недостатньо оволодів навичками, слід призначати чергувати із дітьми, які вже добре виконують це завдання; з нестійкою увагою, а також пасивних призначають з більш активними, цілеспрямованими. Слід враховувати і відносини між дітьми. Тому бажано списки чергових складати спільно з дітьми.

2. Яким чином потрібно назначати чергових у куточку природи та як повинно проходити ознайомлення з правилами чергування?

Бажано призначати чергових щодо кожного об`єкта окремо: догляд за рослинами, рибами та тваринами (якщо такі є). Пізніше,коли діти набудуть певних навичок, можна надати їм можливість самостійно домовлятися, хто за ким буде доглядати,привчаючи їх самостійно розподіляти між собою обов`язки. Вихователь непомітно підказує дітям вибір мешканців живого куточка.

Спочатку діти чергують по одному дню, а поступово, оволодіваючи навичками, можуть чергувати й більш тривалий термін – протягом двох-трьох днів. Чергування протягом кількох днів підвищує відповідальність дітей за стан того об`єкта, який вони доглядають, відбувається вдосконалення трудових навичок.

Список чергових складають на кожен місяць. Це полегшує контроль, вносить ясність у розподіл чергувань, щоб кожна дитина протягом місяця могла доглядати кожного мешканця куточка природи.

Наявність чергових не виключає індивідуальних доручень щодо догляду за тваринами, наприклад, допомогти черговим, якщо виникли ускладнення, замінити хворого товариша, принести корм. Поруч з короткочасним трудовими дорученнями можна давати й більш тривалі індивідуальні доручення( на один-два тижні), наприклад, догляд за рослинами, розміщеними поза груповим приміщенням – в холі, вестибюлі. Вихователь спонукає дітей нагадувати один одному про обов`язки, допомагати товаришам (більш досвідчені навчають менш досвідчених або показують новеньким, як чергувати).

Добираючи пари для чергування, необхідно враховувати індивідуальні особливості дітей, трудові й організаційні навички кожного вихованця, їхні взаємини. Організовуючи чергування, важливо чітко розподілити обов`язки між черговими, щоб кожна дитина знала свою ділянку роботи. Відповідальність дошкільників за свою роботу підвищується, якщо вони знають, за що конкретно відповідають.

3. Назвіть обов’язки чергових у куточку природи в середній та старшій групі.

У середньому дошкільному віці – систематичні чергування по їдальні та по заняттях (вихователь показує основні дії, розповідає, пояснює, тренує).

У старшому дошкільному віці – діти чергують по їдальні, по заняттях, у куточку природи.

2. Виконайте аналітико-проектувальне завдання.

Дайте назву дидактичної гри відповідно до запропонованих завдань. Завдання: закріплювати вміння порівнювати за величиною три предмети, використовувати це уміння під час виконання дій із предметами.

Визначте вікову групу. Обгрунтуйте відповідь. Доповніть завдання, вкажіть матеріал до гри. Складіть алгоритм проведення такої гри.

Білет № 25

1. Розрийте методику формування у дітей дошкільного віку вміння орієнтуватися у просторі.

На прогулянці діти грали в гру, за правилами якої потрібно було в певний момент швидко повертатися ліворуч і праворуч, піднімати праву чи ліву руку. Багато дітей плуталися у поняттях «ліворуч-праворуч», робили вибір повільно та невпевнено.

Виконайте завдання:

1. Як можна пояснити відсутність у дітей уміння орієнтуватися у поняттях «ліворуч-праворуч»?

2. Розкрийте завдання формування вміння орієнтуватися у просторі.

3. Назвіть основні методи роботи з дітьми з орієнтування у просторі.

2. Складіть фрагмент основної частини екскурсії-огляду з теми «Салон краси». Обгрунтуйте вибір теми, визначте вікову групу, підготовку вихователя і дітей до екскурсії.

Відповідь: Програмовий зміст: ознайомити дітей із груповою кімнатою, закріпити назви обладнання (столи, стільці, книжкова поличка, шафи, килим), його призначення; виховувати бережливе ставлення до суспільного майна, акуратність, бажання підтримувати чистоту, порядок у групі.

Матеріал: іграшка — лялька Оленка.

Форма заняття: екскурсія-огляд.

Хід заняття 1. Тема. Огляд групової кімнати. Заняття в дошкільному навчальному закладі. Дитина і навколишній світ. Друга молодша група

Діти сидять півколом, хтось стукає у двері.

Вихователь. Діти, хтось хоче зайти до нас (вносить ляльку). Лялька Оленка прийшла в гості.

Оленка. Добридень, діти! Я у вашому садочку вперше. Розкажіть, що у вас є в кімнаті, де ви граєтеся? Малюєте? Розглядаєте книжки?

Вихователь. Подивись, Оленко, яка в нас кімната світла, простора, з великими вікнами (повертає ляльку навкруги).

Оленка. Діти, а як ця кімната називається? (Групова кімната.)

Вихователь. Так, це групова кімната. Тепер ти, Оленко, знатимеш. Діти, давайте тепер скажемо разом з Оленкою: «Групова кімната». Розкажіть нашій гості, що є у груповій кімнаті.

(Діти називають: стіл, стільці, книжкова поличка, шафа з іграшками, килим, кімнатні рослини, шафа, де зберігаються пензлі, олівці.)

(Після цього діти разом з Оленкою оглядають обладнання групової кімнати і з’ясовують його призначення.)

Вихователь. Підійдемо до шафи, роздивимося самі й покажемо Оленці, що є в цій шафі. Що це? (Показує по черзі олівці, фарби, пензлі.) Для чого вони потрібні? Скажіть Оленці ще раз, де зберігаються ці предмети, щоб вона запам’ятала.

А ось куточок, де живе багато книжок. Вони стоять на книжковій полиці. Де стоять книжки? (На книжковій полиці.)

Вихователь. (звертає увагу дітей на те, що з книжками потрібно поводиться обережно). Ми не показали Оленці, де ви малюєте й розглядаєте малюнки. На чому у вас лежить папір, книжки, олівці, коли ви малюєте? (На столі.) На чому діти сидять біля столу? (На стільцях.)

Дидактична гра «назви і покажи»

Дитина називає предмет і показує його: це пензлик, це олівець тощо. Вихователь пропонує підійти дітям до шафи з іграшками.

Оленка. Діти, а що зберігається в цій шафі? Як вона називається?

Вихователь. (читає вірш)

В нас живе без нірки мишка —

Краща подруга кота.

Тут і білка, в неї — шишка,

Не проста, а золота.

В нас і вовчик з зайцем дружить,

Доглядає лис курей,

Радощів багато дуже

В іграшок і у дітей.

Вихователь пояснює, що це шафа для іграшок. Пропонує розглянути і назвати іграшки.

Вихователь. Оленко, ти запам’ятала, де зберігаються іграшки? Ні? Хто підкаже Оленці, діти? Тепер і Оленка, і всі діти знатимуть, де зберігаються іграшки. Ще, діти, ми не показали Оленці, на чому ви граєтесь. (Діти розглядають килим.)

Оленка. Що це, діти? (Килим.)

Вихователь. Так, це килим. Поглянь, Оленко, чи гарний у нас килим.

Оленка. (захоплено розглядає килим). Ой, який він гарний! Як багато

на ньому кольорів. Які кольори є на вашому килимі? (Зелений, коричневий, червоний, чорний.)

Оленка. Діти, а чому на килимі такий безлад?

Вихователь. Друзі, давайте швиденько приберемо усі речі на свої місця. (Діти прибирають книги, іграшки, будівельний матеріал.)

Вихователь. А зараз я вам пропоную побудувати кімнату для Оленки. Що ми можемо туди поставити? (Діти називають меблі: стіл, стілець, шафа, диван, ліжко.)

Оленка. Як багато я дізналася сьогодні, діти. Як вам хороше і весело в дитячому садку. Я теж хочу з вами погратися. (Діти граються з лялькою.)

Підсумок

Вихователь. Діти, як добре, що ми все розповіли ляльці. Тепер у своїй ляльковій країні вона теж знатиме призначення кімнат і меблів.

1.Відповідь: (1) Між трьома і чотирма роками у дитини починає складатися уявлення про правом і лівому, тобто формується і дозріває тілесна схема. Завершується процес формування розрізнення дитиною правої і лівої сторін власного тіла приблизно до шести років. Щоб зрозуміти, сформувалися чи у дошкільника уявлення про правом і лівому, визначити впевнено він сприймає схему власного тіла, потрібно попросити показати, де в нього права рука, ліва нога, ліва п'ятка, праве око і інші частини тіла (вухо, щока, лікоть , коліно, плече і т. д.). Нечітко сформовані подання від правих і лівих частинах тіла найчастіше стають причиною розладів писемного мовлення (читання, письма).

Формування просторового орієнтування нерозривно пов'язано з розвитком мислення й мови. Істотні зміни в сприйнятті простору у дошкільника спостерігаються з появою в його словнику слів, що позначають місце, напрямок і просторове розташування предметів. З появою в активному словнику дошкільника слів: вліво, вправо, вперед, назад, близько, далеко сприйняття простору піднімається на новий, якісно вищий рівень - розширюються і поглиблюються просторові уявлення.

(2) Не менш суттєвим є й просторова орієнтування дітей, тому що в це поняття входить оцінка величини предметів, їх форма, взаимоположение і положення щодо суб'єкта. Тому орієнтування в просторі безпосередньо пов'язана з розділами «Розмір», «Геометричні фігури» і теж має чуттєву основу. Вона передбачає вміння користуватися будь-якою системою відліку. Дитина орієнтується, застосовуючи так звану чуттєву систему відліку, тобто по сторонам власного тіла. Він практично співвідносить об'єкти з частинами тіла: вгорі - де голова, внизу - де ноги. Іншими словами, дошкільник (особливо молодший) освоює «схему» власного тіла, яка по суті і є для нього системою відліку.

Отже, головне тут безпосередній життєвий досвід, набуття дитиною. Пізніше, у старшому дошкільному віці, до нього додається словесна система відліку, орієнтація на основі просторових напрямів: вперед-назад, вгору-вниз, зліва-праворуч.

Обсяг програмного змісту розділу «Орієнтування в просторі» від однієї вікової групи розширюється і поглиблюється. Це забезпечує доступність і поступовість у розгляді різних питань на різних вікових ступенях.

II молодша група. Орієнтування в просторі допомагає орієнтуватися у розташуванні частин свого тіла (голова, ноги, очі, вуха, спина тощо) і відповідно до них розрізняти просторові напрями від себе: попереду - ззаду (позаду), вгорі - внизу, праворуч (направо) - ліворуч (ліворуч). Розрізняти праву і ліву руки.

Середня група. Орієнтування в просторі розвиває вміння визначати просторові напрями від себе, рухатися в заданому напрямку (вперед - назад, направо - наліво, вгору - вниз); позначати словами положення предметів по відношенню до себе (переді мною стіл, праворуч від мене двері, зліва - вікно , ззаду на полицях - іграшки).

Починається знайомство з просторовими відносинами: далеко - близько (будинок стоїть близько, а берізка росте далеко).

Старша група. Удосконалюється вміння орієнтуватися в навколишньому просторі: ліворуч - праворуч, вгорі - внизу, попереду (спереду) - ззаду (за), між, поруч з, рухатися в заданому напрямку, змінюючи його за сигналом, а також у відповідності зі знаками - покажчиками напрямку руху (вперед, назад, направо, наліво і т.д.).

Орієнтування в просторі допомагає визначати своє місцезнаходження серед оточуючих людей і предметів: «Я стою між Олею і Танею, за Машею, позаду Каті, перед Наташею, близько Юри»; позначати у мові взаємне розташування предметів: «Праворуч від ляльки сидить заєць, а зліва від ляльки варто конячка, ззаду - ведмедик, а попереду - машина ». Орієнтування на аркуші паперу (праворуч - ліворуч, вгорі - внизу, в середині, в кутку).

Підготовча група. Орієнтування в просторі дозволяє орієнтуватися на обмеженій поверхні (аркуш паперу, навчальна дошка, сторінка зошити, книжки тощо); розташовувати предмети і їх зображення у вказаному напрямку, відбивати в мові їх просторове розташування (ліворуч, праворуч, вгорі, внизу, лівіше, правіше, вище, нижче, в лівому верхньому (правому нижньому) куту, перед, за, між, поруч і ін.)

Знайомство з планом, схемою, маршрутною картою. Розвиток здатності до моделювання просторових відносин між об'єктами у вигляді малюнка, плану, схеми.

Діти вчаться читати найпростішу інформацію, що позначає просторові відношення і напрямок руху об'єктів (зліва направо, справа наліво, знизу вгору, згори вниз); самостійно пересуватися в просторі, орієнтуючись на умовні позначення напрямку руху (знаки і символи).

(3) Повноцінність оволодіння знаннями про простір, здатність до просторового орієнтування забезпечується взаємодією рухово-кінестетичного, зорового і слухового аналізаторів під час здійснення різних видів діяльності дитини, спрямовані на активне пізнання навколишньої дійсності. Розвиток просторового орієнтування здійснюють у кілька етапів. На першому етапі розвивають здатність відповідати заздалегідь обумовленим руховою дією на добре відомий учневі сигнал. Наприклад метання м'яча в ту мішень, яку вказує вчитель за допомогою світлового (звукового) сигналу.

На другому етапі розвивають здатність коригувати рухове дію відповідно до мінливих умов виконання. Наприклад метання м'яча у рухому з різною швидкістю мішень. На останньому етапі розвивається здатність використовувати саме те рухове дію, яка в найбільшій мірі відповідає раптово виниклої ситуації. Для розвитку такої здатності вдаються до різних рухомим і спортивних іграх.

Вихідним у роботі з розвитку просторових орієнтувань, є дітьми схеми власного тіла, визначення напрямків у просторі, орієнтування в навколишньому «малому» просторі. Далі учні тренуються у визначенні послідовності предметів або їх зображень (наприклад, ряду предметних картинок, що зображують фрукти, тварин тощо), а також графічних знаків.

Розвиток орієнтування в навколишньому світі можна проводити в такій послідовності:

- Визначення просторового розташування предметів по відношенню до самого себе;

- Доторкнутися правою рукою до лівого вуха; лівою рукою до правого вуха;

- Докласти кисть до обведеному контуру долоні, визначити руку.

Визначення просторових співвідношень предметів, що знаходяться збоку:

- Витягнути в бік праву (ліву) руку. Перерахувати предмети,

знаходяться з цього боку, тобто праворуч (ліворуч);

- Визначення просторових співвідношень між 2-3 предметами

або зображеннями.

Білет № 26

1. Охарактеризуйте словесні методи ознайомлення дітей дошкільного віку з природою в контексті запропонованої педагогічної ситуації.

На одному занятті у старшій групі молода вихователька поставила дітям 18 запитань. Серед них були такі: яка зараз пора року? Яке стало небо? Яке листя на деревах? Чи часто йдуть дощі? Як одяглися люди? Яке пальто вони надягають? Що взувають на ноги? Що беруть у руки? Чому, куди відлітають птахи? Чи багато овочів і фруктів восени? Де ви їх бачили? та ін.

Вже невдовзі після початку заняття діти стали відволікатися, пустувати, розмовляти.

Виконайте завдання:

1. Дайте аналіз запитань виховательки з погляду їх кількості, доступності й активізації мислення. Чому заняття вийшло нецікавим?

2. Визначте вимоги до проведення природничої бесіди в старшій групі.

3. Складіть план бесіди з дітьми старшого дошкільного віку на запропоновану тему.

2.Розробіть цикл спостережень за сезонними змінами в природі для дітей старшої групи (сезон за вибором студента). Доберіть твори художньої літератури для проведення спостережень.

Зміст програми. Розширення уявлень дітей про характерні осінні явища в природі і в с/ г праці.Повсякденні спостереження за станом погоди. Спостереження на ділянці і під час екскурсій за змінами в розвитку рослин, красою золотої осені, за осінніми явищами в житті тварин ( птахів, комах). Встановлення взаємозв’язків між станом погоди і змінами в рослинному і тваринному світі. Формування поняття осінь. Екскурсії на сільськогосподарські об’єкти ( сад, поле, город).5Участь дітей в зборі овочів, фруктів насіння. Зразки квітів, складання букетів. Участь дітей в пересадці рослин з квітника в куточок природи. Поповнення і закріплення уявлень дітей про осінь під час бесід, розповідей, читання, оповідань, віршів, дидактичних ігор, перегляду діафільмів. Малювання, аплікація, ліпка по темі осені

Спостереження за небом

Мета: Показати особливості весняного неба. Навесні небо часто буває блакитним безхмарним. Іноді по небу пливуть хмари.

Пухнасті хмари, ніби вата:

Кораблик, квітка, серце, дім,

Жирафа, курочка чубата,

Пухнастий котик, песик Бім.

Поважно плинуть, гордовито,

Черкають крильми небеса.

Я буду з хмарами дружити,

Бо де ще є така краса..

Спостереження за сонцем , ігри з сонячним зайчиком.

Мета: Продовжувати формувати поняття, що навесні сонце світить, пригріває землю.

Воно дуже яскраве, тепле, сонце швидко тане сніг.

Підставити долоньки до сонця, відчути його тепло.

Винести на прогулянку маленьке дзеркало і пограти з сонячним зайчиком.

Сонечко чарівне,

Гарне, золоте

Скільки тепла й радості

Всім воно несе!

Щоб росли малята

На радість мамам, татам,

Із -за хмарки сонечко

Загляда в віконечко.

Ой, як гарно гратися

У пісочку діткам –

Рученьки зігрілися

Від сонячного світла.

Сонячні зайчата

Малята пускають,

А котики сіренькі їх наздоганяють.

І яка весела

Дітвора кругом!

Сонце зігріває їх своїм теплом.

І кругом так радісно

Квітне вся земля,

Адже краще травня

Місяця нема.

Спостереження за вітром. Ігри з султанчік.

Мета: Продовжувати знайомити з природним явищем - вітром. Активізувати мовлення

дітей - вітер, вітерець, вітрисько, дме, хитає.

Вітер жене хмари по небу. Дме вітер - хитаються дерева. Шелестять султанчики.

Вітерець-пустун кружляв –

Капелюха з мене зняв.

І тепер гасає в лузі

У моєму капелюсі..

Спостереження за весняним дощем

Мета: Звернути увагу , що весняний дощ може бути різним: сильний, дрібний, дрібненький. Дощ стукає по даху, вікон : кап - кап - кап.. Дощ потрібен землі - поливає травичку, напуває землю. Після дощу з'являються калюжі, все мокре: дахи будинків, дерева, земля.

Дощ іде, дощ іде,

Сіється дрібненький,

Веселить, веселить Діточок маленьких.

Дощ іде, дощ іде,

Припускає дужче.

Пострибати малим

Хочеться в калюжці,

Дощ пройшов, дощ пройшов,

Капає зі стріхи.

А малим, а малим —

Радості та втіхи!

2. ОСІНЬ Сіла осінь на порозі, Довгі коси розплела, Спілі яблука на возі До бабусі привезла.

Вітром  двері відчинила: - Дари з воза забирайте! Павутинкою злетіла: - Через рік мене чекайте! Л. Новикова

ЧАКЛУНКА Осінь фарби готувала, У відерця наливала. Змішувала, чаклувала, Потім все розфарбувала. Придивіться, все довкола Стало різнокольоровим! Н. Замрія

ОСІНЬ

Нині осінь нас чарує, Неповторна, чарівна, Різні барви нам дарує І дивує нас вона. Виглядає так казково Восени і парк, і гай, Розмаїттям кольоровим Прикрашає осінь край!

ОСІНЬ Ніби притомилося сонечко привітне: У траві пожовклій молочай не квітне. Облетіло літо листячком із клена, Лиш ялинка в лісі сонячно зелена. Журавлі курличуть: летимо у вирій. Пропливає осінь на хмарині синій. Б. Чалий

КОРОЛЕВА ОСІНЬ Королева Осінь Всіх до столу просить. Всіх без винятку частує Й для Зими запас готує. Н. Замрія

ЛІСОМ ОСІНЬ ПОХОДИЛА Лісом осінь походила — Все навкруг позолотила. Залишила лиш ялинку Їжачкові на хатинку. Г. Шевчук

ЛІСОВА КОЛИСКА Стежка, озеро, стіжок – Все у падолисті, І в гніздечку для пташок Задрімав сухий листок, Наче у колисці. В. Скомаровський

ОСІННІЙ ПАРК Вже побагряніло Листячко на клені, Але на вербиці Ще воно зелене. На каштані листя З жовтою каймою. Йду осіннім парком Тихою ходою. Таких фарб немає Влітку, ні зимою. Недаремно осінь Зветься золотою. О. Війтик-Ющук

Відповіді: (1) Усі запитання можна поділити, як зазначає Є.О. Радіна, на дві групи. До першої можна віднести ті, які вимагать від дітей простої відповіді чи опи-сування предметів, явищ. Це запитання що? хто? який? куди? та ін. Вони ставляться на початку бесіди або мікротеми бесіди для того, щоб відновити в пам'яті дитини те, що вона бачила, переживала. Друга група запитань вимагає від дітей деяких логічних узагальнень, умовиводів, встановлення причинних зв'язків, розкриття змісту теми. (Для чого? чому? навіщо? чим схожі? як узнати? та ін.).

Такі запитання пошукового та проблемного характеру повинні відігравати провідну роль в бесіді, особливо в старших групах. Вони здебільшого ставляться після того, як в пам'яті дитини відновилися знання, образи, і на основі аналізу вона може прийти до висновку.

Запитання вихователя повинні розкривати зміст теми і спрямовувати думку дітей на правильну відповідь. Тому їх треба формулювати чітко, конкретно, коротко. (Які машини допомагають будівельникам будувати будинки? Де роблять іграшки?). Неконкретні запитання часто призводять до неправильних, поверхових відповідей. Так, запитання «Що ви знаєте про Київ?», «Що ви можете сказати про цю картину?» і подібні — широкі за змістом, неконкретні, тому й відповіді дітей будуть поверховими. В самому запитанні не повинно бути незрозумілих дітям слів. У кожному запитанні повинна бути лише одна думка. При постановці запитань необхідно чітко уявити собі, які психічні процеси при цьому активізуються у дітей — процеси пам'яті, мислення, уяви, а також, які саме почуття викликаються. Активізація всіх психічних процесів шляхом запитань до дітей — важлива умова проведення бесіди.

Слід також ставити такі запитання, які викликали б у дітей різні образи — зорові, слухові тощо. Наприклад, у бесіді про річний транспорт вихователь ставить таке запитання: «Що ви чули, коли були на набережній?» Діти згадують, що чули гудки пароплавів, короткі й довгі, шум моторів, голосні оголошення по радіо на річковому вокзалі тощо. Слухові сприймання допомагають дітям точніше описати все, що характеризує явище, предмет.

Крім основних запитань вихователь повинен використовувати і допоміжні — навідні та підказуючі. Навідні запитання займають основне місце серед допоміжних, вони допомагають дитині не тільки точніше засвоїти зміст того, про що запитують, а й наштовхують на правильну відповідь, дають можливість самостійно впоратись з нею, наприклад: «А що ще у нас є цікавого в місті? Яка річка? Як вона називається?»

Значно менше місце повинні займати підказуючі запитання, які містять у собі готову відповідь. Діти, відповідаючи на них, повинні тільки ствердити чи заперечити, наприклад: «А ти бачив пам'ятник на площі?» Ці запитання треба ставити тільки дітям, які не впевнені у своїх силах, повільно думають. Відповівши на таке запитання, дитина сміливіше відповідатиме на наступні. Проте і щодо таких дітей ці запитання не можна застосовувати часто, бо це привчає дитину до відповідей без роздумування, гальмує її розумовий розвиток.

(2) Бесіда — це організована, цілеспрямована розмова вихователя з дітьми з певної теми, яка складається із запитань і відповідей. Бесіда є ефективним словесним методом навчання, який при правильному його поєднанні з конкретними спостереженнями та діяльністю дітей відіграє велику роль в освітньо-виховній роботі з дітьми. Бесіда в першу чергу є методом уточнення і систематизації уявлень дітей, здобутих ними в процесі повсякденного життя і на заняттях. Характер бесіди вимагає від дитини вміння активно відтворювати свої знання, порівнювати, розмірковувати, робити висновки. За допомогою бесід діти цілеспрямовано засвоюють відомості про конкретні предмети й явища, вчаться словом передавати ознаки предметів, дії з предметами. Бесіда досягає своєї мети тільки при чіткій організації і продуманій методиці її проведення. Тому значне місце в успішному проведенні бесіди має ретельна підготовка до неї вихователя і дітей. Вихователь, визначивши завдання і тему бесіди, продумує і підбирає її зміст, структуру, визначає характер і формулювання основних запитань. Крім того, підбирає необхідні наочні посібники, технічні засоби, продумує, як урахувати індивідуальні особливості дітей і забезпечити диференційоване керівництво ними під час бесіди. Структура бесіди залежить від теми, змісту, віку дітей. У ній взаємопов'язані такі структурні елементи, як початок бесіди, основна та заключна частини. Бесіда повинна починатися з опису конкретних образів, емоційно яскравих спогадів дітей про цікавий випадок. Необхідно відразу ж оживити в пам'яті дітей цілісний образ, явище, активізувати емоційну сферу дітей і тим самим викликати в них бажання брати участь у бесіді.

(3) Конспект бесіди для старшого дошкільного віку

Тема: «Сучасний стиль в одязі»

Мета: Познайомити дітей з сучасним стилем в одязі, з елементами сучасного костюма.

Завдання:

Освітні: дати уявлення про сучасному стилі в одязі, а також про елементи костюма.

Розвиваючі: розширювати кругозір; розвивати особистісний самоосвіта.

Виховні: Виховувати естетичний смак, бережне ставлення до одягу. Формувати навички охайності і акуратності.

Форма роботи з дітьми: екскурсія в музей ДОУ, перегляд експозиції «Історія костюма».

Хід бесіди:

Вихователь: Хлопці, як ви думаєте, про що ми будемо розмовляти? (Відповіді дітей) Сьогодні ми поговоримо з вами про одяг. А точніше про сучасному костюмі з чого він складається і чому так називається. У кожній країні, у кожного народу костюм з найдавніших часів до наших днів постійно змінювався. Наприклад: раніше в Стародавній Русі носили сорочки, каптани, сарафани.

У XVIII столітті з Франції до нас прийшов стиль рококо. Його часто називають «галантним стилем». Трохи химерний, має театральні риси. Пишні спідниці, перуки, пудра, рум'яна стають обов'язковими приладдям чоловічого і жіночого костюма.

Подивіться, перед вами сучасний костюм. Він відрізняється від інших костюмів? Чому? Для сучасної людини природно стежити за своїм зовнішнім виглядом, щоб не тільки виглядати красиво, але і самому відчувати себе комфортно і зручно.

В сучасний костюм чоловіка входять:

1) Сорочка

2) Краватка

3) Краватки-метелики прийняті лише в офіційних випадках.

4) Пиджаквсегда повинен бути застебнутий (нижній ґудзик піджака не застібають).

5) Обувьтемно-коричневого і чорного кольорів, практична і ходова.

6) Цветносковв будь-якому випадку повинен бути темнішим, ніж колір костюма.

7) Штани.

Існує одяг для урочистого випадку: фрак і смокінг.

Фрак -вечірній чоловічий парадний костюм, вид сюртука з вирізаними спереду полами і довгими вузькими фалдами ззаду.

Смокінг чорний, сильно відкритий на грудях піджак з довгими, обшитими шовком лацканами. Він може бути однобортний або двобортний.

Сучасний одяг жінки це:

1) Плаття, та доповнення до нього мають бути в одній колірній гамі.

2) Колготки, йти без яких на будь-який урочистий захід непристойно, навіть у саму жарку погоду.

3) Модна сумочка. Крім того, дамську сумочку рекомендують одягати на руку, а не розмахувати нею, тримаючи в руці.

4) Халат, піжама - потрібні для того, щоб вранці і ввечері відправитися спати і в ванну.

5) Туфлі, чоботи, босоніжки. Домашнє взуття повинна бути чистою і нестоптанной. Запрошених гостей господарі ніколи не беруть у домашніх капцях.

6) Жіночі брюки, спідниці.

7) Кардиган (англ. cardigan) - в'язаний шерстяний жакет (кофта) по фігурі без коміра, на гудзиках, з глибоким вирізом.

Вихователь: Хлопці, що ж таке «костюм»? (варіанти дітей)

Під терміном «костюм» означає набір елементів одягу та аксесуарів (сумки, прикраси, хустки), який несе інформацію про образі окремої людини або групи людей.

Подивіться один на одного... (педагог читає вірш).

Сукні - дівчаток наряд,

Сукні носять все підряд:

Каті, Маші, Тані, Ніни,

Анжеліки і Марини.

Дівчатка одягнені В спідниці

І зимою і жарким літом.

Танечки і Любочку

Дуже люблять спіднички.

Куртка - теплий одяг.

В куртках Олена і Олежка.

У жовтні і листопаді,

Коли сиро на дворі.

Шуба курточки тепліше

І взимку затишно в ній,

В комір запроторити ніс

Може навіть Дід Мороз.

Є ще і рукавиці для тебе і Іванка

Носять рукавиці взимку, коли вітер крижаний.

А в гумових чобітках

Діти ходять по доріжках

Якщо небо хмуриться, якщо дощ на вулиці.

Виявляється, про одяг є прислів'я:

«Вміння одягатися більш важливо, ніж вміння входити в кімнату або вміння кланятися. Ніщо так не впадає в очі, як одяг людини»

«По платтю зустрічають, по розуму проводжають“.

Порядна людина завжди повинен бути так добре і гармонійно одягнений, щоб жодна частина його одягу не впадала в очі.

Не слід думати, що одягатися дорого і значить модно одягатися добре, навпаки, прикрашає людину проста, але чистий і охайний одяг.

Підведення підсумків:

- Хлопці, що цікавого, ви могли б розповісти своїм друзям, своїм батькам?

- Які стилі вам відомі?

- Риси яких стилів ви зустрічаєте сьогодні в одязі?

Білет № 27

1. Проаналізуйте педагогічну ситуацію.

Якось бабуся, гуляючи з онукою по вулиці, запитала:

– А чи знаєш ти, що було на місці цієї вулиці колись давно?

Дівчинка здивувалась, бо не могла уявити на цьому місці щось інше. А бабуся почала розповідь:

– Колись давно на цьому місці було село, городи. А потім побудували місто і вулицю назвали як село.

Кожного разу бабуся розповідала дівчинці нову історію про тих, хто жив на цій вулиці, які визначні події тут відбувались, кому присвячено пам’ятник у сквері тощо. Дівчинка із захопленням слухала розповіді бабусі та з нетерпінням чекала нової зустрічі.

Виконайте завдання:

1. У чому полягає цінність таких прогулянок?

2. Назвіть основні напрями патріотичного виховання.

3. Охарактеризуйте методи і форми патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

4. Запропонуйте тематику занять з патріотичного виховання дітей старшого дошкільного віку.

2. Складіть план повсякденної прогулянки (перша половина дня) для дітей ІІ молодшої групи на один день за орієнтовною схемою:

• тема; Пригоди осінніх листочків.

• спостереження; за осінніми деревами. Загадка: «Неведимка ходить в гаї, всі дерева роздягає»

• праця; Вихователь: Листочки дуже гарні, але коли їх опадає дуже багато, то наша ділянка стає брудною. Що слід робити з осіннім листям, щоб наше подвірячко лишилось чистим і доглянутим? Діти: спалити.Вихователь: А чи можна спалювати осіннє листя? Чому ні?(Хвилинка безпеки). Коли листячко горітиме, воно забруднюватиме повітря. Тому давайте листячко зберемо, вкриємо ним землю під кущиками, вкриємо квіти, щоб не померзли. Листячко за зиму перегниє і це буде добривом для рослин. Осінь двориком ходила Листячко з дерев трусила. Діти мітли узяли, Підмітати почали. Я мету осіннє листя, Щоб було подвіря чистим. Щоб у наших у діток, Був охайним дитсадок! Праця. Діти змітають листя докупи, виносять носилками під кущі, дерева, в квітник

• досліди;

• рухливі ігри; «Подаруємо дереву осіннє вбрання».

• Мета:Вправлятись в бігові, лазінні по гімнастичній стінці.

• До гімнастичної стінки на рівні 4 щабля прикріплені два макети дерев. Діти

• шикуються в дві колонки. В руках у кожного листочок. Завдання: пробігти до

• стінки,вилізти на 3 щаблі, прикріпити листочок, злізти і повернутись в кінець

• колонки. Чия колонка раніше прикрасить своє деревце листочками – та і

• перемогла.

• «Найспритніший листочок».

• Мета: Біг по колу, швидка реакція на сигнал.

• Листочки розкладені по колу. Біля кожного листочка дитина. Діти біжать по

• колу. За сигналом бубна діти зупиняються і піднімають листочки вгору.

• Кому листочка не вистачило – виходить з гри.

• «Бережи листочок»

• Мета: розвиток спритності, присідання, виховання спостережливості.

• Листочки розкладені по колу.Біля кожного листочка дитина.Ведучий в

• середині кола намагається забрати якнайбільше листочків. Діти присідають,

• захищаючи свій листочок руками.Коли ведучому вдається взяти листочок у

• двох – трьох дітей, призначається новий ведучий і гра повторюєтьс

• розповіді вихователя; Із настанням осені стає холодно.Сонечко вже не так обігріває землю. Дерево своїм корінням вже не може вбирати з грунту поживні речовини і воду, не може достатньою мірою напоїти листочки. Тому вони поступово змінюють свій колір і відмирають. Дерево неначе засинає, але воно живе.

• читання природознавчої літератури; Стоять осінні клени У барвах золотих, Дивляться на мене, А я дивлюсь на них. Ось листячко упало... Нагнувсь я до листка. Він жовтий і трипалий, Мов лапка в гусака.

• індивідуальна робота.

Відповіді: (2) Основними напрямами патріотичного виховання є: — формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

— краєзнавство;

— ознайомлення з явищами суспільного життя;

— формування знань про історію держави, державні символи;

— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

— формування знань про людство.

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

• формування духовно-моральних взаємин;

• формування любові до культурного спадку свого народу;

• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

• почуття власної гідності як представників свого народу;

• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей. Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків:

1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

4) ставлення до державного устрою.

(3) До таких методів належать: соціально-проектна діяльність, ситуаційно-рольові ігри, соціодрама, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, «мозкові атаки», метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, ігри- драматизації, створення проблемних ситуацій, ситуацій успіху, аналіз конфліктів, моделей, стилів поведінки, прийняття рішень, демократичний діалог, педагогічне керівництво лідером і культивування його авторитету, використання засобів масової комунікації, методики колективних творчих справ, традицій, символіки, ритуалів, засобів народної педагогіки. Крім названих можна застосовувати також традиційні методи: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книгою, періодичною пресою, самостійне рецензування тощо. А саме: - бесіди – «Моя рідна Україна», «Знати і поважати Герб своєї Вітчизни, її прапор і гімн», «Наша вітчизна Україна», «Державна символіка Батьківщини», «Твої права і обов’язки», «Що таке воля», «Рід, родина, рідня», «Патріотизм – нагальна потреба України»; - огляди періодичної преси – «Що, де, коли?», «За текстами газет», «Цікаві хвилинки», «Пульс планети»; - огляд телепередач «Горизонт»; - засоби, які виховують любов до української мови – «Свято рідної мови», «Мужай прекрасна наша мово», «Шевченківське слово», «Літературні вечорниці», «Тиждень української мови» – конкурс на кращий мовний плакат, конкурс декламаторів, конкурс на кращу розповідь української народної казки, вечір українських загадок, прислів’їв, приказок, повір’їв, легенд, народних прикмет; екскурсії