Тема VI.

ГРЕКО-РИМСЬКА ФІЛОСОФІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОГО ПЕРІОДУ

Стоїцизм 143

Зенон 143

Логіка 144

Фізика 145

Космогонія 145

Етика 146

Епікуреїзм 147

Епікур 147

Каноніка 147

Фізика 148

Антропологія 149

Етика 149

Скептицизм 151

Піррон 151

Давній скептицизм 151

Середній скептицизм 152

Молодший скептицизм 153

Неопіфагореїзм 155

Піфагорействуючі платоніки 155

Неоплатонізм 157

Аммоній Саккас 158

Плотін 158

Онтологія 159

Теорія пізнання 162

Антропологія 163

Естетика 163

Порфірій 163

Ямвліх 164

Прокл 164

Питання для контролю 165

Висновок 166

Глосарій 168

Давньогрецький алфавіт 194

Список літератури 196

Предметний покажчик 1 204

Предметний покажчик 2 208

Предметний покажчик 3 213

Додаток 215

Самостійна робота

Завдання для тестування 235

Тестування

Тестування 1. 235

Тестування 2. 247

Тестування 3. 247

Тестування 4. 255

Підготовка есе 258

Перелік тем для написання рефератів 259

Питання до заліків та екзаменів 261

Вступ

Навчанняна філософському відділенні університету передбачаєвивчення багатьох дисциплін,включаючиприродничі, соціальні й гуманітарні науки. Власне філософія–це складна івисокодиференційованасистема знання, основнимичастинамиякоїє: онтологія, теорія пізнання, філософська антропологія, соціальна теорія, філософія історії та іншізагальній спеціальні галузі філософського знання. Серед них особливе місце посідає історія філософії.

Треба зазначити, що кожна тема, кожне проблемне колобудь-якої філософської спеціальної дисципліни обговорюється тисячі й сотні років і кожненаступнеобговорення «вічнихпитань» явно або неявно спирається на досягнення попередніх поколінь мислителів. Історія філософії – це вивчення довгого і складного інтелектуального шляху, пройденого мудрецями і філософами Китаю, Індії, Греції та Риму, Візантії й далі, аж до сьогодення.Регіональні й епохальні відмінності в стилі,тематизації та систематиці філософствування різні, але прагнення досамопізнання, пізнаннясуспільстваяк цілого, природи, буття і власне пізнання характерні длявсякогочасу та місця, де релігійні догми поступаються місцем вільної думки, оформленої в логічнопов'язаніпоняття. Найбільшоюміроюфілософія як раціональний і гранично критичний (самокритичний в тому числі)видзнанняупершереалізовувала себе вповніймірі напобережжіЕгейського моря більше ніж дві з половиною тисячі років тому.

Філософія як нескінченний культурний проект

У VI– V ст. до н.е. в Стародавній Елладі утворилася унікальна культурноісторична ситуація. Три взаємодоповнюючих інститути: полісна прямадемократія(δημοκρατία), десакралізована теоретична практика вироблення раціонального знання,теорія(θεωρία) та світська загальнаосвіта(έγκύκλιος παιδεία) сприяли встановленню, закріпленню та подальшій інституалізації незалежного універсального раціонального дискурсу – філософії. З тих давніх часів спливло багато часу, – замість одних держав виникали інші, змінювалися режими влади, руйнувалися імперії, з'являлися нові релігії, відбувалися вражаючі технологічні революції. І, мабуть, єдина незмінна у своїй суті, завжди й усюди затребувана інтелектуальна діяльність – філософія, зберегла свою первісну ідентичність. В історичній ретроспективі та футуристичній перспективі вона вічна.

Креативна енергетика, життєстійкість, спекулятивна інноваційність, концептуальна продуктивність, трансісторична непорушність філософського знання пояснюються насамперед її органичною саморефлексивністю. Інакше кажучи, у кожного філософа є особистісна й корпоративно підтримувана потреба в постійному радикальному перегляді власних базисних теоретичних основ: онтологічних, епістемологічних, антропологічних, в первую чергу.

Усякий, хто бажає професійно займатися філософією не може уникнути дуже ризикованого, іноді трагічного екзистенційного досвіду радикальної ревізії так званих «загальноприйнятих» теоретичних, ідеологічних, етнокультурних, моральних чи естетичних переконань. Але навіть більшою мірою для філософа важлива установка на перманентне переосмислення своїх власних і, як іноді здається, «перевірених-переперевірених» часом концепцій. В афористичній формі цю глибоку істину, «філософську правду» дві з половиною тисячі років тому висловив Сократ: «Я знаю те, що нічого не знаю». А через дві тисячі років після того Фрідріх Ніцше підтвердив і посилив тезу про живильне «самоочищення» й автотрансформацію філософії, вимагаючи, передусім від себе, «переоцінки всіх цінностей». Антична філософія зі всіма її геніальними відкриттями, безкомпромісними диспутами, доктринальними протиріччями, синтезом ідей, безперервною тисячолітньою еволюцією є безмежним полем наукового історико-філософського пошуку для допитливого розуму й завжди відкритою скарбницею моральних цінностей для душі.

Специфіка йструктурні особливості курсу

Навчальний посібник створений на основі оригінальної авторської концепції генезису філософського знання. Ключовимиособливостями наукової і філософської картинисвіту,щоз'явилисявнаслідок структурної перебудови міфологічної картинисвіту,були раціональнийдискурсі світська системаосвіти.Підручникпризначений для оптимізації засвоєння знань з історії античної філософії як першоїчастинизагальногокурсу «Історія європейської філософії».

Основним змістомкнигиєматеріали лекцій з усіх тем античної філософії. До кожного розділу додаютьсяпитання, які служать для закріпленняотриманихзнань іпередбачаютьперевірку засвоєних знань студентів. Назви розділів і підрозділівповністювідображаютьспецифіку йсуперечливийхарактерстановлення античної філософії, формування раціональногодискурсаяк в античній науці, так і в системіосвіти.ТемаI. Історiя античної фiлософiї: її предмет iметоди;ТемаII. Протофiлософiя;Тема III. Paideia: освіта в античності тастановленняфілософськогознання;ТемаIV. Досократики;ТемаV. Класичний період грецької фiлософiї;Тема VI.Грецько-римськафiлософiя еллiнiстичного перiоду. Кожна тема структурована відповідно до конкретних навчальних завдань. Така докладна систематизація курсу дозволяє конкретизувати складнийза обсягомматеріал і значно оптимізує процес засвоєння необхідних знань студентами.

Тексти лекціймістятьбіографічні та історіографічні відомості, пов'язані зтимабоіншимфілософом, школою,напрямом. Є також описсоціокультурногоконтексту, який певною мірою впливав на процес становлення античної філософської думки.Крімтого,привикладізмістуфілософських поглядів використані спеціальнігрецькомовнітерміни з латинськоютранскріпцією, що безумовно полегшуєроботустудентів з першоджерелами. Індекс термінів та імен необхідний для ефективної аудиторної й позааудиторної роботи, оскільки забезпечує чіткий пошук необхідної конкретної інформацїї.

Довідковий апаратнавчального посібника містить у собіглосарійоcновних філософських термінів, які використовували античні філософи,предметні покажчики, список літератури (першоджерела, наукові статті, словники, монографії та підручники). Важлива роль у ході аудиторних занять відводиться роботі студентів з глосарієм і предметними покажчиками. Завдяки цим довідковим засобам тексти лекцій наскрізним чином«прошиваються» тематично й термінологічно, що дозволяє студентам детально й чітко розібратися в складному теоретичному матеріалі не тільки в навчальний час, але головним чином самостійно.

Для ефективності навчання й наступної перевірки засвоєння знань пропонуються різноманітні види тестування,перелік тем для написания есе,рефератівісписок питаньдля складання заліку та екзамену.

Мета йзавдання курсу

Однієюзголовнихцілей поданого навчального посібникаєінтелектуальна реконструкція давньогрецької філософської традиції. Для цього необхідно вирішитизавданняісторичного, тематичного таструктурногоаналізу давньогрецьких філософських текстів. Необхідно такожпростежитихарактервнутрішніхконцептуальнихзв’язків і базисних проблем протягом усього формування античної філософської думки. Студенти філософського факультету вивчають історію філософії на основі безпосередньо філософських текстів («першоджерел»). Зрозуміло, щопредставленакнига не може замінитироботуз власне творами стародавніх філософів, вона швидше сприяє елементарній систематизації та класифікації першоджерел, виокремленню списку основних проблем, поясненню спеціальної термінології, визначенню часу виникнення шкіл інапрямів.