33. Вплив державного сектора та зовнішньої торгівлі на рівноважний ввп.

Запорукою макроекономічної рівноваги та подальшого поступального розвитку економіки є умова, що всі товари та послуги, які виробляються економікою, мають бути проданими і, відповідно, придбаними. В ринковій економіці реалізація товарів та послуг, з одного боку, породжує доходи всіх власників будь-яких факторів виробництва, а з іншого – потребує видатків. Макроекономіка оперує агрегованим показником сукупних видатків, який поєднує видатки всіх економічних суб’єктів. Сукупні видатки – загальна сума видатків усіх покупців товарів та послуг, що вироблені національною економікою. Для досягнення рівноваги вони мають дорівнювати вартості виробленого ВВП: Y=C+I+G+Xn (див. тема 2). Y – це випуск, або дохід. Сукупні видатки зазвичай позначають АЕ. Видатки всіх економічних суб’єктів об’єднують у чотири групи:

АЕ=C+I+G+Xn, де

С – споживчі видатки домогосподарств;

І – валові інвестиції;

G – державні закупівлі товарів і послуг;

Xn – чистий експорт.

Зміни у видатках призводять до змін в обсязі національного виробництва, рівні зайнятості та цін. Рівень сукупних видатків змінюється під впливом динаміки будь якого з їх компонентів.

Умову економічної рівноваги на товарних ринках відбиває рівняння:

Ye=AE, де

Ye – рівноважний рівень національного виробництва

АЕ – заплановані видатки.

Рівноважний рівень національного виробництва – це такий обсяг виробництва, який дорівнює сукупним видаткам. Тож збільшення запланованих видатків має привести до зростання рівня виробництва ВВП. На практиці фактичні видатки можуть не співпадати із запланованими, якщо населення з якихось причин змушене буде скоротити або збільшити своє споживання, а фірми змушені здійснити незаплановані запаси або, навпаки, скоротити ті, що вже існують через несподівані зміни (скорочення або зростання) числа продажів.

Задача

1) кількість робочої сили у 2001 р.-24,3 млн., у 2002 – 24,5

2) офіційний рівень безробіття у 2001 р.- 9,1% , у 2002 – 9,3%

3) циклічне безробіття у 2001 р. – 2,5%, у 2002 р. – 2,7%

4) коефіцієнт участі у робочій силі 24,3/30*100%= 81%, у 2002 – 80%

5)рівень зайнятості – 22,1/30=74%, у 2002 -73%

Ситуація

Пояснення: за нульових податкових ставок жодних податкових надходжень не буде. Якщо ж податки сягнуть 100%, тобто держава привласнюватиме всі результати праці громадян, ніхто не матиме бажання працювати в офіційній економіці і вся національна економіка стане тіньовою. Тому знову ж не буде податкових надходжень. Що є між цими крайнощами? Якщо податкові ставки зростають від нуля, то податкові надходження збільшуються. Тоді за певного рівня ставок податків (чимало економістів вважають, що він становить 40%) люди починають менше працювати в офіційній економіці та спрямовують свою активність у тіньову економіку. Відтак державні податкові надходження фактично зменшуватимуться, навіть якщо податкові ставки збільшуватимуться. Хоча багато економістів скептично оцінюють криву Лафера, все ж підвищення податків як метод збалансування державного бюджету, вочевидь, є обмеженим. Отже, рівень оподаткування, або податковий тягар у національній економіці, що нерідко вимірюється середньою податковою ставкою (відношенням реальної суми усіх податків до величини доходів фірм і домогосподарств), на думку фахівців, впливає на поведінку економічних суб’єктів і величину податкових надходжень.

Білет № 8