Крива та чинники сукупної пропозиції в короткостроковому періоді.
Таким чином, нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції – це всі змінні, які впливають на величину питомих витрат незалежно від обсягу національного виробництва.Внаслідок дії цінових чинників зростання обсягу виробництва товарів та послуг супроводжується зростанням загального рівня цін, що призводить до зміни величини сукупної пропозиції і проявляється у графічній моделі рухом точки уздовж кривої. Внаслідок дії нецінових чинників змінюється сукупна пропозиція, що в графічній моделі проявляється в зрушенні кривої вправо (зростання AS) або вліво (скороченняAS) за незмінного загального рівня цін (P = const).
Р
Рисунок 3.2 – Зміна сукупної пропозиції внаслідок нецінових чинників
Вертикальний відрізок кривої AS (див. рис. 5.1) називається класичним тому, що він відповідає класичній ідеї про те, що в економіці є наявні механізми, що зрівноважують її на рівні потенційного обсягу виробництва за повної зайнятості, а реальні зміни не залежать від рівня цін, тобто номінальних змінних. В короткостроковому періоді реальний обсяг виробництва обмежений наявними ресурсами (кількістю праці, капіталу, землі, підприємницьких здібностей та рівнем технології) і не може зреагувати на зміну загального рівня цін.
Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Рання крива Філіпса.
Попит на робочу силу є похідною величиною від сукупного попиту на товари та послуги. Тому реалізація задачі підвищення рівня зайнятості, особливо, коли останній не сягає природного рівня, вимагає заходів по стимулюванню сукупного попиту. Але будь-яке втручання в економіку, як в живий організм, має “побічні наслідки”. По-перше, заходи стимулювальної і монетарної, фіскальної політики можуть викликати інфляційні тенденції (див. теми 6, 8, 9). По-друге, поступове підвищення сукупного попиту супроводжується не тільки підвищенням попиту на робочу силу і заробітної плати, а й зростанням питомих витрат виробництва і, як наслідок, загального рівня цін. Ця залежність була досліджена на реальних статистичних даних австралійським економістом Р. Філіпсом, який дійшов висновку, що інфляція і безробіття пов’язані зворотною залежністю. Графічна інтерпретація цієї залежності отримала назву кривої Філіпса.
Рисунок 11.2 – Крива Філіпса у короткостроковому періоді
Наведена модель свідчить про те, що висока інфляція виключає значний рівень безробіття, тобто суспільство за зниження безробіття платить ціною інфляції і повинно вибрати або те, або інше. При вирішенні цього питання уряд повинен зробити оптимальний саме для конкретної ситуації вибір.
ВВП=Зп+Дох від вл+Рента+Процент+А+Непр под
НД=ВВП-А-непрямі податки
Ситуація
Центральний банк завжди стоїть перед дилемою: на чому зосереджуватися – на стабілізації процентних ставок, чи на контролі за пропозицією грошей. Суворе дотримання першого завдання спричиняє коливання пропозиції грошей. І навпаки – стабілізація пропозиції грошей означає коливання процентних ставок. Тому Центральний банк мусить вибрати одну з поточних змінних (наприклад, грошову базу чи процентні ставки на державні облігації), проводячи монетарну політику. У зв’язку з цим можливі три основні варіанти такої політики, за яких центральний банк визначає нахил кривої пропозиції грошей: 1) монетарна політика – поточним завданням якої є підтримання певного рівня процентних ставок (в цьому разі пропозиція грошей в економіці коливатиметься). 2) монетарна політика, метою якої є підтримання в національній економіці стабільної величини пропозиції грошей (У цьому разі пропозиція грошей у моделі грошового ринку зображується у вигляді вертикальної кривої. Зі збільшенням попиту на гроші процентна ставка у цьому варіанті зростатиме. І навпаки, зі зменшенням цього попиту вона знижуватиметься. Таку монетарну політику називають жорсткою). 3) проміжний варіант монетарної політики (Цьому варіантові відповідає висхідна крива пропозиції грошей. Зі зміною попиту на гроші змінюється і їхня пропозиція. Проте величина зміни пропозиції грошей недостатня, щоб утримувати процентну ставку на незмінному рівні.
Білет № 17