61. Економічне зростання та його чинники
Проблема економічного росту є центральною в економічній теорії. Саме стабільне економічне зростання є основою процвітання будь-якої країни. Узагальнюючим показником економічного зростання є динаміка валового національного продукту. Причому під економічним ростом варто розуміти довгодіюче підвищення реального обсягу виробництва товарів і послуг на основі розвитку продуктивних сил. Реальний економічний ріст може здійснюватися як за рахунок збільшення виробничих можливостей, так і за рахунок більш ефективного використання наявних можливостей виробництва. Для виміру економічного росту використовуються показники:
абсолютного приросту
,
де
Yt – ВНП досліджуваного періоду;
Yt-1 – ВНП попереднього періоду,
чи темпів приросту
реального обсягу випуску.
Економічне зростання досягає своєї загальної мети – підвищення матеріального добробуту населення – лише у випадку реалізації складових цього добробуту. До них варто віднести можливість збільшення вільного часу, ріст якості товарів і послуг, характер розподілу отриманого національного доходу.
Економічне зростання може здійснюватися двома шляхами: екстенсивним і інтенсивним. Екстенсивний тип зростання здійснюється за рахунок збільшення кількісних показників факторів виробництва. При цьому техніко-технологічна й організаційна структура виробництва залишається без принципових змін. Інтенсивний тип економічного росту здійснюється в тому випадку, якщо розширення масштабів виробництва є результатом якісних змін у засобах виробництва, робочій силі й організації виробництва.
Фактори економічного зростання:
фактори попиту
фактори пропозиції
фактори ефективності
соціокультурні, інституційні та ін.
Білет № 11
Сукупний попит, його сутність, складові та відмінність від однотоварного попиту.
Макроекономіка вивчає не індивідуальний попит на окремі товари і послуги, а зведений воєдино, агрегований попит усіх споживачів на всі товари і послуги. Такий попит називається сукупним попитом (AD). При цьому в якості споживачів на ринку виступає населення, підприємства, держава і іноземці.
Отже, сукупний попит - це потреби, представлені на ринку в грошовій формі. Іншими словами, це той реальний обсяг національного виробництва, що споживачі куплять при визначеному рівні цін.
З даного визначення видно, що існує визначена залежність між обсягом виробництва, цінами і попитом. Ця залежність описується законом сукупного попиту. Суть цього закону в тім, що споживачі (населення, підприємства, держава і іноземці) за інших рівних умов придбають тим більший обсяг національного продукту, чим нижче загальний рівень цін, і навпаки. Тобто, між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва існує зворотна, чи негативна залежність.
Закон сукупного попиту можна виразити графічно у виді кривої сукупного попиту (мал. 3.1):
Рисунок 3.1. - Закон сукупного попиту
Залежність, виражена законом сукупного попиту, виявляється як рух від однієї точки до іншої уздовж нерухомої кривої AD.
Представлена модель AD справедлива за умови незмінної кількості грошей і спирається на рівняння кількісної теорії грошей
M·
V
= P·Y
(3.1)
,
де М - кількість грошей,
V - швидкість обігу грошей,
Р - рівень цін,
Y - фізичний обсяг ВВП (кількість товарів і послуг).
Таким чином, якщо пропозиція грошей (M·V) незмінна, то кількість вироблених товарів і послуг залежить тільки від рівня цін Р:
Y = M * V/ P (3.2.)
Ця ж модель пояснює і нахил кривої AD униз: якщо грошова маса М та швидкість обігу грошей V незмінні, то обсяг виробництва Y повинний скорочуватися в міру росту рівня цін P. Дійсно, при зрослих цінах для покупки кожного зробленого блага необхідна більша кількість грошей, отже, якщо грошова маса незмінна, то скоротиться кількість товарів, що купуються, і послуг.
Характер кривої AD відбиває зміни, що відбуваються в поведінці споживачів у міру зростання цін. На ці зміни впливають такі фактори.
По-перше, ріст рівня цін (при незмінній кількості грошей) збільшує попит на гроші, тому що для здійснення кожної угоди їх потрібно більше. Це веде до збільшення процентної ставки, що по суті є ціною за користування грошима. По-друге, ріст рівня цін знижує реальну купівельну спроможність накопичених фінансових активів з фіксованою грошовою вартістю. с
По-третє, ріст рівня цін призводить до того, що усе більшому числу іноземних покупців стає невигідним купувати товари на даному внутрішньому ринку, тому що настає момент, коли внутрішні ціни стають вище закордонних.
Отже, вплив цінових факторів такий, що при зростанні цін AD падає і навпаки, зниження цін повинне привести до збільшення AD. Але ця залежність “працює” за інших рівних умов. Якщо ці умови змінюються, то може виникнути, наприклад, така ситуація, коли AD буде збільшуватися при зростаючих цінах, чи навпаки, при незмінній ціні будуть куплені більші чи менші обсяги вироблених товарів і послуг.
48. Бюджетний дефіцит - це від’ємна різниця між доходами бюджету та державними видатками. Його наявність та величина залежать від двох чинників: економічної кон’юнктури та фіскальної політики.
Можна виділити три різновиди бюджетного дефіциту: структурний, циклічний та фактичний.
Бюджет повної зайнятості (структурний бюджет) показує яким було б сальдо за умов збереження поточних видатків бюджету і податкових ставок якби економіка досягла потенційного рівня випуску продукції (а, відтак і доходу). Зміна бюджету повної зайнятості показує, в якому напрямку фіскальна політика має впливати на зміну сукупного попиту. Структурний дефіцит бюджету – це розрахункова величина, яка показує сальдо бюджету при поточних видатках і надходженнях при поточних ставках оподаткування, але потенційному доході (надходженнях заФактичний дефіцит бюджету – це реальна різниця між доходами та видатками бюджету при існуючих податкових ставках і фактичному рівні ВВП: BS = Y·t – G. На його величину впливають і циклічні коливання ділової кон’юнктури, і фіскальна політика держави повної зайнятості). Циклічний дефіцит – різниця між фактичним та структурним дефіцитом бюджету. Тобто він показує, на скільки фактичний дефіцит відхиляється від того, який міг би бути, якби економіка знаходилась у ситуації повної зайнятості, а фіскальна політика, що проявляється у ставках оподаткування, була б такою ж. Таким чином, циклічний дефіцит показує вплив циклічних коливань на державний бюджет.
Державний бюджет – це баланс доходів і видатків держави, який планується і ухвалюється парламентом на кожний фінансовий рік.
Сукупність державного бюджету місцевих бюджетів, бюджетів фондів соціального та пенсійного страхування утворює бюджетну систему України.
Див 10
Білет № 12
12.існує визначена залежність між обсягом виробництва, цінами і попитом. Ця залежність описується законом сукупного попиту. Суть цього закону в тім, що споживачі (населення, підприємства, держава і іноземці) за інших рівних умов придбають тим більший обсяг національного продукту, чим нижче загальний рівень цін, і навпаки. Тобто, між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва існує зворотна, чи негативна залежність.
Закон сукупного попиту можна виразити графічно у виді кривої сукупного попиту (мал. 3.1):
Рисунок 3.1. - Закон сукупного попиту
Крива AD показує, яку кількість вироблених товарів і послуг буде куплено при тім чи іншому рівні цін. Залежність, виражена законом сукупного попиту, виявляється як рух від однієї точки до іншої уздовж нерухомої кривої AD.
Представлена модель AD справедлива за умови незмінної кількості грошей і спирається на рівняння кількісної теорії грошей
M·
V
= P·Y
(3.1)
,
де М - кількість грошей,
V - швидкість обігу грошей,
Р - рівень цін,
Y - фізичний обсяг ВВП (кількість товарів і послуг).
Таким чином, якщо пропозиція грошей (M·V) незмінна, то кількість вироблених товарів і послуг залежить тільки від рівня цін Р:
Y = M * V/ P (3.2.)
Ця ж модель пояснює і нахил кривої AD униз: якщо грошова маса М та швидкість обігу грошей V незмінні, то обсяг виробництва Y повинний скорочуватися в міру росту рівня цін P. Дійсно, при зрослих цінах для покупки кожного зробленого блага необхідна більша кількість грошей, отже, якщо грошова маса незмінна, то скоротиться кількість товарів, що купуються, і послуг.
Характер кривої AD відбиває зміни, що відбуваються в поведінці споживачів у міру зростання цін. На ці зміни впливають такі фактори.
По-перше, ріст рівня цін (при незмінній кількості грошей) збільшує попит на гроші, тому що для здійснення кожної угоди їх потрібно більше. Це веде до збільшення процентної ставки, що по суті є ціною за користування грошима. У результаті споживання й інвестиції з використанням кредиту обходяться дорожче і їхній обсяг скорочується, отже, падає і сукупний попит. Цей механізм одержав назву ефекту процентної ставки.
По-друге, ріст рівня цін знижує реальну купівельну спроможність накопичених фінансових активів з фіксованою грошовою вартістю. Так сталося, наприклад, із внесками населення України в Ощадбанку в 1992 р. У результаті покупки багатьох товарів стають нездійсненними чи відкладаються, що приводить до скорочення сукупного попиту. Цей механізм одержав назву ефекту багатства.
По-третє, ріст рівня цін призводить до того, що усе більшому числу іноземних покупців стає невигідним купувати товари на даному внутрішньому ринку, тому що настає момент, коли внутрішні ціни стають вище закордонних. З іншого боку, внутрішні споживачі в такій ситуації віддадуть перевагу покупці тих чи інших товарів за кордоном. У результаті СС усередині країни упаде. Цей механізм одержав назву ефекту імпортних закупівель. Цей ефект працює вказаним чином за умов незмінних валютних курсів.