Нецінові чинники сукупного попиту та їх вплив на його графічну модель.

На графіку це проявиться через зсув кривої сукупної пропозиції відповідно вправо чи вліво (див. мал. 3.2):

Рис. 3.2.

сукупний попит впливають і нецінові фактори, що дотепер ми вважали незмінними і не брали до уваги. Природно, що ці фактори повинні бути зв'язані зі змінами у витратах. Тепер проаналізуємо, як зміни в кожнім з елементів структури ВВП по витратах впливають на сукупний попит.

Насамперед це споживчі витрати. З різних причин споживачі можуть збільшувати чи зменшувати закупівлі товарів і послуг незалежно від динаміки цін і це, відповідно, приведе до росту чи зниження сукупного попиту. Що ж впливає на зміни в поведінці споживачів?

По-перше, це добробут споживачів. Він складається з усіх активів, якими володіє населення, включаючи нерухомість і цінні папери. При зниженні реальної вартості цих активів (при стабільному загальному рівні цін) споживачі будуть витрачати менше коштів , а зберігати для відшкодування втрат у добробуті - більше. Відповідно, AD скоротиться. Графічно це виразиться в зсуві самої кривої AD уліво. З іншого боку, якщо реальна вартість активів зросте, то споживачі можуть збільшити свої витрати при тому ж загальному рівні цін і AD виросте, що відіб'ється на графіку зсувом кривої AD вправо. Така ситуація може виникнути, наприклад, при різкому збільшенні вартості землі, курсу акцій чи прибутковості облігацій.

По-друге, на рівень споживчих витрат впливає заборгованість споживачів. Зрозуміло, що якщо рівень такої заборгованості високий, то споживачі можуть скоротити свої витрати (за інших рівних умов). І навпаки. Наслідком цього буде відповідно зниження чи збільшення поточних витрат і , отже, скорочення чи розширення AD.

По-третє, на рівень споживчих витрат впливає динаміка податків. Якщо виростає ставка прибуткового податку, то зменшиться (за інших рівних умов) обсяг засобів, призначених для споживчих витрат. Це спричиняє скорочення AD і відповідний зсув кривої на графіку. Якщо ж ставки прибуткового податку зменшуються, то процес піде в зворотному напрямку.

По-четверте, на рівень споживчих витрат істотно впливають чекання споживачів. Насамперед це відноситься до інфляційних чекань. Жителі України прекрасно пам'ятають, як у недавнім минулому (1993-1994 рр.) гіперінфляція змушувала їх запасати будь-які види товарів у чеканні чергового злету цін. Природно, що така ситуація веде до росту AD. (Утім, в Україні цей ріст зм'якшувався швидким зниженням реальних доходів, у т.ч. через наростаючу прихованого безробіття, про що докладніше буде сказано в темі 6). Очікування споживачів можуть поширюватися і на їхні доходи. Так, якщо споживачі очікують збільшення своїх доходів, вони можуть збільшити споживання розширити споживчі витрати вже при існуючому рівні доходів. І навпаки. Це приведе, відповідно, до розширення чи звуженню AD.

33. Теорії адаптивних та раціональних очікувань та крива Філіпса.

Модель кривої Філіпса не може пояснити стагфляцію, яка реально розвивалась в різних країнах і свідчила про удосконалення взаємозв’язку між зайнятістю та інфляцією та необхідність інших підходів до теоретичного аналізу цього зв’язку. Такий підхід був знайдений в межах концепції природної норми безробіття та розрізнення коротко- і довгострокової кривої Філіпса з використанням теорій адаптивних та раціональних очікувань. Ці теорії є неокласичними за своєю суттю і спираються на положення про те, що в довгостроковому періоді економіка (стало) перебуває в стані повної зайнятості, який передбачає наявність (неминучість) природного безробіття (див. тему 6). Якщо з часом величина природного безробіття зростає, а уряд розцінює підвищення безробіття як циклічне і вживає стимулюючі заходи, це викликає інфляцію.

Теорія адаптивних очікувань, що розроблена американським економістом М. Фрідменом відбиває той факт, що люди оцінюють можливий рівень інфляції в майбутньому, виходячи з поточних і попередніх тенденцій в динаміці цін, і використовують цю оцінку при формуванні вимог до номінальної заробітної плати з метою збереження існуючого рівня реальної зарплати. Відхилення реального рівня інфляції від очікуваного створює умови збереження альтернативи між інфляцією та безробіттям у короткостроковому періоді. Але короткострокова крива Філіпса постійно зміщується вправо (див. рис. 11.3). Це пояснюється тим, що економіка повертається до природного рівня безробіття, але за вищого рівня цін у зв’язку з тим, що саме очікування викликають інерційну інфляцію (див. рис. 11.3: рух від точки А. до точки В, а потім – до С і т.д.).

Згідно з теорією раціональних очікувань інфляційні очікування суб’єктів ринку ґрунтуються на реалістичному розумінні механізмів функціонування ринкової економіки, чинників інфляції, насамперед заходів уряду по реалізації економічної політики. Вимоги до номінальної заробітної плати, що ґрунтуються на раціональних, а тому реалістичних очікуваннях, дають змогу утримати досягнутий рівень реальної заробітної плати. Тому питомі витрати на виробництво у реальному вираженні не скоротяться, прибутки не зростуть,

виробництво не матиме стимулів до розширення, і не відбудеться скорочення безробіття навіть у короткостроковому періоді як первинна реакція на стимулюючі заходи уряду. Графічна інтерпретація адаптивних та раціональних очікувань виявляє довгострокову криву Філіпса як вертикальну лінію, що показує відсутність впливу інфляції на рівень безробіття.

Рисунок 11.3 – Графічна інтерпретація адаптивних та раціональних очікувань

Задача

1) кількість робочої сили у 2001 р.-24,3 млн., у 2002 – 24,5

2) офіційний рівень безробіття у 2001 р.- 9,1% , у 2002 – 9,3%

3) циклічне безробіття у 2001 р. – 2,5%, у 2002 р. – 2,7%

4) коефіцієнт участі у робочій силі 24,3/30*100%= 81%, у 2002 – 80%

5)рівень зайнятості – 22,1/30=74%, у 2002 -73%

А)Сальдо поточного рахунку = (850+320+280)-(820+350+200)=+80

Сальдо рахунку капіталів і фінансів =(180+200)-(230+220)=-70

Сальдо підсумкового платіжного балансу = +80+(-70)=+10

Б) оскільки підсумковий платіжний баланс активний, то офіційні золотовалютні резерви країни збільшаться на 10. У статті «резервні активи» буде зроблено запис на цю суму зі знаком мінус (-10). Це дебетова операція.

Виторг укр. Фірм у Росії від продажу товару А становить 21 млн. рублів. Вітчизняні фірми обмінюють рублі на гривні за курсом 1:5,5 і отримують 3818 тис. грн. за старим курсом вони отримали би 3,5 млн. грн. Отже укр.. фірми матимуть додатковий дохід у сумі 318 тис. грн. (3, 818-3,5)млн.

Втрати рос. фірм від від поцінування рубля становить 2,75 млн. рублів

Білет № 14

14.Сукупна пропозиція (AS) – агрегована величина, що показує, яку кількість товарів та послуг економіка готова виробити та поставити на ринок при кожній величині загального рівня цін за інших рівних умов. З іншого боку, це визначення говорить про те, яким має бути рівень цін, щоб спонукати виробників поставити на ринок ту чи іншу кількість товарів.

У короткостроковому періоді між цінами і сукупною пропозицією існує прямий зв’язок: чим вищі ціни, тим більший рівень пропозиції. В цьому полягає закон сукупної пропозиції. Ця залежність відбиває не лише те, що зростання ціни сприяє, за інших рівних умов, збільшенню прибутків і стимулюванню підприємців. Прямий характер взаємозв’язку між сукупною пропозицією та рівнем цін визначається спадною віддачею: зростання обсягу виробництва (і пропозиції) пов’язане із залученням додаткових мобільних факторів виробництва, яке супроводжується зростанням витрат на кожну наступну одиницю продукції.

Функціональний характер залежності між сукупною пропозицією та загальним рівнем цін дає змогу проілюструвати цю залежність графічно.