Чинники споживання.

Таким чином, величина використовуваного доходу є основним чинником, що визначає величину споживання і заощадження. Вплив цього фактора виявляється в переміщенні конкретних точок уздовж кривих на графіках функцій споживання і заощадження.

Однак на споживання і заощадження впливають й інші фактори, що не залежать від величини доходу. Їхній вплив приведе до збільшення чи зменшення споживання при незмінному доході, і виявляється в зсуві кривих на графіках функцій споживання і заощадження, який відбиває зміни в споживанні і заощадженні (див. рис. 4.3). Споживання, що не залежить від доходу і змінюється під впливом інших факторів, називається автономним. З урахуванням автономного споживання функція споживання трансформується в такий спосіб: , а зміни в споживанні можна розрахувати за формулою:, де- автономне споживання.

Із взаємозв'язку між споживанням і заощадженням, що витікає з формули Y = C+S, можна зробити висновок, що фактори споживання і заощадження взаємозалежні.

Можна сказати, що в основному фактори споживання і заощадження дзеркально протилежні (так само, як і графіки функції споживання і заощадження: див. рис. 4.1 і рис. 4.2).

Розподіл поточного доходу на споживання і заощадження залежить від величини накопиченого майна (чи багатства). До багатства можна віднести: 1) нерухомість і товари тривалого споживання; 2) гроші на рахунках і наявні; 3) фінансові активи: державні і приватні облігації, акції, нагромадження в страхових і пенсійних фондах і т.п. Зміна розміру багатства може відбуватися або в реальному вираженні, або номінально. Звичайно, ці зміни відбуваються поступово і за рахунок їхнього впливу крива споживання зміщується незначно. Однак у результаті різкого знецінювання багатства можливо помітне зниження споживання. Так склалося в Україні на початку 90-х років, коли внески в банках знецінилися через їх заморожування в сполученні з гіперінфляцією і переходом в розряд держборгу. У країнах з розвитою ринковою економікою аналогічні наслідки мали періодичні кризи на фондових біржах. У будь-якому випадку зменшення накопиченого багатства знижує схильність до споживання і збільшує заощадження для відновлення втрат (зрозуміло, за умови, що рівень доходу вище граничного рівня).

Оцінка доходу в довгостроковому періоді зв'язана з чеканнями. Якщо споживачі очікують стабільного розвитку економіки, збереження зайнятості і підвищення зарплати, вони будуть збільшувати споживання. Так само позначиться чекання росту цін і виникнення дефіцитів товарів: споживання росте в поточному періоді через прагнення зробити запаси і знизити негативний вплив інфляції на добробут. Якщо ж очікується зниження ділової активності, доходів, рівня зайнятості, це приведе до стиску споживання і, відповідно, збільшенню частини поточного доходу, що зберігається, в інтересах підтримки стабільного рівня споживання в майбутньому.

Ажіотажний попит, що збільшує розміри споживання в більш-менш тривалих періодах може виникати й у зв'язку з позаекономічними чеканнями. Так, наприклад, наприкінці 1999 р. у розвинутих країнах відзначався сплеск споживчих витрат, зв'язаний із закупівлею товарів, що забезпечують виживання в зв'язку з чеканням катастрофи через комп’ютерну «проблему 2000».

Рівень цін робить настільки високий вплив на споживання і заощадження, що може розглядатися як їхній самостійний фактор. Наслідком інфляції звичайно є ріст граничної схильності до заощадження, особливо, якщо не захищені внески. Однією з форм деформації економіки й економічної поведінки під впливом інфляційного росту цін є своєрідний реверс споживання: придбання населенням ряду груп споживчих товарів (коштовності, твори мистецтва, нерухомість і т.п.) стає своєрідною формою заощаджень.

Істотним фактором, що впливає на споживання і заощадження є податки і відрахування на соціальне страхування. Ріст податків і відрахувань у фонди соціального страхування скорочує і споживання, і заощадження, що відбивається відповідним зсувом кривих на графіках (див. рисунок 4.3).

Рисунок 4.3 – Зрушення графіків споживання і заощадження

На споживання і заощадження впливає заборгованість споживачів. Відволікання частини поточних доходів на погашення боргів попередніх періодів знижує і споживання, і заощадження в поточному періоді.