- •Г.А.Чумаков, к.В.Луняка, с.В.Кривенко
- •Гідростатика
- •1.1. Основні фізичні властивості рідин
- •1.1.1. Густина й питома вага
- •1.1.2. Здатність до стиску та температурне розширення
- •1.1.3. Тиск
- •1.2. Основний закон гідростатики
- •1.2.1. Диференціальні рівняння статики Ейлера
- •1.2.2. Основне рівняння гідростатики
- •1.2.5. Тиск рідини на стінку
- •1.2.5.1. Тиск рідини на плоску стінку
- •1.2.5.2. Тиск рідини на криволінійну циліндричну стінку
- •2. Гідродинаміка
- •2.1. Основні характеристики руху рідини
- •2.1.1. Швидкість і витрата
- •2.1.2. Сталий і несталий рух
- •2.1.3. Моделі руху рідини
- •2.1.4. Гідравлічний радіус і еквівалентний діаметр
- •2.1.5. Режими руху рідини
- •2.2. Рівняння нерозривності (суцільності) потоку
- •2.3. Диференціальне рівняння Нав’є – Стокса
- •2.4. Диференціальні рівняння руху Ейлера
- •2.5. Рівняння Бернуллі
- •2.5.1. Виведення рівняння
- •2.5.2. Деякі практичні використання рівняння Бернуллі. Принцип виміру швидкості і витрати рідини
- •2.6. Рівномірний рух рідини
- •2.7. Ламінарний рух рідини
- •2.7.1. Розподіл швидкості по горизонтальному перерізу труби
- •2.7.2. Середня швидкість при ламінарному русі
- •2.7.3. Втрати напору при русі рідини
- •2.8. Турбулентний рух
- •2.9. Втрати напору при русі рідини
- •2.10. Витікання рідини через отвори та насадки
- •2.11. Гідравлічний розрахунок сифонів
- •2.12. Гідравлічний удар
- •2.13. Гідравлічний розрахунок трубопроводів
- •2.13.1. Розрахунок простого трубопроводу
- •2.13.2. Розрахунок складного трубопроводу
- •2.13.3. Техніко-економічний розрахунок трубопроводів
- •3. Гідравлічні машини
- •3.1.2. Динамічні насоси
- •3.1.2.1.1. Відцентрові насоси
- •Основне рівняння відцентрових машин Ейлера
- •Продуктивність насосу
- •Закони пропорційності
- •Характеристики відцентрових насосів
- •Коефіцієнт швидкохідності
- •Осьовий тиск та його врівноважування
- •Робота насосів на мережу
- •Спільна робота насосів
- •3.1.2.1.2. Осьові (пропелерні) насоси
- •3.1.2.2.1. Вихрові насоси
- •3.1.2.2.2. Струминні насоси
- •3.1.3.1. Поршневі насоси
- •Нерівномірність подачі
- •3.1.3.2. Шестеренні насоси
- •3.1.3.3. Гвинтові насоси
- •Продуктивність
- •3.1.3.4. Пластинчасті насоси
- •3.1.3.5. Роторно – поршневі насоси
- •3.1.3.6. Насоси з обертовими поршнями
- •3.2. Інші види гідравлічних машин
- •4. Гідродинамічні передачі
- •4.1. Загальні поняття
- •4.2. Гідромуфти і гідротрансформатори
- •4.2.1. Гідромуфти
- •4.2.2. Гідротрансформатори
- •5. Об’ємний гідравлічний привод і його елементи
- •5.1. Гідродвигуни
- •5.2. Гідроапаратура та інші елементи гідроприводу
- •5.2.1. Гідророзподільні пристрої
- •5.2.2. Дросельні пристрої
- •5.2.3. Клапани
- •5.2.4. Гідроакумулятори
- •6. Пневматичні об'ємні машини
- •6.1. Загальні положення
- •6.2. Типи поршневих компресорів
- •6.3. Органи розподілу і регулювання компресора
- •6.4. Роторні пластинчасті компресори
- •6.5. Пневматичні двигуни
- •6.6. Пневмоциліндр з гідравлічним сповільнювачем
- •6.7. Пневмодвигуни обертального руху
- •Література
- •Контроль знань студентів Модуль 1 Гідростатика і гідродинаміка*
- •Варіанти завдань
- •Модуль 2 Гідравлічні машини
- •Варіанти завдань
1.2.5. Тиск рідини на стінку
1.2.5.1. Тиск рідини на плоску стінку
Тиск, що утворює рідина у будь-якій точці відкритої судини, залежить від глибини занурення h цієї точки й густини рідини і може бути визначений з рівняння:
Р = gh. (1.57)
Рівняння (1.57) є рівнянням прямої лінії, тому епюра розподілу тиску рідини на плоску стінку буде являти собою трикутник авс (рис.13а). У закритій судині з надлишковим тиском на вільній поверхні Р0 тиск у будь-якій точці рідини визначається з рівняння:
Р = Р0 + gh. (1.58)
а |
б |
в |
Рис.13. До розрахунку тиску рідини на стінки посудини.
Епюра розподілу тиску буде являти собою трапецію авсd (рис. 13б).
Повна сила тиску на плоску стінку дорівнює гідростатичному тиску у центрі тяжіння стінки, помноженому на її площу S:
F =( р0 + ghц..)S. (1.59)
де hц – відстань до центру тяжіння.
У випадку відкритої посудини P0 = 0 і тоді повна сила тиску буде
F =ghц.S. (1.60)
Точка прикладення сили F, яка називається центром тиску, лежить завжди нижче центру тяжіння стінки.
Величину відрізку lц.т., який характеризує положення центру тиску (рис. 13в), визначають на основі теореми про рівність моменту рівнодіючої сили сумі моментів складаючих сил:
, (1.61)
де lц. – відстань від центру тяжіння до вільної поверхні рідини;
Iц.- момент інерції відносно горизонтальної осі, яка
проходить через центр тяжіння;
S - площа стінки.
(1.61) можна записати так:
, (1.62)
де е – ексцентриситет, який показує, наскільки центр тиску
зміщений вниз від центра ваги.
Точка на змоченій частині плоскої стінки, через яку проходить лінія дії сили гідростатичного тиску на цю частину стінки, називається центром тиску.
1.2.5.2. Тиск рідини на криволінійну циліндричну стінку
Для циліндричної криволінійної поверхні сила тиску F може бути отримана як геометрична сума вертикальної й горизонтальної складових (рис. 14):
. (1.63)
-
Рис. 14. Тиск рідини на криволінійну поверхню.
Горизонтальна складова Fх повної сили тиску на циліндричну криволінійну стінку дорівнює силі тиску рідини на вертикальну проекцію цієї стінки.
Fх=ghц.т.Sверт.., (1.64)
де Sверт.- вертикальна проекція криволінійної стінки, що
розглядається;
hц.т – глибина занурення центру тяжіння цієї проекції.
Вертикальна складова Fz повної сили тиску на циліндричну криволінійну стінку дорівнює вазі рідини в об’ємі тіла тиску:
Fz=gV=G . (1.65)
Тілом тиску називається об’єм рідини, обмежений зверху вільною поверхнею, знизу – криволінійною поверхнею змоченої рідини, що розглядається, з боків – вертикальною поверхнею, проведеною через периметр, що обмежує стінку.
Вагу тіла тиску треба вважати від’ємною, якщо об’єм буде з боку стінки, яка не змочується. Напрям повної сили тиску F визначається кутом .
Точку прикладення повної сили F визначають так: горизонтальна складова Fх повинна проходити через центр тяжіння епюри гідростатичного тиску на вертикальну проекцію заданої поверхні, вертикальна складова Fz повинна пройти через центр тяжіння тіла тиску М. Вектор повної сили тиску повинен пройти через точку К перетину напрямків Fх і Fz під кутом до горизонту. Точка N перетину вектору повної сили F з криволінійною поверхнею й буде шуканим центром тиску.