1.11. Особливості оцінки, контроль та збереження якості тканин

Методичні вказівки до самостійного вивчення

Проблема формування, оцінки, контролю та управління якістю тканин, як і інших текстильних матеріалів, є складною і багатогранною. Вона охоплює технологічні, матеріалознавчі, товарознавчі, економічні та соціальні аспекти. Ми зупинимося тільки на товарознавчих аспектах цієї проблеми.

Знання чинників формування якості текстилю, вміння давати комплексну оцінку його споживних властивостей, вміння проводити експертизу споживних властивостей і рівня якості основних типів тканин різного цільового призначення, правильно визначати їх сортність і кваліфіковане управляти ринком завжди були і залишаються в центрі уваги товарознавців-комерсантів. Ці питання глибоко висвітлені і в сучасних підручниках і посібниках з текстильного товарознавства. Вивчаючи цю тему, необхідно:

1. ознайомитися з нормативною документацією (стандартами, керівними документами, інструкціями тощо), в якій регламентуються вимоги до якості тканин і методи її оцінки і контролю та особливості визначення сортності;

2. знати товар – вміти ідентифікувати волокнистий склад, основні параметри будови та способи оброблення тканини, а також визначити її артикул, виявити і оцінити наявні на ній дефекти; вміти оцінити рівень новизни та відповідність зразку – еталону, моді та іншим вимогам ринку;

3. вміти практично давати кваліфікований (експертний) висновок про якість (сортність) конкретного виду тканини.

Потрібно, щоб самостійна робота поглиблювала засвоєння основних термінів і положень з цієї теми, сприяла їх послідовному накопиченню.

У ДСТУ 2925-94 подається деталізація методів оцінювання якості продукції, включаючи якість текстильних матеріалів. Згідно з вимогами цього стандарту оцінювання якості текстильних полотен і тканих поштучних виробів може проводитися різними методами (диференційним, вимірювальним, комплексним, органолептичним, розрахунковим, реєстраційним, змішаним, соціологічним, експертним і статистичним). Найбільше поширення в практиці роботи текстильної промисловості та торгівлі мають органолептичний, вимірювальний, експертний і змішаний методи.

У ДСТУ 9004-1-95 відповідно до вимог міжнародного стандарту серії 9000 подається визначення таких загальних понять: якість, система якості, програма якості, перевірка якості, методи оцінки рівня якості. В процесі самостійного ознайомлення з даним стандартом студенту необхідно конкретизувати ці поняття стосовно теми і пов'язати їх з іншими формами навчального процесу (лекціями, лабораторними заняттями, виробничою практикою та іншими).

Детального вивчення в процесі самостійної роботи вимагає ДСТУ 3047-95. Особливістю побудови цього стандарту є те, що в ньому вперше згрупований асортимент тканин різного волокнистого складу й призначення та з єдиних позицій розглянута номенклатура показників їх якості. У цьому стандарті наведено деталізований перелік обов'язкових і рекомендованих показників якості для тканин різного волокнистого складу і призначення, що використовуються для обов'язкової та добровільної сертифікації, проектування, оцінки їх якості та інших цілей. Внаслідок вивчення цього стандарту студент повинен знати основні принципи обов'язкової і добровільної сертифікації тканин окремих асортиментних груп, перелік обов'язкових і рекомендованих показників якості для кожної конкретної за волокнистим складом і призначенням групи чи підгрупи тканин, а також вміти користуватись цим стандартом на практиці.

Ознайомлення з ДСТУ 2201-93 дозволяє студенту групувати дефекти тканин за різними ознаками (походженням, ступенем допустимості, площею, впливом на рівень якості та іншими) і ідентифікувати різні за походженням (сировинні, виробничі, зберігання та інші), площею (місцеві та розповсюджені) дефекти зовнішнього вигляду, а також дефекти, пов'язані з відхиленням від встановлених нормативів за окремими параметрами будови та механічних чи фізико-хімічних властивостей. Необхідно набути навичок у розпізнаванні та оцінці допустимих та недопустимих дефектів на тканинах різного волокнистого складу, різних способів оброблення та призначення.

Студенти повинні навчитися:

а) визначати відповідність того чи іншого виду (артикулу) тканини встановленому зразкові-еталону;

б) ідентифікувати невідомий зразок тканини шляхом встановлення вмісту в ньому окремих видів волокон, визначення основних параметрів його будови (лінійної густини пряжі і ниток, щільності, виду переплетення, фактури поверхні й інших), а також способів її основного, кінцевого і спеціального оброблення;

в) ідентифікувати наявні на тканинах дефекти сировини, прядіння, ткацтва та оброблення, користуючись паспортизованими альбомами дефектів, каталогами, підручниками, посібниками та відповідними стандартами;

г) користуватися альбомами вираженості окремих видів розповсюджених дефектів, альбомами пакових сортувань та серій рисунків, які дозволяють однозначно віднести тканини до того чи іншого сорту, правильно оцінити колір, відтінок, рисунок її забарвлення.

Відповідь на ці питання студент може знайти у відповідних підручниках, посібниках, текстах лекцій, лабораторних практикумах, стандартах та інших методичних розробках, що стосуються формування, оцінки та контролю якості тканин. Для цього повною мірою повинні бути використані знання і отримані навички з попередніх розділів товарознавства (насамперед вивчення основних параметрів будови тканин, способів їх основного, кінцевого і спеціального оброблення; характеристики основних споживних властивостей та видового і внутрішньовидового асортименту цих тканин).

Найбільш відповідальним етапом оцінки і контролю якості чи визначення сортності тканин є юридично правильне оформлення результатів перевірки їх якості:

кваліфіковане оформлення результатів оцінки якості тканин у вигляді висновку;

складання відповідного акту за результатами приймання (контролю) тканин за якістю;

складання актів експертизи в разі виникнення спірних питань між представником виробника та представником торгівлі.

Особливу увагу слід приділяти умінню кваліфіковано складати акт перевірки. Залежно від мети і об'єктів перевірки зміст і форми цих актів можуть суттєво відрізнятися. Найбільш поширення у практиці роботи торгівлі і текстильної промисловості мають акти таких типів:

1. Невідповідність партії тканин встановленим зразкам-еталонам. Причому ця невідповідність може стосуватися як окремих видів чи артикулів тканини, так і окремих їх позицій (невідповідність фактури, кольору, відтінку, видорисунку, зовнішнього ефекту оздоблення і т.д.).

2. Відхилення від вимог чинних стандартів за кількістю умовних чи фактичних вирізів чи розрізів у торгових кусках тканин та мінімальними довжинами окремих відрізів у кусках.

3. Відхилення від прийнятих у стандартах нормативів окремих механічних та фізико-хімічних показників (стійкість до стирання, усадковість, незминальність, гігроскопічність, повітропроникність, водоопірність, стійкість забарвлення та інших), які нормовані для окремих типів тканин і є гарантійними.

4. Наявність недопустимих неусувних дефектів прядіння, ткацтва, оброблення.

5. Невідповідність ґатунку, вказаному у маркувальному ярлику.

6. Невідповідне чи неповне маркування, передбачене чинними нормативи йми документами.

7. Невідповідність за декількома чинниками (наявність недопустимих дефектів, завищена сортність, неналежне маркування, складання та пакування і т.д.).

Збереження якості тканин в процесі їх зберігання, транспортування та експлуатації залежить від багатьох чинників. Основними з них вважають: фізико-хімічні (дія вологи, світла, тепла, опадів та інших атмосферних чинників), механічні (пошкодження від тертя, розривів, сильного розтягування тощо), біологічні (пошкодження мікроорганізмами, міллю, гризунами) та комбіновані (дія світлопогоди, прання, хімічних чисток та ін.).

Дня ефективного захисту тканин від негативного впливу названих чинників у процесі їх зберігання, транспортування та експлуатації можуть використовуватися різноманітні методи, які базуються не забезпеченні оптимальних кліматичних умов зберігання для тканин різного волокнистого складу та способів оброблення, дотримання рекомендованих режимів експлуатації, а також використання в окремих випадках антисептиків та інших хімічних препаратів, що гальмують або виключають розвиток мікроорганізмів, молі та гризунів.

Важливу роль у збереженні основних споживних властивостей і рівня якості тканин у процесі їх збереження, транспортування та експлуатації виготовлених з них виробів відіграє товарна інформація, що міститься у маркувальних ярликах (етикетках), на самих тканинах, їх упаковці та тарі. В умовах насичення ринку текстилю різноманітними видами імпортних текстильних матеріалів, які суттєво відрізняються за рівнем споживних властивостей не тільки від вітчизняних аналогів, але й між собою, знання товарної інформації набуває особливого значення.

Одним з основних засобів товарної інформації про тканини, як й інші текстильні матеріали та вироби, є їх маркування. Маркування тканин, як й інших товарів, включає необхідну для споживача та виробника інформацію про призначення тканини, її волотистий склад, основні властивості, ґатунок, розміри і характеристики, ціну та інші дані. Розрізняють такі основні функції маркування тканин: інформаційну, ідентифікаційну, мотиваційну та емоційну. Деколи маркування може одночасно виконувати дві функції (наприклад, ідентифікаційну та інформаційну). Маркування тканин проводиться у сфері виробництва, але деколи меже ще доповнюватися і у сфері торгівлі.

За змістом маркування тканини, як правило, об'єднує такі основні елементи: текст, рисунок та умовне позначення (інформаційний знак). Ці складові елементи можуть помітно відрізнятися між собою залежно від країни чи фірми-виробника, виду тканини чи тканого поштучного виробу; його волокнистого складу, будови та оброблення; ступеня доступності товарної інформації, а також від функції самого маркування (ідентифікаційної, рекламної, мотиваційної та інших). При цьому, текстова форма інформації є найбільш поширеним і вагомим елементом виробничого та торгового маркування тканин.

Серед окремих елементів маркування тканин в умовах ринкової економіки особлива роль належить товарним знакам. Товарні знаки на тканинах, їх первинній чи вторинній упаковці, а також транспортній тарі здебільшого наносяться у процесі виробничого маркування. За змістом інформації товарні знаки тканин бувають фірмовими та асортиментними. Названі типи товарних знаків можуть включати такі види: словесні, літерні, цифрові, об'ємні і комбіновані. Фірмові товарні знаки використовуються для ідентифікації виробника того чи іншого виду тканин. Вони бувають трьох основних типів:

а) фірмова назва (слово, буква, група слів чи букв), яка може бути проголошена;

б) фірмовий знак – символ, рисунок, характерний колір чи інші позначення;

в) торговий знак – фірмова назва, фірмовий знак, товарна схема або їх поєднання, офіційно зареєстровані у Міжнародному реєстрі та захищені юридично, про що свідчить знак (R), що розміщується поруч з товарним знаком.

Асортиментні товарні знаки використовуються для ідентифікації асортиментний позицій конкретних, видів тканин – їх волокнистого складу; будови та оброблення. Прикладом асортиментного знаку тканини може служити її товарна марка (назва чи знак, які надаються конкретному виду тканин з конкретними споживними властивостями).

Крім названих товарних знаків, у практиці маркування текстильних матеріалів вітчизняного та зарубіжного виробництва можуть використовуватися й інші знаки (знаки назв країн походження товару, знаки відповідності та якості, штрихкодові позначки, експлуатаційні знаки, маніпуляційні знаки, екологічні знаки тощо).

Особливе значення для маркування тканин мають експлуатаційні знаки, які регламентують особливості умов та порядок догляду за тканинами різного волокнистого складу, способів обробки та призначення на стадії їх реалізації в торгівлі та експлуатації у побуті. Це стосується насамперед їх захисту від дії несприятливих атмосферних чинників (вологи, підвищеної та пониженої температури, різних видів радіації, забруднення тощо), діі мокрих обробок та хімічних реагентів в процесі прання та хімічного чищення виробів з цих тканин, а також руйнівної дії мікроорганізмів, молі і гризунів.

Крім маркування, збереження якості тканин суттєво залежить від правильності їх складання, їх первинної і вторинної упаковки та тари, в якій вони транспортуються. Ці питання широко описані в підручниках і посібниках з текстильного товарознавства та відповідних нормативних документах (стандартах, ТУ, інструкціях тощо).

Під час самостійної роботи студенти повинні вивчити чинники, від яких залежить збереження якості тканин та тканих поштучних виробів, відбір торгової інформації, що стосується пошуку ефективних засобів збереження якості тканин у процесі їх зберігання, транспортування та експлуатації, особливості маркування, складання, упаковки тканин різного волокнистого складу та призначення; ознайомитися з нормативною документацією, в якій регламентуються вимоги до умов зберігання та догляду за тканинами, а також правила їх маркування, складання та пакування. Особлива увага при цьому має приділятися вивченню особливостей товарної інформації тканин вітчизняного та зарубіжного виробництва.

Необхідно звернути увагу на такі види товарної інформації про тканини:

а) на окремі види товарних знаків, що містяться на товарних ярликах, етикетках, самих тканинах, їх упакуванні та тарі, а також супроводжувальних документах (пам'ятках за доглядом та інших);

б) на інформацію, що міститься на всіх видах маркування тканин, їх упакування та тари.

Необхідно ознайомитися з чинними нормативними документами (ДСТУ, ГОСТами, ТУ, КНД, інструкціями тощо), в яких регламентуються особливості та порядок маркування, складання та пакування тканин різного цільового призначення та волокнистого складу.

Маркування торгових кусків тканин згідно з вимогами ГОСТ 30084-93 проводиться за допомогою ярликів та таврування. Необхідно ознайомитися з особливостями маркування та таврування тканин різного волокнистого складу, а також специфікою маркування тканих поштучних виробів, мірних та вагових клаптів.

На прикладі імпортних тканин, що надходять на підприємства гуртової та роздрібної торгівлі України, потрібно описати особливості їх маркування, складання та пакування. Бажано навести конкретні приклади щодо специфіки маркування тканин у різних країнах (фірмах і спільних підприємствах). Особливу увагу варто звернути на опис принципів побудови та застосування штрихкодових позначок для маркування тканин вітчизняного та зарубіжного виробництва. Необхідно знати, які переваги на зарубіжному та вітчизняному ринку текстилю мають товари зі штрихкодовими позначками.

Крім ознайомлення зі специфікою маркування тканин вітчизняного та зарубіжного виробництва, потрібно звернути увагу і на особливості маркування тари, в якій вони транспортуються. На кожне пакувальне місце (паку, скриньку, сувій, тюк тощо) фарбою, яка не змивається, наносять такі реквізити: номер пакувального місця, номер складу, маса брутто в кг, номер артикулу тканини чи поштучного виробу, кількість кусків чи пачок у пакувальному місці. Необхідно з'ясувати, які особливості маркування транспортної тари тканин зарубіжного виробництва, що надходять на. наш ринок або на промпереробку на швейні та взуттєві підприємство, а також спільні підприємства. Вартою увага є інформація, яка міститься в пакних картах, і сфера її використання.

В процесі самостійної роботи над цією темою певна увага має приділятися вивченню порядку та особливостей формування торгових кусків, первинного пакування та забезпечення умов зберігання тканин у сфері торгівлі та побуту. Потрібно конкретизувати вимоги до формування торгових кусків тканин різного волокнистого складу, призначення та ширини, допустиму кількість в них фактичних чи умовних розрізів чи вирізів, мінімальну довжину окремих відрізів; особливості складання та пакування поштучних тканих виробів. Потрібно ознайомитися з нормативними документами, в яких ці вимоги регламентовані (ТОСТ 8737-77; ГОСТ 12453-77; ГОСТ 25257-82; ГОСТ 30084-93).