Тема 7. Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю

Кримінологічний прогноз – різновид соціального передбачення, методологічні основи якого розроблені соціологією і політологією. Кримінологічне прогнозування вказує на умови, що максимально стимулюють сприятливі для всіх членів суспільства такі тенденції злочинності, як її зниження чи стабілізацію.

Кримінологічні прогнози класифікуються на:

1) короткострокові – терміном від одного до двох років, спрямовані на боротьбу зі злочинністю;

2) середньострокові – від трьох до п’яти років, які дозволяють інформувати суб’єктів боротьби зі злочинністю про можливий вплив намічуваних великомасштабних економічних і соціальних заходів, спрямованих на боротьбу зі злочинністю, а також визначити мету і завдання профілактики, оцінити її можливості і резерви в прогнозований період;

3) довгострокові кримінологічні прогнози – терміном від десяти до п’ятнадцяти років, здатні давати оцінку тільки загалом.

У процесі кримінологічного прогнозування використовують три основних методи:

1) екстраполювання – це проекція на майбутнє змін рівня життя та структури злочинності в минулому і сьогоденні;

2) експертна оцінка, яка здійснюється через думку наукових і практичних працівників, спеціально відібраних за низкою ознак професійного характеру (кваліфікація, стаж роботи, знання про рівень злочинності і т.п.),

3) моделювання, яке здійснюється шляхом розробки за допомогою програмістів математичних формул, що описують динаміку злочинності.

Таким чином, кримінологічне прогнозування дозволяє вчасно знайти і реалізувати оптимальні рішення, спрямовані на боротьбу зі злочинністю.

Тема 8. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх і молоді

Злочинність неповнолітніх має ряд особливостей, до яких можна віднести її причини, мотиви та тенденції. В остаточному підсумку ці особливості викладені в особистісних якостях неповнолітніх і їхньому положенні в суспільстві. Ці обставини необхідно враховувати при розробці заходів боротьби зі злочинністю неповнолітніх. Злочини неповнолітніх у більшій своїй частині носять груповий характер, саме таким чином реалізується потреба неповнолітніх у колі спілкування. Ці угруповання вчиняють в основному такі злочини як крадіжки, грабежі, розбої, вимагання. У таких угрупованнях існує визначений порядок, пов’язаний з їх злочинною діяльністю, учасники таких угруповань мають загальну касу, куди вкладаються грошові відрахування їх організаторам, втягують у злочинну діяльність інших неповнолітніх, котрі різними шляхами попадають у залежність злочинного середовища. Таке залучення дуже часто здійснюється за допомогою реальних погроз стосовно як самого неповнолітнього, так і членів його родини.

Кримінологічна характеристика особи неповнолітніх злочинців.

Для неповнолітніх злочинців характерна та обставина, що вони є вихідцями з так званих неблагополучних родин. Їхня культурно-освітня характеристика значно знижена порівняно з їхніми однолітками, багато хто з них вчився дуже посередньо, але адміністрація шкіл свідомо завищувала їх успішність. Велика частка неповнолітніх, які покинули школу. Неповнолітні злочинці майже не читали книг, віддавали перевагу перегляду відеофільмів, де сюжетом було насильство чи спортивна інформація, тобто в наявності обмеженість інтересів як культурних, так і духовних. Дозвілля таких молодих людей фактично було обмежене безцільним проведенням вільного часу, в зв’язку з чим створювалися ситуації, які сприяли вчиненню правопорушень, часто пов’язаних із груповим розпиттям спиртних напоїв, вживанням наркотичних засобів, азартними іграми. Для таких неповнолітніх законодавчі заборони часто розглядалися як формальність, перекручене було і поняття того, що дозволено, а що ні, поширені переконання, що до неповнолітнього застосовують дуже незначні покарання.

Психічні розлади в неповнолітніх, які вчинили злочини, - явище, що дуже часто зустрічається. Такі розлади більшою мірою носили не характер стійкого психічного захворювання, а психопатичні риси, обумовлені обтяженою спадковістю.

Причини та умови злочинності неповнолітніх.

Причини та умови злочинів неповнолітніх – це наступні криміногенні обставини:

1) негативний вплив сім’ї (зловживання алкоголем батьками, жорстокість, спосіб життя батьків не відповідав їхнім доходам, звідси почуття безкарності);

2) відсутність у батьків можливості забезпечити мінімально необхідні потреби дітей, у зв’язку з чим виникає озлобленість у відносинах між близькими людьми (саме через важке матеріальне становище);

3) негативний вплив оточення (однолітків), у зв’язку з яким одержує поширення таке поняття, як феномен юрби (групове хуліганство під час проведення футбольних матчів, виступів музикантів);

4) підбурювання з боку дорослих злочинців; це нерідко пов’язане з залученням неповнолітніх у пияцтво, проституцію, азартні ігри, вживання наркотичних речовин;

5) тривала відсутність визначених стабільних занять у неповнолітніх, які залишили навчання чи роботу, в остаточному підсумку, призводить до виникнення стійкої негативної життєвої позиції, залученню в злочинні групи;

6) проникнення через засоби масової інформації культу насильства, жорстокості, наркотиків, статевої розбещеності і т.п.;

7) бездоглядність в результаті відсутності належного контролю з боку сім’ї та ряду виховних установ;

8) низький рівень роботи навчально-виховних установ, виражених у формі відмовлення від індивідуального підходу до неповнолітнього, а також у нечесності чи непрофесіоналізмі посадових осіб, відповідальних за виховні процеси;

9) розпад системи працевлаштування неповнолітніх та їхнього виховання в трудових колективах;

10) відсутність у достатній кількості мережі молодіжних клубів і секцій, що обмежує дозвілля неповнолітніх;

11) збільшення частки дітей і підлітків з відставанням в інтелектуальному і вольовому розвитку, у більшій частині – це діти батьків, які зловживають спиртними напоями.

На рецидивну злочинність неповнолітніх впливає поширеність не завжди обґрунтованої відстрочки вироку, умовного засудження, чи застосування цих заходів без відповідного роз’яснення їх змісту, а також без забезпечення постійного контролю за поведінкою засуджених. У результаті в таких неповнолітніх виникає відчуття вседозволеності. Однак законне й обґрунтоване призначення покарання виключає рецидив чи зводить його до мінімуму (3-5 %).

Попередження злочинів неповнолітніх.

Для попередження злочинів неповнолітніх необхідний комплекс профілактичних заходів. У числі учасників (суб’єктів) профілактики злочинів неповнолітніх необхідно виділити:

1) органи державної влади і управління;

2) інститути соціального виховання, до яких відносять сім’ю, школу, установи та організації культури та дозвілля тощо;

3) органи соціального захисту, медичної та правової допомоги дітям, які знаходяться в скрутній життєвій ситуації чи потрапили в екстремальне стікання несприятливих життєвих обставин;

4) правоохоронні органи та їх спеціалізовані служби. Результативність профілактики пов’язана з її своєчасністю, тому важливого значення набуває рання профілактика, завданням якої є залучення батьків у педагогічне виховання, заходи по улаштуванню дітей в інтернати, групи продовженого дня напрямок дітей на лікування і т.п. Раннє попередження злочинів неповнолітніх здійснюється також за допомогою заборон і ряду обмежувальних заходів (заборона продажу неповнолітнім алкоголю тощо).

Безпосередня профілактика полягає в організації служби соціальної допомоги, залученні до адміністративної і кримінальної відповідальності дорослих, які здійснюють негативний вплив на неповнолітніх, влаштуванні в дитячі установи неповнолітніх, що втекли з дому через негативну важку обстановку в сім’ї.

Наступні не менш важливі заходи профілактики злочинів серед неповнолітніх – це заходи попередження рецидиву, що містять у собі:

1) діяльність оперативних уповноважених по лінії кримінального розшуку, слідчих, прокурора, суддів, спрямована на усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми, використання судочинства у виховних цілях;

2) своєчасне вилучення зброї і знарядь злочину в раніше засуджених неповнолітніх;

3) правова і моральна підготовка до життя на волі неповнолітніх засуджених, які підлягають звільненню з місць позбавлення волі, і подальший контроль за їхньою поведінкою.

Діяльність всіх органів і установ, що здійснюють попередження злочинів серед неповнолітніх, повинна бути скоординована таким чином, щоб забезпечити чітке розмежування їх компетенції, здійснення спільних заходів і обмін інформацією.

Особливості кримінологічної характеристики злочинності молоді, її причин і заходів попередження.

Особливостями кримінологічної характеристики злочинності молоді є так само, як у неповнолітніх, відставання загальноосвітнього рівня. Серед осіб, що не працювали і не вчилися до моменту вчинення злочину, кожен третій був звільнений за порушення трудової дисципліни і зловживання спиртними напоями.

Саме тому серед молоді зросла частка убивств, вчинених у нетверезому стані під час сварки, в основному з хуліганських спонукань. На момент вчинення злочинів молоді люди проживали з співмешканки, з якими вони знайомилися в період розпиття спиртних напоїв. Вчиненню злочинів молодими людьми сприяє відсутність організації дозвілля, звідси примітивні потреби й інтереси таких молодих людей.

Тому так необхідно проаналізувати ситуацію і чітко планувати заходи щодо боротьби зі злочинністю не тільки неповнолітніх, але й молоді. Необхідно продовжувати почату профілактичну роботу з неповнолітніми і після досягнення ними 18 років, коли раніше поставлені завдання не були цілком реалізовані.