Тема 13. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності

Рецидивісти – це особи, які неодноразово вчинили злочини чи притягувалися до кримінальної відповідальності. Тому типовою рисою рецидивної злочинності є повне припинення суспільно-корисної діяльності і прагнення до спілкування переважно в середовищі таких же осіб, які раніше притягувалися до кримінальної відповідальності. У зв’язку з цим у таких злочинців виробляється стійке бажання до дозвільного проведення часу і, природно, пияцтва і споживання наркотиків. Особливою рисою їхнього характеру є озлобленість, агресивність і жорстокість. Частина з рецидивістів мають такі риси характеру, як завищена самооцінка, слабовілля і нездатність розірвати негативні контакти. В результаті такого способу життя відбувається деформація орієнтації особи, інтенсивний процес формування установки на перевагу злочинної поведінки і злочинного середовища.

Причини та умови рецидивних злочинів.

Можливість для продовження злочинної діяльності рецидивістів створюють безкарність чи застосування заходів, які свідомо не відповідають завданням попередження нових злочинів даної категорії осіб. Часто до такої категорії осіб необґрунтовано застосовувалася амністія, неправильно був використаний режим їх утримання в місцях позбавлення волі, не в повному обсязі були використані кримінально-правові заходи боротьби зі злочинністю в середовищі засуджених, слабко велася підготовка до звільнення таких осіб. Перераховані вище обставини створюють визначену базу в осіб цієї категорії для рецидиву і його виправдання.

Попередження рецидивних злочинів

Заходи попередження рецидивної злочинності полягають у наступному:

1) необхідно забезпечити фактичну невідворотність покарання для злочинців;

2) заходи покарання завжди повинні бути адекватні вчиненому;

3) за матеріалами кримінальної справи необхідно відповідним чином організувати профілактичну роботу, спрямовану па усунення сприятливих умов, що сприяють вчиненню злочинів рецидивістами.

Засобом попередження спеціального рецидиву є призначення такого покарання, як заборона займати певні чи посади займатися певною діяльністю, наприклад, пов’язаною з розпорядженням матеріальними коштами, управлінням транспортними засобами чи іншими джерелами підвищеної небезпеки. У зв’язку з зазначеним, необхідно встановити контроль над особами, яким така заборона встановлена.

Тема 14. Кримінологічна характеристика необережних злочинів

Необережні злочини характерні для таких видів діяльності, як експлуатація машин і механізмів, а також інших джерел підвищеної небезпеки, будівельні і підривні роботи, транспортування і збереження енергоносіїв, виготовлення медикаментів, лікування людей і ветеринарна допомога. Кримінологія виділяє два типи особи необережних злочинців: 1) самовпевнені, 2) недбалі.

Цю категорію злочинців характеризує зневажливе ставлення до своїх службових обов’язків, нормам суспільної та особистої безпеки, а також безкарність. У таких осіб переважає завищена самооцінка їх професійних якостей, у ряді випадків у наявності неповне знання правил техніки безпеки в професійній сфері, іноді необережні злочини пов’язані з недоліком відповідного досвіду і знань.

Причини та умови необережних злочинів.

Причини та умови таких злочинів наступні:

– помилкове самоствердження, а часто й азарт;

– небажання ускладнювати себе трудомістким аналізом складної ситуації з прогнозом можливих наслідків;

– небажання адекватно оцінювати свої можливості.

Типовими для особи необережних злочинців є такі риси характеру, як безвідповідальність, легковажність і завищена самооцінка.

Іншими словами, винна особа не використовує наявну ситуацію і суб’єктивну можливість вибрати зі знанням справи правильний варіант професійної чи побутової поведінки.

Попередження необережних злочинів.

Заходами профілактики необережних злочинів можна назвати наступні:

– спеціальний інструктаж осіб, які за родом своєї діяльності пов’язані з джерелами підвищеної небезпеки;

– встановлення спеціальних пристроїв, які перешкоджають доступу сторонніх осіб до джерела підвищеної небезпеки;

– забезпечення максимальної безпеки експлуатації машин і механізмів і заборона доступу до них сторонніх осіб.

У профілактичних цілях необхідно використовувати дисциплінарну, адміністративну і кримінальну відповідальність, як одну з заходів безпеки.

Особливості кримінологічної характеристики автотранспортних злочинів, їх причини та заходи попередження.

Причини автотранспортних злочинів проявляються в психології безвідповідальності, відсутності самодисципліни. Крім того, в наявності слабка професійна підготовка водіїв у шоферських школах, а для пішоходів – у загальноосвітніх школах, недоліки в системі перепідготовки водіїв, низька культура поведінки на дорогах. Також слабко поставлений профілактичний підбір водіїв за методами тестування.

До умов, які призводять до аварійної ситуації, можна віднести:

– неналежний стан автомобільних доріг;

– підвищена утома водіїв;

– дорожнеча запчастин, коли власники автотранспорту випробують ускладнення в ремонті автотранспорту;

– порушення нормативів робочого часу водія;

– слабкий контроль стану автотранспортних засобів;

– недоліки в боротьбі з порушниками правил дорожнього руху;

– порушення поведінки пішоходів на дорогах;

– відсутність необхідних засобів для евакуації потерпілих і пошкодженого автотранспорту і ряд інших.

Головним суб’єктом спеціальної профілактики автотранспортних злочинів виступають підрозділи ДАІ, які здійснюють правовиховну роботу з безпеки руху, роз’ясняючи при цьому відповідальність за порушення правил безпеки.