Тема 5. Причини, умови та механізм конкретного злочину
Причини та умови вчинення конкретного злочину необхідно шукати в середовищі, що формує особу, у самій криміногенній мотивації та ситуації, у якій знаходилася особа у процесі вчинення злочину, тобто в наявності умов, що сприяють вчиненню злочину.
У механізмі злочинної поведінки перекручена життєва позиція виступає як основа розвитку криміногенної мотивації.
Так, у механізмі навмисного злочину рішення приймається з повним усвідомленням злочинного характеру дій і злочинних наслідків, що наступили.
У механізмі необережного злочину злочинні наслідки також усвідомлюються злочинцем. Суб’єкт усвідомлює, що порушує визначені правила, інструкції і заборони, але не вважає, що вони є злочинними, тому що такими особами не усвідомлюється суспільно небезпечний характер таких наслідків.
Тільки диференційований підхід до механізму вчинення навмисних і необережних злочинів дозволяє правильно підійти до програмування їх профілактики, а також до їхньої кримінально-правової кваліфікації та визначення санкцій за вчинене.
Тобто механізм індивідуальної злочинної поведінки має такий вигляд:
Середовище
Формування
мотивації + (конкретна життєва ситуація)
установка
Прийняття рішення
(планування)
(ступор – затримка)
Виконання
рішення Посткримінальна
поведінка
а) каяття;
б) приховування слідів злочину;
в) психічний захист (вчинив бо інакше
не міг)
Особа, яка вчинила
злочин
Елементи механізму конкретного злочину.
Найголовнішим моментом механізму злочинної поведінки є її мотивація, який характеризує конкретну особу і являє собою сукупність її мотивів у розвитку, взаємодії і реалізації.
Мотив – це внутрішній стан особи. Мета – це усвідомлений результат. (Наприклад, мета – вчинення вбивства, тобто позбавлення людини життя. Мотиви такого злочину можуть бути найрізноманітнішими, це і помста, і користь, і ревнощі, тощо).
Часто в мотивації вирішальну роль відіграє тиск з боку злочинного середовища, а також недостатня інформованість про наслідки вчиненого злочину.
У мотивації навмисних злочинів значення має усвідомлена і зухвала позиція. Необережні злочини характеризуються легковажністю.
Таким чином, мотивація характеризує особу злочинця як цілісність, психічний стан з визначеним комплексом властивостей особи.
Ситуація та її роль у механізмі конкретного злочину.
Ситуацією в механізмі конкретного злочину є: визначені обставини, особливості людини, предметів, які впливають на образ дій злочинця, неналежне збереження речей, різних предметів, що враховуються злочинцем при виборі і реалізації злочинної поведінки. Ситуації злочинної поведінки можуть бути:
а) за періодом існування:
– коротка (раптово виникла ворожість);
- відносно триваюча (спільне розпиття спиртних напоїв);
- яка триває (неприязні відносини чоловіків протягом спільного життя);
б) за ступенем раптовості виникнення – спостерігається неодноразово, спостерігається постійно злочинцем;
в) за наявністю чи відсутності підстави.
Дуже часто особа злочинця усвідомлено формує саму ситуацію, яка стає найсприятливішою для вчинення злочину.
Віктимологічний аспект механізму вчинення конкретного злочину.
Віктимологічна характеристика особи і поведінки потерпілих – це база для розробки профілактичних рекомендацій. Своїм предметом така характеристика може мати: роз’яснення визначеному контингенту населення ряду правил, які забезпечують їх максимальну особисту безпеку; роз’яснення правил зберігання і заощадження майна; розробку заходів охорони громадського порядку, що обмежують можливості віктимної поведінки, а також заходів для посилення захисту мешканців від незаконного проникнення.
Фактично віктимна поведінка потерпілого – це така поведінка потерпілого, яка провокує злочинця чи полегшує його злочинні дії.