Людина  збирач і акумулятор енергій; чим енергії більше, тим більш удатно, тривало й продуктивніше вона працюватиме, не втомлюючись і не перевтомлюючись.

Розглянемо на прикладі цю таємничу силу енергопотенціалу.

Ось два спортсмени. Вони разюче відрізняються за своїми психомоторними даними, але мають однаковий рівень результатів: тести це стверджують  сили їхні неоднакові. У чому ж секрет “слабшого”, який став переможцем?

Справді, енергопотенціал (сила, яку так люблять “накачувати” спортсмени)  це не найголовніше. Значно важливіше  розвинути здатність гармонійно розподіляти власну енергію. Але ще важливіше  здатність економічно, надійно, вигідно використовувати енергію.

Однаковий результат на тренуванні двох наших спортсменів і перемога нібито слабшого на змаганнях переконують, що переможець опанував себе, його енергія працювала відповідно до законів гармонії психомоторної дії, вона побудована згідно з наміром, метою. Він приборкав коня - ­і той йому вірно служить. Другого носив незагнузданий кінь (і скидав частенько!) - його некерована енергія.

Для приборкання енергії ми маємо прекрасний механізм перетворення  почуття гармонії. Почуття  своєрідний фільтр, який добирає ту інформацію, яка організовує дії в гармонійну цілісність і живить необхідною для досягнення мети енергією.

Можна мати постійне джерело енергії, можна вміти витрачати її поступово або всю відразу. Насправді  і це не ідеал. Вища здатність - уміння працювати за рахунок інформаційно­-енергетичного потенціалу.

Ось чому приріст енергії  умова творчості, на це повинна працювати будь-яка навчально-виховна технологія.

Кількість енергії безпосередньо пов'язана з психічним станом людини. Розрізняють: 1) перманентні і 2) оперативні стани.

Перманентні стани і рівні здоров’я людини.

Ці стани  довгострокові. Вони пов’язані зі станом здоров'я душі і тіла. Але сучасної класифікації ще не існує.

Людство в своєму розвитку нагромадило величезну кількість критеріїв здоров`я: а) здоровий дух у здоровому тілі (Ювенал); б) душевне здоров`я забезпечує духовний стан, в) єдність тіла і духу  критерій здоров’я; г) здоров`я - певна цінність людини, д) здоров’я  умова творчості тощо.

Звідси випливає завдання створення класифікації станів здоров`я людини. Спільні ознаки станів розподіляються так, що утворюють систему класів кожної сукупності, споріднених між собою. З цього погляду цінною є класифікація станів здоров`я Авіценни, що не втратила своєї актуальності протягом майже тисячоліття.

В основу розподілу станів покладено принцип дихотомії  поділу на дві частини, що визначаються протилежними властивостями:

1. Тіло гранично здорове.

2. Тіло здорове, але не до межі.

3. Тіло і не здорове, і не хворе.

4. Тіло хворе, але швидко набирає сили.

5. Тіло хворе, але не до межі.

6. Тіло гранично хворе.

Що з цього випливає? Останніх два стани здоров`я ­компетенція закладів охорони здоров`я. А перших чотири стани здоров’я ніяку науку і практику не цікавлять, залишені напризволяще: відтак мають стати предметом психогігієнічного дослідження і практики розвитку таланту здорової людини.

Зрозуміло, у людини з гранично можливим станом здоров`я існує особливий стан людської душі і духу. Здоровий дух  неодмінна умова благополучного існування тіла. Хвороба для людини  зло, обмеження її можливостей, спричинене захворюванням, що підсилює первинну недугу відповідним розладом психічного оптимуму. Ці істини були відомі дуже давно.

Наприклад, нідерландський філософ XVІІ століття Бенедикт Спіноза, розглядаючи проблему душевного здоров`я, стверджував: ті, хто керується розумом, завжди перебувають під впливом доброго настрою.

Враховуючи це, придивімося уважніше до класифікації станів здоров`я за Авіценною і спробуймо його метафоричні визначення перекласти на мову сучасної психологічної науки.

Що ж ми дістанемо? Нові назви психічних станів і їх предметне визначення. А якщо предметне, то воно відкриває можливість для психодіагностики тих або тих елементів структури цих предметів, які в свою чергу, складаючи цілісність єдності, мають між собою певні розбіжності. Отож, визначення розбіжностей у станах і буде критерієм якості здоров`я людини.

Наші дослідження дають підстави розглядати рівень енергії як критерій здоров'я людини. Ми розрізняємо п'ять станів енергопотенціалу і відповідно рівнів здоров'я: 1) оптимальний, 2) стан норми, 3) стан стомленості, 4) втоми, 5) перевтоми.

Тобто перші три перманентні стани здоров'я розрізняються точно методами психодіагностики. А далі йдуть стани на межі норми і патології. Кількість енергії в її загальному розумінні визначає життєдіяльність і здоров'я людини.

Оптимальний енергопотенціал  умова, яка дає змогу виявити потенційні, приховані можливості мислення, почуттів, уяви та психомоторики і наявність достатніх сил для творчої роботи. Малюк або дорослий, які перебувають у стані “свіжості”, уранці вистрибують з ліжка, завжди перевиконують завдання і мають нестримне прагнення до перетворення невідомого на відоме.

Люди з оптимальним оперативним потенціалом трапляються рідкою

Більшість людей живуть у стані перевитрат енергії, живуть з енергетичним боргом. У них пасив оперативного енергопотенціалу  дефіцит енергетичного балансу: відновлення витраченої енергії відбувається повільно, оскільки здатність її “заробляти” власними розумовими або психомоторними діями втрачена внаслідок перевтоми або хвороби . Людина боїться розв’язувати задачі і долати труднощі. Працює за формулою: скільки б’єш, стільки і їдеш.

Оперативний стан відображає: а) витрачення енергії, б) відновлення і в) нагромадження енергії понад витрачену на роботу її кількість. За наявності оптимально побудованої навчально-виховної технології три стани існують у неподільній єдності, і людина може, працюючи, відновлювати і нагромаджувати свою енергію, тобто виконувати роботу невтомно: наприкінці роботи можна мати більше енергії, ніж на початку робочого дня. Вона здатна за цих умов, працюючи, отримувати додаткову енергію, збагачувати свій потенціал для творчої дії.