Дослід 7. Взаємодія амінів із солями феруму й купруму

В одну пробірку наливають 3 мл 2 % розчину хлори­ду феруму (III), а в другу — стільки ж 3 % розчину суль­фату купруму. В обидві пробірки через газовідвідну трубку про­пускають газоподібний метиламін. В першій пробірці спостері­гається утворення гідроксиду феруму (III), а в другій — виді­лення осаду гідроксиду купруму, що за надлишку метиламіну розчиняється з утворенням комплексної сполуки купруму синьо­го кольору.

Утворення гідроксидів феруму й купруму вказує на дисо­ціювання метиламіну у воді як основи:

3 [CH₃-NH₃]⁺OН^- + FeCl₃ → 3 [CH₃-NH₃]⁺Cl⁺ + Fe(OH)₃

2 [CH₃-NH₃]⁺OH^- + CuSO₄ → 2 [CH₃-NH₃]₂⁺SO₄^- + Cu(OH)₂

Дослід 8. Реакція первинних аміносполук з нітритною кислотою

У пробірці змішують 1 г солі первинного аміну з 5 мл води і 5 мл 10 % розчину нітрату натрію. До суміші добавляють кілька крапель концентрованої оцтової кислоти. Виділяються бульбашки нітрогену: CH₃-NH₂ + HONO → N₂ + H₂O + CH₃OH

Дослід 9. Взаємодія аніліну з мінеральними кислотами

У дві пробірки наливають по 2–3 мл аніліну. В першу добавляють10% розчин хлороводневої кислоти, у другу— 10 % розчин сульфатної кислоти. У першій пробірці утворюється прозорий розчин солянокислого аніліну, добре розчинного у воді

У другій випадає білий осад важкорозчинної кислої солі аніліну:

Дослід 10. РЕАКЦІЯ АЦИЛЮВАННЯ. УТВОРЕННЯ АЦЕТАНІЛІДУ

У пробірці ретельно перемішують 3 мл води і 1 мл аніліну, після чого добавляють 1 мл оцтового ангідриду і знову перемі­шують. Потім суміш обережно нагрівають до кип'ятіння і вили­вають у другу пробірку з 5–6 мл води. Випадає кристалічний осад ацетаніліду:

Дослід 12. Реакція аніліну із хлорним вапном

Водний розчин аніліну із хлорним вапном дає характерне фіолетове забарвлення.

До кількох мл водного розчину аніліну добавляють кілька крапель розчину хлорного вапна. З'являється фіолетове забарвлення, що переходить у брудно-фіолетове. Цю чутливу реакцію дають тільки водні розчини аніліну, але не його солі.

Дослід 13. ДІЯ ОКИСНИКІВ НА АНІЛІН

До кількох мл водного розчину аніліну добавляють кілька крапель хромової суміші (суміш концентрованої суль­фатної кислоти й дихромату натрію або калію). Результатом реакції є синьо-чорне або зелено-чорне забарвлення, що перехо­дить у чорне. При цьому утворюється барвник — аніліновий чорний.

Дослід 14. РЕАКЦІЯ АНІЛІНУ З ЛІГНІНОМ

Анілін із лігніном за наявності хлороводневої кислоти дає характерне яскраво-жовте забарвлення. Лігнін входить до складу деревини і міститься в низькоякісних сортах звичайного паперу.

У пробірку наливають 1–2 мл аніліну, добавляють 1–2 мл хлороводневої кислоти і занурюють у суміш соснову скалку або смужку газетного паперу. Скалка (смужка паперу) жовтіють, а фільтрувальний напір не змінює забарвлення.

Дослід 15. ДОБУВАННЯ АЗОБАРВНИКА АНІЛІНОВОГО ЖОВТОГО

(ДИМЕТИЛАМІНОАЗОБЕНЗЕНУ)

У пробірку наливають 0,5 мл д й метил аніліну, 3–4 мл води і краплями 10 % розчин хлороводневої кислоти до повного розчинення. Суміш охолоджують і добавляють 3–4 мл розчину хлористого фенілдіазонію (із досліду 1), а потім 2–3 мл наси­ченого розчину ацетату натрію. За достатньої кількості-останнього та постійного збовтування виділяється диметиламіноазобензен у вигляді жовтого осаду (ацетат натрію в даній реакції потрібний для нейтралізації хлороводневої кислоти, оскільки у сильно кислому середовищі реакція азосполучення не проходить):