- •Київ кнуБіА пробірочний практикум
- •Якісний аналіз органічних речовин
- •Лабораторна робота № 1 якісні реакції органічних речовин
- •Дослід і. Виявлення карбону й гідрогену
- •Дослід 2. Виявлення нітрогену за реакцією лассеня
- •Дослід 3. Виявлення сульфуру
- •Дослід 4. Виявлення галогенів
- •Вуглеводні
- •Насичені вуглеводні
- •Лабораторна робота № 2
- •Дослід 2. Взаємодія алканів із бромною водою і розчином калій перманганату
- •Дослід 3. Добування етилену і вивчення його властивостей
- •Дослід 7. Добування ацетилену з карбіду кальцію та вивчення його властивостей
- •Дослід 11. Добування ацетиленіду аргентуму та ацетиленіду купруму
- •Ароматичні вуглеводні ( арени )
- •Лабораторна робота № 3 добування й властивості ароматичних вуглеводнів
- •Дослід 1. Добування бензену з бензоату натрію
- •Дослід 2. Взаємодія бензену із бромом
- •Дослід 3. Взаємодія гомологів бензену із бромом
- •З розчином калій перманганату
- •Дослід 6. Окислення гомологів бензену
- •Дослід 7. Нітрування бензену
- •Дослід 9. Сульфування фенолу
- •Дослід11. Окислення фенолу
- •Дослід12. Сублімація нафталену
- •Дослід 13. Нітрування нафталену
- •Дослід 14. Бромування нафталену
- •Галогенопохідні вуглеводнів
- •Лабораторна робота № 4 добування й властивості галогенопохідних
- •Дослід 1. Добування хлористого етилу
- •Дослід 2. Синтез брометану
- •Дослід 3. Добування йодоформу зi спирту
- •Дослід 6. Порівняння рухливості атомів галогену у бензеновому кільці та у боковому ланцюзі
- •Оксигенвмісні сполуки та їх похідні.
- •Одноатомні спирти
- •Лабораторна робота № 5 хімічні властивості одноатомних спиртів
- •Дослід 2. Виділення тепла під час розчинення етилового спирту у воді
- •Дослід 3. Горючість спиртів
- •Дослід 4. Виявлення води в спирті
- •Дослід 5. Висолювання етилового спирту
- •Дослід 6. Утворення алкоголятів натрію та їх гідроліз
- •Дослід 7. Окислення етилового спирту калій перманганатом
- •Дослід 8. Окислення спиртів оксидом купруму (II)
- •Дослід 9. Добування ectepib
- •Дослід 10. Виявлення сивушного масла у спирті
- •Дослід 11. Реакція на ненасичені одноатомні спирти
- •Дослід 12. Взаємодія етиленгліколю з натрієм
- •Дослід 13. Утворення гліколяту і гліцерату купруму
- •Дослід 14. Дегідратація гліцерину
- •Дослід 15. Розчинність фенолу у воді та його кислотні властивості
- •Дослід 16. Добування феноляту натрію
- •А л ь д e гіди та k e t o н и
- •Лабораторна робота № 6
- •Дослід 4. Реакція срібного дзеркала
- •Дослід 5. Реакція відновлення альдегідами гідроксиду купруму (II)
- •Дослід 6. Реакція відновлення альдегідами реактиву фелінга
- •Дослід 8. Взаємодія альдегідів із лугом
- •Дослід 13. Реакція канніццаро
- •Дослід 14. Окислювальні властивості хінону
- •Карбонові кислоти та їх похідні одноосновні карбонові кислоти. Жири
- •Лабораторна робота № 7
- •Карбонових кислот і жирів
- •Дослід 1. Розчинність карбонових кислот
- •Дослід 2. Виявлення карбонових кислот за допомогою індикаторів
- •Дослід 3. Утворення солей карбонових кислот
- •Дослід 4. Гідроліз солей карбонових кислот
- •Дослід 7. Відновлення амоніачного
- •Дослід 13. Взаємодія олеїнової кислоти із бромом
- •Дослід 15. Акролеїнова проба на жири
- •Дослід 16 визначення ненасиченост1 жиру
- •Дослід 18. Розчинність жирів
- •Дослід 20. Декарбоксилування малонової кислоти
- •Дослід 21. Гідроліз аспірину
- •Нітрогенobmichi органічні сполуки hitpo- і аміносполуки жирного ряду
- •Лабораторна робота № 8. Хімічні властивості hitpo- та аміносполук жирного та ароматичного ряду
- •Дослід 1. Кислотні властивості нітрометану
- •Дослід 7. Взаємодія амінів із солями феруму й купруму
- •Дослід 8. Реакція первинних аміносполук з нітритною кислотою
- •Дослід 9. Взаємодія аніліну з мінеральними кислотами
- •Дослід 12. Реакція аніліну із хлорним вапном
- •Дослід 16. Реакція діазотування
- •Амінокислоти і білкові речовини
- •Лабораторна робота №9 хімічні властивості амінокислот і білків
- •Дослід 2. Утворення комплексної солі купруму амінооцтової кислоти
- •Дослід 6. Висолювання білків
- •Дослід 7. Кольорові реакції на білки
- •Вуглеводи моносахариди (монози)
- •Полісахариди (поліози, несахароподібні вуглеводи)
- •Лабораторна робота № 10 хімічні властивості моносахаридів, дисахаридів та полісахаридів
- •Дослід 1. Якісна реакція на вуглеводи 3 α-нафтолом (реакція Моліша)
- •Дослід 2. Окислення моноз оксидом аргентуму (реакція срібного дзеркала)
- •Дослід 3. Окислення глюкози реактивом фелінга
- •Дослід 5. Реакція селіванова на кетогексози
- •Дослід 6. Реакція на наявність гідроксильних груп у дисахаридах
- •Дослід 7. Відношення дисахаридів до фелінгової рідини
- •Дослід 8. Відношення дисахаридів до амоніачного розчину оксиду аргентуму
- •Дослід 9. Гідроліз (інверсія) сахарози
- •Дослід 10. Якісна реакція на сахарозу
- •Дослід 12. Виявлення крохмалю в картоплі та зерні
- •Дослід 13. Розчинення клітковини у купрум-амоніачному розчині (реактив Швейцера)
- •Дослід 14. Розчинення клітковини в сульфатній кислоті
- •Полімери. Високомолекулярні сполуки
- •Лабораторна робота № 11
- •Дослід 1. Добування полібутилметакрилату
- •Лабораторна робота № 12
Дослід 21. Гідроліз аспірину
Аспірин (ацетилсаліцилова кислота) є естером, що легко підлягає реакції гідролізу під дією води без каталізаторів.
Кілька кристаликів аспірину розчиняють у пробірці з 6–7 мл води. Цей розчин ділять на дві частини. До першої добавляють три-чотири краплі 2 % -ного розчину хлориду феруму (III). Характерне забарвлення не спостерігається, що свідчить про відсутність вільного гідроксилу в аспірині. Другу частину розчину кип'ятять кілька хвилин. Охолоджують і добавляють кілька крапель 2 %-ного розчину хлориду феруму (III). З'являється характерне фіолетове забарвлення, що свідчить про гідроліз аспірину й утворення вільної ацетилсаліцилової кислоти:
Контрольні запитання
1.Скласти рівняння реакцій між пропановою кислотою та :а) кальцієм; б) гідроксидом калію; в) метиловим спиртом
2.Написати структурні формули і дати назву кислот, що утворилися при окисленні :а) 2,2-диметил-1-бутанолу; б) 3-метилпентаналю; в) при гідролізі пропілового естеру оцтової кислоти
3. Напишіть реакції утворення похідних одноосновної (масляної) та двохосновної (щавлевої) кислот а) середніх солей; б) естерів; в) амідів; г) ангідридів ; д) нітрилів
4. Запропонуйте реакції омилення жиру та олії та методи визначення ненасиченості жиру.
Нітрогенobmichi органічні сполуки hitpo- і аміносполуки жирного ряду
Нітросполуками називають речовини, які містять у своєму складі нітрогрупу – NO2, атом Нітрогену якої безпосередньо сполучений з атомом Карбону, їх можна розглядати як похідні вуглеводнів, у яких один або кілька атомів Гідрогену заміщені на нітрогрупу.
Залежно від атома Карбону, із яким сполучена нітрогрупа, нітропарафіни поділяються на первинні, вторинні й третинні. Крім того, розрізняють моно-, ди- і полінітроснолуки.
За систематичною номенклатурою нітросполуки аліфатичного ряду називають за назвою відповідного вуглеводню з доданням приставки нітро- та за значенням місцезнаходження нітрогрупи.
Нітросполуки добувають нітруванням насичених вуглеводнів за реакцією M.І. Коновалова або взаємодією галогеналканів із нітритом аргентуму.
Наявність нітрогрупи в молекулі приводить до більшої рухливості атомів Гідрогену біля атома Карбону, безпосередньо сполученого з нітрогрупою. Первинні та вторинні нітросполуки здатні до таутомерії і можуть існувати у двох формах: нейтральній і кислій. Вони реагують із лугами з утворенням солеподібних сполук, а також із нітратною кислотою. Нітропарафіни відновлюються в аміни.
Аміносполуки розглядаються як похідні амоніаку, в молекулі якого один або кілька атомів Гідрогену заміщені на залишки (алкіли). Розрізняють первинні аміносполуки, які містять первинну аміногрупу -NH2, вторинні, які містять вторинну групу >МН, і третинні ≡N.
За раціональною номенклатурою аміносполуки називають за назвою вуглеводнів, які входять до складу молекули з доданням слова "амін". Загальним способом добування первинних аміносполук є реакція відновлення нітросполук, відкрита в 1842 р. M.M. Зініним. Аміни можна добути також реакцією Гофмана з галогеналканів і амідів кислот і відновленням нітрилів і оксимів. Подібно до амоніаку аміни мають основні властивості і тому називаються органічними основами. Вони утворюють у водному розчині основи, з мінеральними кислотами — солі, з карбоновими кислотами і їх похідними вступають в реакцію ацилювання, із галогеналкілами — в реакцію алкілювання, утворюють четвертинні амонійні солі й основи, по-різному реагують із нітритною кислотою. Первинні аміни із хлороформом у лужному розчині утворюють ізонітрили.
Ароматичними аміносполуками називають похідні амоніаку, в молекулі якого один або кілька атомів Гідрогену заміщені на вуглеводневі залишки ароматичного (бензенового) ряду (арілами). Залежно від кількості заміщених атомів Гідрогену в молекулі амоніаку, розрізняють первинні, вторинні, третинні аміни. Крім того, аміни поділяють на чисто ароматичні, які вміщують тільки аріли, і змішані жирно-ароматичні, які вміщують і аріли, і алкіли. Крім моноамінів відомі ди- і поліаміносполуки — залежно від наявності двох- або кількох аміногруп. Для ароматичних аміносполук найуживаніші тривіальні назви.
Добувають ароматичні аміносполуки за реакціями M.M. Зініна, алкілювання або арилювання за Ульманом.
Найважливішими реакціями, що характеризують хімічні властивості ароматичних амінів, є реакції утворення солей з мінеральними кислотами, заміщення атомів Гідрогену в аміногрупі (алкілювання й ацетилування), електрофільного заміщення воднів бензенового ядра (галогенування, нітрування, сульфування), взаємодії з нітритною кислотою, окислення й утворення ізонітрилів. Однак основні властивості у ароматичних аміносполуках значно послаблені й менш виражені, ніж у амінів жирного ряду.
Діазосполуки — органічні речовини загальною формулою Ar-N2-X, де Ar — ароматичний залишок, X — неорганічний залишок. Діазосполуки залежно від середовища існують у кількох ізомерних формах: [Ar-N+≡N]X- — сіль діазонію (кисле середовище), Ar-N=N-OH — діазогідрат (у середовищах, близьких до нейтральних), Ar-N=N-OMe — діазотат (лужне середовище). Ці форми легко переходять одна в іншу залежно від середовища.
Діазосполуки добувають реакцією діазотування первинних ароматичних амінів, що була відкрита II. Грісом в 1858 р. Солі діазонію дуже реакційноздатні.
Розрізняють два види хімічних перетворень діазосполук:
реакції, які проходять із виділенням нітрогену (діазореакції). Важливими реакціями цього типу є добування фенолів, галогенопохідних, нітрилів, ароматичних кислот, вуглеводнів, металоорганічних сполук тощо;
реакції, які проходять без виділення нітрогену. Серед них: реакції азосполучення солей діазонію з фенолами й ароматичними амінами й утворенням азобарвників.
Азосполуками називають органічні речовини, які містять у молекулі азогрупу -N=N-, вільні валентності якої з'єднані з ароматичними залишками. Найпростіший представник — азобензен. Найважливішими похідними азобензену є аміноазосполуки й оксіазосполуки, широко використовувані як барвники.