Лабораторна робота № 5 хімічні властивості одноатомних спиртів

Реактиви й матеріали: метиловий, етиловий, пропіловий, бутиловий, аміловий і аліловий спирти; гліцерин; лакмус; розчин фенолфталеїну; оцтова, масляна, бензенова, сульфатна кислоти; сульфат купруму; карбонат калію; Натрій; калій пер­манганат; фуксинсульфітна кислота; хлорид натрію; фільтруваль­ний папір.

Реактиви й матеріали: етиловий спирт; етиленгліколь; гліцерин; Натрій; сульфат купруму; гідроксид натрію; гідро­сульфіт калію; амоніак; лакмус; розчин фенолфталеїну; фільтру­вальний папір.

Реактиви й матеріали: фенол; резорцин; етиловий спирт; пірокатехін; гідрохінон; пірогалол; флороглюцин; фталевий ангідрид; гідроксид натрію; феруму хлорид (III); сульфатна кис­лота; калій перманганат; карбонат натрію; нафтален; пікринова й щавлева кислоти; лакмусовий папір.

Дослід 1. РОЗЧИННІСТЬ СПИРТІВ У ВОДІ

В окремі пробірки наливають по 2–3 мл метилового, ети­лового, пропілового, бутилового, амілового й алілового спиртів і гліцерину. Добавляють по З мл води, струшують і спостеріга­ють розчинність. Перші члени гомологічного ряду спиртів роз­чиняються у воді у будь-яких співвідношеннях. Зі збільшен­ням молекулярної маси розчинність одноатомних спиртів змен­шується. Зі збільшенням гідроксильних груп у молекулі роз­чинність збільшується (етиленгліколь і гліцерин зміщуються з водою у будь-яких співвідношеннях).

Випробуйте водні розчини спиртів на синьому лакмусово­му папері. Зміни забарвлення не спостерігаються, що вказує на нейтральне середовище.

Дослід 2. Виділення тепла під час розчинення етилового спирту у воді

У невелику склянку наливають 10 мл 95 % -ного етилово­го спирту, в другий — стільки ж води. Вміст обох склянок при­водять до однієї температури зануренням у водяну баню. Відмі­чають температуру і, вийнявши обидві склянки з бані, швидко змішують їх вміст. Під час перемішування суміші термометром спостерігається підвищення температури. Розігрівання і змен­шення сумарного об'єму зумовлені гідратацією спирту. Наяв­ність гідратів у водно-спиртових сумішах була встановлена Д. І. Мен­делєєвим методом фізико-хімічного аналізу під час вивчення густини цих сумішей.

Дослід 3. Горючість спиртів

В окремі невеликі фарфорові чашки або тиглі наливають по 2–3 мл різних спиртів, запалюють їх і спостерігають горін­ня. Зі збільшенням молекулярної маси спиртів, тобто процент­ного вмісту Карбону, світіння полум'я збільшується. Продук­тами горіння є вода і вуглекислий газ: 2CH₃OH + 3O₂ → 2CO₂ + 4Н₂О; C₂H₅OH + 3O₂ → 2CO₂ + 3H₂O.

Дослід 4. Виявлення води в спирті

Сині кристали мідного купоросу CuSO₄ • 5H₂O нагрівають у фарфоровому тиглі до повного знебарвлення кристалів. Після охо­лодження отриманий білий порошок сульфату купруму CuSO₄ вси­пають у пробірку або невелику колбу з 10–15 мл звичайного ети­лового спирту. Посиніння сульфату купруму свідчить про наяв­ність води у спирті (утворюється кристалогідрат CuSO₄ • 5Н₂О).