3.3.3. Призначення позначки 0.000 м

Спочатку необхідно призначити позначку чистої підлоги першого поверху будівлі. В реальному проектуванні вона задається замовником. В межах курсового проекту її необхідно прийняти самостійно, враховуючи, що позначка 0.000 м повинна бути мінімально на 0.35…0.50 м вище найбільш високої точки поверхні в межах плями забудови (при конструктивній товщині перекриття над підвалом 250...300 мм). Для нашого випадку це позначка кута будинку на перетині осей “В”-“12”: 131.20 м. Приймаємо попередньо нульову позначку, потім вона може бути відкоригована, виходячи з конструктивних особливостей будинку: 131.20 + 0.40= = 131.60 м. Наносимо горизонтальну лінію, що їй відповідає, та позначаємо 0.000 (див. рис. 11,б). В примітках до проекту вказуємо, що за 0.000 прийнято позначку чистої підлоги першого поверху, що відповідає абсолютній позначці 131.60 м (це обов'язкова вимога до робочих креслень фундаментів).

Зауваження.

1. На практиці рішення про позначку 0.000 м для конкретної будівлі приймають на основі її архітектурно-планувальних рішень і уточнюють із урахуванням вертикального планування майданчика.

2. Як правило, проектувальник може приступати до розробки проекту фундаментів тільки після того, як він отримав від замовника технічне завдання на проектування, що включає в себе: повний комплект архітектурно-будівельних креслень, схему технологічного обладнання (за необхідності), збір навантажень від надземних конструкцій, узгоджений у відповідних інстанціях топоплан ділянки масштабу М 1:500, схему планової прив’язки будівлі на майданчику, топоплан (генплан) ділянки після завершення будівництва, на якому і вказується величина позначки 0.000 м у абсолютних позначках.

3. Вказаний шлях прив’язки до місцевих умов показує, що ґрунтові умови майданчика також потрібно приймати до уваги при остаточному прийнятті позначок.

3.3.4. Призначення позначки верху фундаментів

Для визначення верху фундаменту (фундаментної стінки) необхідно прийняти конструкцію перекриття над підвалом. Приймемо загальну товщину плити перекриття та конструкцію підлоги 0.30 м. Тоді верх фундаменту буде на позначці: 131.60 – 0.30 = 131.30 м.

Наносимо цю горизонтальну лінію в межах плями будинку (див. рис. 11,б).

3.3.5. Призначення глибини закладання фундаментів

у безпідвальній частині будівлі

Для цього розглядаємо найнижчу позначку поверхні в межах безпідвальної частини будівлі. Для нашого прикладу це позначка в точці на перетині осей “А”-“7”: 130.60 м. Враховуючи, що d_min = 2.0 м, маємо мінімальну позначку закладання підошви фундаментів в цій точці для будинку: 130.60 – 2.00 = 128.60 м.

Проаналізуємо можливість прийняття такого заглиблення фундаменту в даній точці. Для цього від позначки верху фундаменту послідовно відкладаємо висоти блоків по 0.6 (0.3) м та висоту плити 0.3 м (бо перейти, в разі потреби, до висоти плити 0.5 м із відповідним заглибленням не складно; навпаки від 0.5 м до 0.3 м зробити на практиці набагато складніше). Щоб досягти позначки 128.60 м, необхідно використати 4 ряди основних стінових блоків та плиту товщиною 0.3 м. Тоді підошва фундаменту буде на рівні мінімальної глибини закладання (d = d_min). Ця розбивка на ряди буде зберігатись і для всієї будівлі. Вказану побудову перерізу стрічкового фундаменту із збірних блоків виконують окремо (див. рис.12,а).

Проаналізуємо необхідність зміни встановленої позначки підошви фундаменту у безпідвальній частині будинку. Для цього беремо найвищу точку поверхні на цій ділянці будівлі 131.20 м (перетин осей “В”-“12”). Тут з урахуванням d_min = 2.0 м глибина закладання складе: 131.20 – 2.00 = 129.20 м.

Порівняємо цю величину з визначеною позначкою: 129.20 – 128.60 = 0.60 м. Це означає, що по осі “12” можна глибину закладання понизити на 1 ряд блоків (0.6 м) до рівня: 128.60 + 0.60 = 129.20 м (див. переріз на рис.12,б).

Рис. 12. Глибина закладання фундаментів в безпідвальній частині будівлі:

а – для найбільшого заглиблення; б – для найменшого заглиблення

Побудувавши ці точки та лінію мінімальної глибини закладання d_min, визначаємо ділянки, де буде глибина закладання 128.60 м, а де 129.20 м. При конструюванні цих ділянок уточнюють положення межі (тому на схемі рис.11,б це положення межі проставлено як умовне). Також при цьому необхідно розглядати розміщення переходу по кожній осі окремо.