Характеристика бурових (буронабивних) паль

Діаметр мм	Довжина паль, м	Клас бетону	Поздовжня арматура	Діаметр підши-рення, мм	Орієнтовна несуча здатність паль, кН
					за мате-ріалом	за ґрунтом
Буронабивні палі без підширення
400	6…24	В 12.5… В25	(4…6)(12…14) A400С	-	1200	150…1000 20…50
500	10…30	В 12.5… В 25	6(12…14) A400С	-	1400	200…1100 10…80
600	10…30	В 15… В 25	(6…8)(14…16) A400С	-	2000	250…1800 80…130
800	10…30	В 15… В 25	(8…10)(16…20) A400С	-	3000	350…2700 100…250
Буронабивні палі з підширенням
400	6…24	В 15… В 25	(4…6)(12…16) A400С	1000, 1200	1500	400…1300 20…50
500	10…30	В 15… В 25	(6…8)(12…16) A400С	1200… 1600	1800	500…1400 40…80
600	10…30	В 15… В 30	(6…10)(14…18) A400С	1600, 1800	2500	950…2300 80…150
800	10…30	В 20… В 30	(8…10)(16…22) A400С	1800	3800	1200…3500 100…250

Примітка: в останньому стовпці в чисельнику – розрахункова несуча здатність (допустиме навантаження на одиночну палю) на стиск, в знаменнику – допустиме горизонтальне навантаження.

В той час, як для забивних паль їх армування змінюється відносно стандартного тільки в окремих випадках, то армування буронабивних паль в кожному випадку розраховується з урахуванням діючих навантажень. При цьому армування може влаштовуватися не на повну довжину (наприклад, при відсутності горизонтальних навантажень).

При виконанні курсового проекту для порівняння приймають найбільш поширені в цивільному і промисловому будівництві палі з поперечним перерізом: для забивних – 300х300 мм і 350х350 мм; для буронабивних і буроін’єкційних  400 (420) мм і 500 (520) мм (при значних навантаженнях – 600 (620) мм). Буронабивні палі з підширенням використовують тоді, коли несуча здатність звичайних буронабивних паль є недостатньою: потрібна така кількість паль, що приводить до значного збільшення розмірів ростверку.

6.4.4. Розрахунок несучої здатності одиночної палі по ґрунту основи

Звичайно при виконанні реальних проектів несуча здатність одиночних паль, як вказано вище, визначається або за даними попередніх випробувань статичним навантаженням [15], або за даними випробування ґрунтів будівельного майданчика еталонною палею чи палею-зондом ІВП-127 (ИИС-127). Для пошуку оптимальних розмірів забивних паль випробування ІВП-127 є найбільш доцільними, так як вони дають можливість вказати несучу здатність при різній довжині та перерізі паль. При випробуванні паль статичним навантаженням, як і при випробуванні еталонних паль, отримуємо величину несучої здатності тільки для прийнятої довжини паль. Проте для буронабивних паль статичні випробування – єдина на сьогодні можливість отримати надійні дані про їх несучу здатність за ґрунтом основи.

Для попередньої оцінки несучої здатності паль F_d, кН, використовують розрахунки за формулами норм [5], де використовують табличні значення розрахункового опору під нижнім кінцем палі R, кПа, та по бічній поверхні f, кПа:

а) для забивних висячих паль за формулою (8) норм [5]:

,

де А – площа опирання на ґрунт палі, що приймається рівною площі поперечного перерізу палі: А = a², м² (a – сторона квадратного перерізу); А =(d – діаметр палі круглого перерізу);

u – зовнішній периметр поперечного перерізу палі, u = 4a (квадратний переріз), м; u =  d (круглий переріз), м;

_c – коефіцієнт умов роботи палі в ґрунті, що приймається в усіх випадках _c = 1.0;

_cR, _cf – коефіцієнти умов роботи ґрунту відповідно під нижнім кінцем та по бічній поверхні палі. Їх приймають залежно від способу заглиблення паль по табл. 38;

R, f – визначають по табл. 1 і 2 норм [5] залежно від виду та стану ґрунту і глибини розрахункової точки від поверхні (див. табл. 39 і табл. 40):

Таблиця 38 (3 [5])