До визначення глибини закладання фундаменту

Фактор	dmin, м	dmах, м
1	2.00
2	-	8.7
3	0.72	(приймається найбільша величина dmin = 2.00 м із урахуванням всіх факторів)
4	0.50
5	1.00
6	1.90
7	-
8	-

Таким чином, d_min = 2.00 м, а в котловані без використання водопониження можливо проводити роботи до глибини d_mах = 8.7 м, тобто практично глибина закладання фундаменту звичайних будівель не обмежується рівнем ґрунтових вод.

Для прибудови додатково до визначення по п.п. 1…7 (тут визначення робиться аналогічно вказаному), приводиться окремо величина d_min по п. 8 (див. вище). Це має значення під час прийняття глибини закладання для всієї будівлі.

В цілому, потрібно мати на увазі, що фундаменти всієї будівлі (споруди) чи окремі їх відсіки бажано закладати на одному рівні. При різній глибині закладання повинні виконуватись умови, що сформульовані вище в п.8 цього розділу посібника.

Зауваження.На практиці мінімальна глибина може визначатись на окремих ділянках будівельного майданчика, коли його геологічна будова буде нерівномірною. Тому дотримання визначення одного значенняd_minне завжди доцільне.

3.2. Загальні положення та порядок розрахунку стрічкових і стовпчастих фундаментів

Загальні положення. Згідно із завданням необхідно виконати розрахунок фундаментів неглибокого закладання (мілкого закладання, за класифікацією норм 2). Для цивільних будинків це, як правило, стрічкові фундаменти під стіни. Найчастіше за звичайних умов їх влаштовують із збірних блоків. У тих випадках, коли можливий прояв нерівномірних деформацій основи, фундаментну плиту застосовують із монолітного залізобетону. Іноді стрічкові фундаменти виконують монолітними, але в цих випадках розрахунок фундаментів має один і той же порядок. Тільки для жорстких (з бетону, буту, бутобетону) та гнучких (із залізобетону) порядок розрахунку за міцністю матеріалу фундаменту різний.

Звичайно розрахунок стрічкових і стовпчастих фундаментів виконують у такому порядку:

• приймають позначку  0.000 м відносно поверхні. При цьому необхідно враховувати вертикальне планування майданчика – в курсовому проекті для спрощення це робити не передбачається;

• призначають глибину закладання фундаментів у межах всієї будівлі, враховуючи наявність підвальної частини та інженерно-геологічну будову майданчика;

• визначають за характером планового рішення будинку перерізи фундаментів, для ділянок зі змінною величиною навантажень та змінними інженерно-геологічними умовами (в завданні на курсове проектування вони вже вказані);

• збирають навантаження на характерну ділянку для колони (стовпа) або на один погонний метр стіни, що діє на рівні верхнього обрізу фундаменту (в завданні ці величини приведені);

• для кожного перерізу послідовно:

• складають розрахункову схему;

• визначають розміри підошви фундаменту;

• попередньо конструюють фундамент (за геометричними розмірами);

• збирають навантаження та виконують перевірку напружень на підошві фундаменту;

• виконують розрахунок фундаментів за матеріалом, уточнюють його розміри в разі необхідності;

• складають робоче креслення цього перерізу фундаменту (для фундаментів із збірних блоків підбирають типорозміри без розрахунку їх по матеріалу в курсовому проекті);

• для окремих перерізів виконують перевірку роботи підвальних стін (за вказівкою викладача) на позацентровий стиск;

• розраховують осідання основи за деформаціями (визначити осідання методом пошарового підсумування – для заданого в завданні перерізу);

• конструюють фундаменти для всього будинку та складають ескіз плану фундаменту (розгортки по стінах, маркування, специфікації та ін. наводяться прямо на кресленні).

Зауваження.

На практиці за сучасних умов при визначенні навантажень, що передаються на фундаменти, необхідно враховувати спільну роботу основи і будівлі, а тому необхідно створювати просторову розрахункову модель системи „основа-фундамент-надземна частина будівлі” та виконувати розрахунки за існуючими комп’ютерними програмами (див. п.8.4 норм 2).