Лубський В.І., Лубська М.В.

ном комісії з діалогу між Католицькою Церквою й двома Дав ньосхідними християнськими юрисдикціями в Індії.

Цікаве починання цієї Церкви – підстава в 1958 році Ку рисумалського ашрама. Ця чернеча громада заснована на строго цистеріанскому тлумаченні уставу Св. Бенедикта, дотриманні сірійською сірійській західно сірійської літургічної традиції й окремих елементів індуістського аскетизму. Ашрам став духо вним центром як християн, так й індуістів.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: ШТАТ КЕРАЛА (ІНДІЯ)

ГЛАВА: АРХІЄПИСКОП КИРИЛО MAP ВАСИЛЬ МАЛАНЧАРУ ВИЛ I (НАРОДИВСЯ В 1935 РОКУ, ПРИЗНАЧЕНИЙ В 1995 РОЦІ)

ТИТУЛ: СІРО МАЛАНКАРСЬКИЙ МИТРОПОЛИТ ТРПВАНД РУМА

РЕЗИДЕНЦІЯ: ТРИВАНДРУМ, ШТАТ КЕРАЛА (ІНДІЯ) ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 327 000

ЦЕРКВИ, ЩО ВІДОКРЕМИЛИСЬ ВІД ПРАВОСЛАВНОЇ

Найбільша група Східно Католицьких Церков — Церкви, що дотримуються візантійської літургічної, духовної і бого словської православної традиції, з якої вони походять. У зв’я ку з грецьким походженням цієї традиції багато Церков волі ють називати себе «греко католицькими» — така була їхня офіційна назва в Австрійській і Османській імперіях і в інших державах Східної Європи. Хоча цей термін майже вийшов із вживання в США, де багато приходів іменують себе «візанто католицькими», поняття «греко католики» широко викорис товується на батьківщині цих Церков.

Мелькитська Католицька Церква

«Мелькит» по сирійськи і арабськи означає «цар», відпо відно словом «мелькитська» позначали ті Церкви древніх Па тріархатів Олександрії, Антиохії і Єрусалима (див. IIIА.2–4), що прийняли христологічне вчення, яке сповідувалось візан

556

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

тійськими імператорами після Собору в Халкідоні 451 року. Проте нині цим словом позначають, як правило, візанто като ликів, що історично відокремилися від цих Патріархатів.

Єзуїти, капуцини і кармеліти почали свою місіонерську діяльність в Антиохійському православному Патріархаті в се редині XVII століття. Окремі звертання мали місце, але місіо нери в першу чергу намагалися організувати прокатоличну партію в самому Патріархаті. До початку XVIII століття Анти охійська Церква поляризується, центром прокатоличної партії стає Дамаск, а антикатоличної—Алеппо.

· Думка автора про те, що ці члени Католицької Церкви дотримуються православної духовної і богословської традиції, розділити важко, оскільки Православна Церква у свій час саме на духовних і богословських підставах відкинула унію з Ри мом. У той же час деякі з цих Церков, наприклад, мелькити, нині відчувають сильний потяг до православ’я, тоді як інші рі зко відштовхуються від нього. (Прим. перек.)

Померлий 5 серпня 1724 року патріарх Панас призна чив своїм спадкоємцем ченця кіпріота Сильвестра. Його ка ндидатуру підтримала алепськая партія і Константинополь. Але 20 вересня 1724 року дамаська партія обрала в патріар хи кандидата, прокатолично налаштованого, він став іме нуватися Кирилом IV. Тиждень потому Константинополь ський патріарх призначив Антиохійським патріархом Си львестра. Турецький уряд визнав Сильвестра, Кирило був усунений і відлучений Константинополем, йому довелося шукати притулку в Лівані. У 1729 році папа Бенедикт XIII визнав Кирила патріархом Антиохійським. Так поляриза ція, що мала місце, перетворилася в розрив, католицьку ча стину патріархату стали називати Мелькитською Греко ка толицькою Церквою.

Спочатку ця католицька громада обмежувалася терито рією сучасної Сирії і Лівану. Однак незабаром католики мель кити почали переїжджати в Палестину, де здавна існували мелькитські громади, і в Єгипет, де відбулося повстання про

557

Лубський В.І., Лубська М.В.

ти турецької влади. У новій демографічній ситуації в 1838 році мелькитський католицький патріарх отримав додаткові титу ли патріарха Єрусалимського і Олександрійського.

Спершу турецький уряд відносився до нової Церкви різко негативно, але згодом ситуація стала поліпшувати ся. У1848 році уряд визнав Мелькитську Католицьку Цер кву, і патріархат перемістився зі Свято Спасова монасти ря біля Сидона (Ліван), що був заснований Кирилом VI після його втечі, назад у Дамаск. Почався період росту Це ркви, що супроводжувався загальним відчуттям, що Ме лькитська Церква є центром арабського опору туркам. З іншого боку, православний Антиохійський Патріархат сприймався як залежний від Константинополя, а значить,

івід турецького уряду.

УXIX столітті у відносинах Мелькитської Церкви з Ри мом існувала певна напруженість, оскільки багато мелькитів розуміли, що латинська традиція ставить під питання їхні ві зантійські корені. Символічним втіленням цієї напруженості став епізод на I Ватиканському соборі, коли мелькитський па тріарх Григорій II Юсеф залишив Рим до початку голосуван ня за документ Pastor Aeternus, що затверджує папську непо грішність і поширення його юрисдикції на увесь світ. За вимо гою Рима патріарх підписав документ пізніше, але додав при цьому: «При дотриманні усіх прав, привілеїв і прерогатив Схі дних Церков».

На II Ватиканському соборі мелькитський патріарх Мак сим IV Сайєх активно виступав проти латинізації Східних Це рков і говорив про необхідність повернення в східно христи янську традицію, особливо в екклесиології. В даний час мель китські єпископи, включаючи патріарха Максима IV, думають, що у випадку примирення між Православною і Католицькою Церквами, їхня Церква повинна влитися в православний Ан тиохійський Патріархат. У 1995 році була заснована двосто роння комісія з діалогу між мелькитами й антиохійськими пра вославними. Обидві сторони виразили тверду рішучість пере

558

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

бороти розкол 1724 року (див. Ш.А.З. Антиохійський Патріа рхат).

До свого закриття в 1967 році (через політичну ситуацію, що змінилася,) духовна семінарія Св. Ганни в Єрусалимі, ке рована «білими отцями» (нині іменованими «місіонерами Аф рики»), була головною семінарією Мелькитської Церкви. За раз у Мелькитській Церкві 3 головні семінарії: Св. Ганни в Рабує (Ліван), Свято Спасова семінарія в Бейт Сахурі (Ізра їль), що готує духівництво для єпархій в Ізраїлі, Йордану, на Західному березі Йордану і у Газі, і семінарія Св. Григорія Бо гослова в Ньютоні, штат Массачусетс (США), що готує духів ництво для США й інших англомовних країн. Мелькитські отці паулісти керують відомим богословським інститутом у Хариссі і видавництвом.

Після маронитів Мелькитська Католицька Церква — най більша і процвітаюча католицька громада на Близькому Сході. Більшість її віруючих живе в Сирії, Лівані, Ізраїлі, на Західно му березі й у Йордані. Значна еміграція з Близького Східу при звела в останні роки до виникнення процвітаючих мелькитсь ких громад на Заході.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ : СИРІЯ, ЛІВАН, ІЗРАЇЛЬ, ЄГИПЕТ, ЙОРДАН, ЗАХІДНИЙ БЕРЕГ ЙОРДАНУ, ПІВНІЧНА ТА ПІВДЕННА АМЕРИКИ, ЄВРОПА, АВСТРАЛІЯ.

ГОЛОВА: ПАТРІАРХ МАКСИМ V ХАККІМ ( НАРОДИВСЯ У 1908 РОЦІ, ОБРАНИЙ У 1967 РОЦІ).

ТИТУЛ: МЕЛЬКИТСЬКИЙ ГРЕКО КАТОЛИЦЬКИЙ ПАТРІАРХ АНТИОХІЇ І ВСЬОГО СХОДУ, ОЛЕКСАНДРІЇ І ЄРУСАЛИМУ

РЕЗИДЕНЦІЯ: ДАМАСК (СИРІЯ) ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 1 190 000

Українська Католицька Церква

Українці одержали віру від Візантії, і їхня Церква була з самого початку пов’язана з Константинопольським Патріар хатом. До XIV століття більшість українців опинились під вла дою католицької Литви. Митрополит Київський Ісидор був присутній на Флорентійському соборі і підписав акт унії 1439 року між православними і католиками. Багато українців

559

Лубський В.І., Лубська М.В.

у Литві спочатку прийняли цю унію, але протягом наступних декількох десятиліть її відкинули.

У 1569 році, коли Литва і Польща об’єдналися в єдину державу, велика частина України відійшла до Польщі. У цей час на українській землі швидко поширювався протестан тизм, і єзуїти направили свої зусилля на досягнення унії між католиками і православними, щоб протистояти протестант ському впливу. Незабаром багато православних стали більш схильно ставитися до унії, маючи на увазі поліпшення стано вища українського духовенства і збереження візантійської традиції в часи активного розповсюдження польського като лицизму.

Такий розвиток подій завершився Синодом православ них єпископів у Бресті (1595—1596), що оголосив унію між Римом і Київською метрополією. Прийняття унії викликало жорстокий конфлікт між її прихильниками і противниками. Єпархії західних провінцій Галіції, нині головної опори україн ських греко католиків, приєдналися до унії пізніше (у 1692 році Пшемисль, у 1700 році — Львів). До XVIII століття дві третини православних Західної України стали греко католиками.

Однак у міру посилення контролю православної Росії над Україною унія була поступово подавлена. У 1839 році цар Микола I скасував унію у всіх областях, що знаходилися під управлінням Росії, за винятком Холмської єпархії (на польсь кій території), яка приєдналася до Російської Православної Церкви в 1875 році. Таким чином, до кінця XIX століття греко католики в Російській імперії фактично зникли.

Тим не менш, українські католики зберіглися в Галіції, яка в 1772 році опинилася під владою Австрії і наприкінці Першої світової війни відійшла до Польщі. Церква процвіта ла під енергічним керівництвом митрополита Андрія Шеп тицького, архієпископа Львова з 1900 по 1944 рік. Станови ще різко змінилося перед початком Другої світової воїни, коли більша частина Галіції була анексована Радянським Союзом.

560

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

Радянська адміністрація рішуче прийнялася за ліквідацію Української Католицької Церкви. У квітні 1945 року всі її єпис копи були арештовані, а в наступному році засуджені до трива лих термінів ув’язнення в трудових таборах. У березні 1946 року у Львові був скликаний так званий «синод» цієї Церкви, що оголосив про її приєднання до Російської Православної Церк ви. Ті, хто відмовилися приєднатися, були заарештовані, вклю чаючи більш ніж 1400 священників і 800 черниць. Голова Церк ви митрополит Йосиф Сліпий був заключений у в’язницю в Сибірі. Після звільнення в 1963 році його вислали в Рим, де він одержав титул головного українського архієпископа Львова. У 1965 році він став кардиналом, а в 1984 помер.

Неможливо точно сказати, яка була роль Московського патріархату в придушенні католиків на Україні, однак події 1946 отруїли атмосферу відносин українських греко католи ків з православними. Усе це вийшло на поверхню, коли в 1980 х роках президентом Михайлом Горбачовим була введена сво бода віросповідання, що дозволила українським католикам залишити підпілля.

1 грудня 1989 року українським католикам було дозволе но отримати офіційну реєстрацію. За підтримкою місцевої вла ди вони поступово повернули у володіння церкви, які колись належали їм. Усе це стало початком католицького відроджен ня на Україні. Московська патріархія виступила з заявою, що при поверненні окремих церков застосовувалася сила (като лики це заперечували) і що українські греко католики поши рюють свій вплив за рахунок православних. Ситуація усклад нюється присутністю на Західній Україні Української Авто кефальної Церкви (див.III.D.3 Українська Православна Церк ва — Київський патріархат і Українська Автокефальна Право славна Церква). До кінця 1990 х років, хоча й не всі майнові розбіжності були вирішені, встановилися більш менш мирні відносини.

Останнім часом Українська Католицька Церква повер нулася до нормального церковного життя. 30 березня

561

Лубський В.І., Лубська М.В.

1991 року голова Церкви, який знаходився у вигнанні в Римі, кардинал Мирослав Любачивський, переніс свою резиден цію до Львова. У травні 1992 року, уперше за багато десяти літь, українські католицькі єпископи з усіх кінців світу зібра лися у Львові на Синод. У серпні 1992 року останки кардина ла Йосипа Сліпого були перенесені з Риму до Львова і похо вані поруч з могилою митрополита Андрія Шептицького. У липні 1993 року на Україні були відкриті 4 нові єпархії: на території Львова, Івано Франківська й української частини єпархії Пшемисля (Польща). До кінця 1997 року Церква мала 2 363 приходи, 11 єпископів, 1 526 священиків, 590 ченців, 729 черниць і 1 298 семінаристів. У квітні 1996 року був за снований Києво Вишгородський Архієпископський Екзар хат заради пастирського оформлення віруючих у Централь ній і Східній Україні. Офіційні особи у Львові вважають, що їхня Церква нараховує близько 6 мільйонів віруючих, що про живають по всій Україні. Відкрито семінарії у Львові, Івано Франківську, Тернополі і Дрогобичі. У вересні 1994 року була відкрита (закрита радянською владою в 1946 році) Духовна Академія у Львові.

Після відновлення Церкви на Україні почав регулярно збиратися Синод її єпископів. У жовтні 1996 року у Львові пройшов перший Загальний Собор Української Греко ка толицької Церкви. Цей собор, на якому були присутні 40 єпископів і по 6 кліриків і 6 мирян від кожної єпархії, буде збиратися щорічно аж до 2000 року. У 1996 році на За гальному соборі Церкви через хворобу кардинала Любачив ського адміністратором Української Греко католицької Це ркви був призначений один з її вікарних єпископів Любо мир Гусар.

Чимало українських католиків є й у Польщі. Коли на початку другої світової війни Радянський Союз анексував Галіцію, у Польщі залишалося близько 1,3 мільйона україн ців. У1946 році нова Польська комуністична влада депор тувала більшість українців до Радянського Союзу і приду

562

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

шила Українську Католицьку Церкву. Залишені в Польщі і розкидані по всій країні близько 145 000 українських като ликів могли брати участь тільки в латинській месі. У 1957 році з’явилися центри для церковного оформлення власне греко католиків. У1989 році папа Іоанн Павло II призначив українського єпископа помічником польського примасу. 16 січня 1991 року єпископ Іван Мартиняк був призначений єпискокопом Пшемисля візантійсько украї нського обряду, завдяки чому у греко католиків в Польщі вперше після війни з’явився свій єпархіальний єпископ. Після реорганізації церковної структури в Польщі в 1992 році Пшемисль став вікарною єпархією Варшавської ариєпископії і був відділений від Львівської провінції, до якої він належав з 1818 року, а пізніше був безпосередньо перепідкорений Риму. У 1996 році папа Іоанн Павло II під вищив статус Пшемисльської єпархії до митрополії і змінив її назву на Пшемисль Варшавську. Крім того, була створена Вроцлав Гданська українська католицька єпархія, вікаріат нової Пшемисль Варшавскої митрополії. На даний час у Польщі проживає близько 85 000 українців католиків.

Існує велика діаспора українців католиків, особливо в Канаді, США, Бразилії та Австралії. Головні українські семі нарії знаходяться у Вашингтоні (округ Колумбія), Стамфорді (штат Коннектикут), Оттаві (Канада), Куритибі (Бразилія). З 1897 року в Римі існує Папський Український Коледж.

Місцезнаходження: Україна, Польща, США, Канада, Бра зилія, Аргентина, Австралія, Західна Європа Голова: кардинал Мирослав Любачивський (народився у 1914 році, обраний в 1984році, кардинал з 1985 року)

ТИТУЛ: ГОЛОВНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ АРХИЄПИСКОП ЛЬВОВА РЕЗИДЕНЦІЯ: ЛЬВІВ ( УКРАЇНА )

ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 5 182 000

АДРЕСА В ІНТЕРНЕТІ: HTTP://WWW.UGKC.LVIV.UA

563