Лубський В.І., Лубська М.В.

Однобічність і помилки розглянутих нами концепцій зо всім не дають підстав до їх цілковитого засудження. Вони роз крили грані складного процесу духовного розвитку людства. Пророблена дослідниками робота не була марною, вона звер тає нашу увагу на хибність ігнорування матеріального життя суспільства. І, мабуть, головне, що ці дослідники зібрали дуже багато конкретних фактів, спостережень тих обставин життя народів, яких колись принизливо називали “відсталими”. Ці обставини вже вкрилися міцними нашаруваннями впливу європейської цивілізації, тому здобуті раніше факти і спосте реження тепер допомагають нам уявити дитинство людства у його першовигляді. Саме на цих матеріалах побудоване сучас не релігієзнавство. Разом з найновішими історичними дослі дженнями в галузі археології, етнографії, мовознавства та інших наук вони утворили базу для подальшого вивчення про цесу виникнення релігії.

Історичний характер релігії

Теза багатьох дослідників ХІХ– першої пол. ХХ ст. про істо ричний характер релігії досягненнями сучасної історичної нау ки є незаперечним фактом. Доведено, що релігія має свій поча ток, вона виникла на певному етапі історії суспільства, її виник нення тісно пов’язане з розвитком людської свідомості.

Перший етап у розвитку людської свідомості тривав від появи мавполюдей до неандертальської людини (тобто до фо рмування родової общини). Це була ступінь стадної свідомості, свідомості чуттєво конкретної, безпосередньо включеної до трудового процесу. Вона не виходила за межі матеріальної практики. Окремої духовної сфери в діяльності людей ще не було. Суспільство ще не мало світогляду. Говорити про релі гію на цьому етапі розвитку суспільства, яке тільки но вийш ло з тваринного стану, немає жодних підстав, жодного сенсу.

У родовій общині людська свідомість переходить до но вого стану свого існування, вона залишає тваринний рівень, набуваючи суспільної свідомості суспільної людини. Людина

18

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

вже має світогляд, на основі якого вона взаємодіє зі світом, який її оточує.

Що ж це була за суспільна свідомість? Яким був цей сві тогляд?

Первісна суспільна свідомість мала синкретичний харак тер, вона нероздільно об’єднувала зачатки майбутніх форм суспільної свідомості. У первісних людей наївно реалістичні погляди на світ перепліталися з нереалістичними, фантастич ними. Усі ці погляди знаходили своє вираження в міфах. А міф у той час був основним носієм інформації, він легко запа м’ятовувався і передавався від покоління до покоління. Міф виконував роль світогляду: давав загальне оцінювання світу, формулював ціннісні положення, встановлював норми пове дінки і діяльності.

Основу міфологічного світогляду становить те, що в нау ковій літературі називається уособленням природи, яке поля гає в ототожненні людини з природою, коли на природу пере носяться всі людські якості і насампред здатність діяти свідомо.

Міфологічний світогляд складався в процесі трудової ді яльності людини і був зумовлений необхідністю спілкування за допомогою членороздільної мови. Одночасно розвивалося мислення, виникли умови для виникнення складного, сис темного світогляду.

Поява релігії

Поглянемо на найстародавніші сторінки історії людства. Найдавнішими відомими нам викопними предками людини були архантропи, кісткові залишки яких знайдено в Африці, Європі та Азії. У 60 х роках ХХ ст. сенсацію викликало відк риття Л.Лікі решток архантропа у місцевості Олдовай у Тан занії (Африка), якого він назвав “homo habilis” – “людина вмі ла”). Це, очевидно, був безпосередній нащадок викопного авс тралопітека (південної людиноподібної мавпи). Людина вмі ла жила близько 2,5, а може й 3 млн років тому. Вона вже виго товляла знаряддя праці, звідки і її назва. Поховань від неї не

19

Лубський В.І., Лубська М.В.

залишилося. Біля її решток не було жодної ознаки будь якого релігійного культу. Зрозуміло, що релігії тоді ще не було.

Не виявлено релігії і в наступного за віком нашого дале кого предка – пітекантропа (мавполюдини), рештки якого ві домі з 1891 р., коли вони були знайдені на о. Ява. Пітекантро пи жили близько 1 млн років тому, у період раннього палеолі ту. Зовнішнім виглядом вони багато в чому ще нагадували мавпу: мали довгі передні кінцівки, похиле чоло, масивну ни жню щелепу. У них не було постійного житла, не користува лися вони й вогнем. Але вже ходили на задніх кінцівках, ма буть, володіли елементарною членороздільною мовою і виго товляли найпростіші знаряддя праці. Ознак релігії у пітекант ропів не виявлено.

Майже те саме можна сказати про синантропа (“китайсь ку людину”), рештки якого знайдені в 1927 р. поблизу Пекіна. Хоча він краще, ніж пітекантроп, обробляв знаряддя праці з каменю, користувався вогнем і осіло жив у печерах, мав краще розвинену мову, про що свідчить будова нижньої щелепи. Він був молодший від пітекантропа на 200–300 тис. років.

Минуло ще кілька сотень тисяч років еволюції людини, і з’явився ще один наш далекий предок – неандерталець, кіст кові рештки його знайдено в місцевості Неандерталь у Німеч чині в 1856 р. Нині відкритих неандертальських стоянок налі чується близько сотні, є вони і в нашій країні.

Природний добір і змінність у процесі пристосування до змін середовища існування робили свою добру справу – люд ський організм удосконалювався. За фізичною будовою неан дерталець уже більше схожий на сучасну людину: кремезний, середній на зріст, з трохи зігнутими в колінах ногами. Біль шість дослідників датують існування неандертальців періодом, що лежить десь у межах 100–40 тис. років тому. Саме на цей період припадає велике зледеніння Європи, клімат якої на той час став дуже суворим. Неандертальці жили в печерах, носили одяг із звіриних шкур, могли добувати вогонь, між чоловіком і жінкою вже існував поділ праці. Колективне полювання на

20

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

великих звірів потребувало спільних погоджених дій. Тому неандертальці жили згуртованіше, ніж їх попередники, і віль но користувалися мовою. Формою організації суспільного життя на цьому етапі розвитку людини вже була кровно спо ріднена орда.

Наші далекі предки залишили мало свідчень про те, що вони думали про навколишній світ. Мабуть, думок було не так уже й багато, то ж і свідчень про ці думки теж обмаль. Та й час минув немалий, він зробив своє. Але є одна річ, яка може бага то розповісти про їхнє мислення. Це – поховання.

Ні “людина вміла”, ні пітекантропи, ні синантропи не хо вали своїх померлих родичів. Їх трупи вони залишали на місці смерті чи викидали геть з печери, а може, з’їдали. І таке могло бути в голодні часи. Мабуть, саме тому до нас дійшло так мало їхніх решток. Що ж до неандертальців, то вони вже почали ховати своїх померлих чи загиблих родичів. Опублікування наслідків вивчення неандертальських поховань, відкритих у печерах Кіїк Коба (Крим, 1924 р., Г.А.Бонч Осмоловський) і Тешик Таш (Узбекистан, 1938 р., О.П.Окладников) спричи нили в 30 х, а потім у 50 х роках жваву дискусію.

На стоянці в печері Кіїк Коба виявлено поховання доро слої людини і дитини. Обоє були покладені на бік, із злегка зігнутими в колінах ногами. Яму для поховання свідомо ви рили короткою, в ямі виявлено сліди вохри – тіла, очевидно, були пофарбовані.

Упечері Тешик Таш труп теж не був безладно кинутий. Це було поховання дитини. Навколо її черепа лежали парами роги козлів, які, очевидно, були предметом традиційного по лювання людей цього племені.

У1946–1948 рр. М.Є.Воєводський, а в 1949 р. А.Н.Рогачов була дослідили стоянку первісної людини на території Украї ни. Там вони знайшли, серед іншого, статуетку жінки матері – ознаку культу предків.

Видно, що в цих випадках неандертальці проявляли пев не ставлення до самого факту смерті, до померлого, оскільки

21

Лубський В.І., Лубська М.В.

піклувались про нього так, як робили це за його життя. Мож ливо, у них виникали якісь думки про надприродне у зв’язку з вражаючим їх фактом смерті родича. Можна припустити, що це одне зі свідчень невиразних уявлень про можливість існу вання за межами реального буття.

Однак інші дослідники вважають, що ніяких релігійних уявлень у неандертальців не було. Свідомі поховання – це ознака появи певних санітарно гігієнічних поглядів, які пот ребували заходів для знешкодження трупа, чи ознака зросло го авторитету в общині жінки матері, що боронила свою дити ну і після її смерті, не давала їй бути з’їденою чи викинутою. Отже, це питання дискусійне.

Більш менш чіткими релігійними уявленнями відзнача лася і кроманьйонська людина, останки якої знайдено ще в 1868 р. в печері Кро Маньйон у Франції. Існування цієї люди ни датується пізнім палеолітом, близько 40 тис. років тому. Вона дістала назву “homo sapiens” – “людина мисляча”. Крома ньйонці застосовували вдосконалені засоби полювання, вмі ли будувати землянки для житла, носили одяг. У них була вища форма суспільної організації праці – вони ж жили в кровно родинній общині, у них існував матріархат.

Недалеко від міста Іркутська у долині річки Білої, побли зу села Мальта, О.П.Окладников на стоянці кроманьйонської людини знайшов поховання дитини. Поруч з рештками кістя ка знайдено численні прикраси – намисто з кісток, браслети, скульптурне зображення пташки, пластинка з бивня мамон та, жіноча статуетка з підкресленими рисами жінки матері. Труп був пофарбований червоною вохрою. Поховання пере конливо свідчить про певні думки у зв’язку зі смертю члена роду. Йому щось дали із собою в могилу. Може, він буде десь існувати. Його зв’язок з родом не зникає.

Цікаве поховання знайдено відомим археологом П.Й.Бо рисковським поблизу м. Воронежа на річці Дон. Похована людина була зв’язана. Це, очевидно, зробили з метою “знеш кодження” мерця, оскільки в людей уже існувало уявлення про можливість певної діяльності людини після смерті. Як і на ма

22