ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

Розділ XII. РЕЛІГІЯ В ЯПОНІЇ

Китай здійснив сильний вплив, в тому числі і релігійний, на всі країни Азії, що його оточують.

Перехід японців від первіснообщинного ладу до цивілі зації відбувся в другій половині І тис. до н.е. На межі IV–III ст. до н.е. в Японії з’являються культові предмети з бронзи, а тро хи згодом – заліза, з якого виробляють знаряддя праці. У ІІІ ст. н.е. утворився великий племінний союз Ямато, який і став основою формування стародавньояпонської держави. Пра вителі в Ямато згодом стали називатися “тенно” – імператор.

Устародавніх японців з виникненням племінного союзу утворилась релігія синто – вчення богів, в основі якого лежало одухотворення природи і культ предків. Численні духи, а се ред них найбільш впливові, які вважалися богами – Камі, віді гравали роль керівників світу, а тому і потребували уваги до себе і поклоніння. Камі уособлювалися тваринами, рослина ми, камінням, явищами природи і душ предків. Усі вони були об’єктами поклоніння, що привело до виникнення специфіч ного культу – синтоїзму. Релігійні церемонії цього культу скла далися з очищення – сараї, жертвоприношення – сінсей, мо литви – норіто і вливань рідин – наораї.

Упредковічній японській релігії особливе значення мав культ предків, який вплинув на всю культуру Японії. Відразу

всинтоїзмі склалося жрецтво, оскільки синтоїстський культ для його відправлення потребував професійної підготовки.

З того часу, як імператор став верховним жерцем, вироб ляється жрецька ієрархія. Відправлення культу, яке раніше здійснювали старійшини родів і вожді племен, стає професіо нальною справою каннусі – хазяїв камі, жерців, які встанови ли спадковість на своє суспільне становище. У VIII ст. каннусі стають чиновниками департаменту в справах сінто. Тоді ж було проведено “облік” богів, яких виявилось 3132.

271

Лубський В.І., Лубська М.В.

Поступово в синтоїзмі божества вишикувалися в ієрархі чну систему на чолі з богинею Сонця Аматерасу. Вона була оголошена предком нації і особливо імператорської родини. Культ Аматерасу виявився досить стійким і зберігся до нашо го часу

У VI ст. в Японію через Корею, проникає буддизм з Ки таю, тобто буддизм уже китаїзований, у суміші з конфуціанст вом і даосизмом. Цей буддизм вів в Японії окреме існування, але й сам впливав на синтоїзм і зазнавав впливу від нього.

В початковому синтоїзмі не було Священного Письма, як не було й ідеї одкровення. Віровчення передавалося і відточу валося в усній традиції. З V VI ст. синтоїзм став державною релігією, імператор набрав ролі верховного жерця.

Трохи пізніше, в VII–VIII ст., усна традиція була піддана письмовому оформленню, а разом з тим – відбору і редагуван ню. Так утворилися міфологічно літописні зводи “Кодзікі” та “Ніхонсекі” – пам’ятки ранньояпонської писемності, які дій шли до нашого часу.

За первісною японською міфологією, спочатку існували Небо і Земля, потім з’явилися три божества, до них додалися ще два, а потім – ще п’ять парних божеств. Отже, відразу – цілі сонми богів, які уособлювали різні сили природи. З останньої пари богів Ізанагі (він) та Ізанамі (вона) за допомогою списа з наконечником з коштовного каменю, який символізував фа лос, створили в океані великий острів Оногоро, а потім ряд дрібних. Так виникла Японська країна. Створивши це, Ізанамі від осквернення померла і потрапила в пекло. Ізанагі, відвіду ючи її, створює з лівого ока Аматерасу – богиню сонця, а з пра вого – Сузано, бога дощу і бурі. Сузано спустошує країну, від чого Аматерасу зникає в небесній печері і світ поринає в мо рок. Так тривало доти, доки з допомогою магічних прийомів боги не виманюють її з печери, а Сузано вбиває богиню їжі Цзюнь, з якої виростають хлібні злаки. Так починається життя на землі. Аматерасу, одна з численних богів, керуючи Сонцем, стає головним богом.

272

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

Релігійне вчення синтоїзму містить досить оригінальну анімістичну концепцію. Це – безумовний, послідовний полі теїзм, це – цілий світ камі. Камі – це верховні божества, керів ники стихій і світів, камі – це локальні божества, компетенція яких знижується навіть до окремих предметів: струмка, каме ня, дерева, квітки тощо. Нарешті, камі – це душі предків, пок лоніння їм – це поклоніння предкам. У синтоїзмі сплетено в єдине поклоніння космосу і предкам. Мета життя – злиття з космосом і служіння предкам. Такі анімістичні уявлення в син тоїзмі роблять всю природу богом. Звідси і своєрідність синтої стського фетишизму – для синтоїста вся природа, увесь світ – суцільний фетиш, найбільший об’єкт поклоніння. Звідси і сво єрідність синтоїстського містицизму: камі живуть тут же, разом з нами, в нашому світі, потойбічний світ втрачає свою актуальність, взагалі синтоїстові легко “забути” про нього, він не поспішає туди, нічого не чекає від нього, його турбує лише те, як його потомки дбатимуть про його дух після його смерті, а що дух його залишиться тут, серед своїх, у нього сумніву немає.

Один із засновників японської науки Мотоорі Норінага (1730–1801), коментуючи “Кодзікі”, писав, що серед японсь ких богів є такі, яких поважають і яких зневажають, сильні і кволі, добрі і злі, люди, звірі, птахи, гори, річки, трава, дерева – усе незвичне викликає побожність і страх, вважається камі, все воно було наділено, в їхній уяві, надприродною силою.

Дослідники зауважують, що синто як релігія не набрала стрункої системи певних поглядів, остаточно опрацьованої системи ритуалів. Вона немовби розраховує на доповнення збоку інших релігій, зокрема буддизму. Цей розрахунок на релігійний синкретизм доповнюється і тією обставиною, що синто компенсує відсутність національного колориту у того ж таки буддизму. Синто – підкреслено національна релігія япо нців, в неї вірують лише японці, японець не може не бути син тоїстом. Камі – це тільки японські боги, до неяпонців їм немає ніякого діла. Синтоїзм як вийшов з найстародавніших племін них культів, культів родини, так і залишився культом нації, культом загальної японської родини.

273

Лубський В.І., Лубська М.В.

Такі специфічні особливості синтоїзму зробили його пос лідовно терпимим і готовим до взаємодії з будь якою іншою релігією, щоб цим компенсувати свою релігійну незавершеність.

Синтоїстський культ

Синтоїстський культ теж має на собі відбиток незаверше ності. Він майже цілком зведений до поклоніння конкретним камі і духам конкретних предків, які живуть у храмі.

Синтоїстський храм мав дві обов’язкові частини: хонден – святилище, де зберігається священний предмет, у якому пере буває божество – сінтай, і зал, у якому знаходяться ті, що при йшли молитися – хайден. Сама ж будівля храму споруджуєть ся за строго визначеним храмово архітектурним стилем. Зо бражень самих богів немає, є тільки сінтай. Але трапляються і зображення тварин: лисиць, мавп чи оленей, які супроводять відповідних божеств. Біля вівтаря – скриня для пожертвувань. Треба кинути монети, сплеснути кілька разів у долоні, виклас ти словами чи мовчки свою справу – і вся церемонія.

Крім храмів, невеликі вівтарі споруджують і в домах віру ючих, перед ними теж відбувається читання молитв – норіто і приносяться жертви. Бувають і складніші храмові обряди, які здійснюються за допомогою каннусі – жерця. Весь обряд, хоч би з якого приводу він здійснювався, має на меті викликати задоволення когось із конкретних камі і духів, доставити їм приємність, нагадати про свою повагу та відданість і принагід но попросити у них те чи інше. Для цього все годиться: молит ва, заклинання, співи, музика, священні танці – кагура, жерт ви (реальні й умовні). Оскільки це справа делікатна, бо все тре ба зробити, щоб не викликати нарікань збоку божеств, а ще гірше – їхнього незадоволення і гніву, то вона має бути дору чена фахівцям, зокрема каннусі. Тому в синтоїзмі ряд обрядів здійснюється так, що це має професійний характер.

Спочатку – очищення, символічне чи ритуальна миття роту і рук біля храму. Потім японець звертається до жерця, викладає йому свої потреби, той записує їх на спеціальну жер товну дощечку, одержує відповідну плату – і справи віруючо

274

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

го закінчені, жрець сам дає їм хід надалі. Для надійності лише потрібна присутність; можна звернутися до богів іншої релігії, до того ж буддизму.

Як уже було сказано, каннусі – професіонал. Він мав за кінчити відповідний навчальний заклад і одержати один з чо тирьох ступенів святості й освіченості, тобто мати духовний сан. Жінка теж може бути каннусі, але це буває рідко. А ось в імператорському храмі обов’язково поруч з верховним жер цем є верховна жриця з принцес. У храмі каннусі носять спе ціальний одяг: біле кімоно, біла чи кольорова спідниця плісе, чорна шапочка. Поза храмом – одяг звичайний.

У системі синтоїстського культу є і свята – мазурі, що від буваються раз чи два на рік і тривають від одного до кількох днів. Храм вичищають, вимивають і прикрашають. До місце вого каннусі прибуває підкріплення від служителів сусідніх храмів. Храмові обряди в ці дні ускладнюються, набирають особливої пишноти, це вже цілі театралізовані вистави, відбу ваються ритуальні процесії з паланкином о мікосі, вони вклю чають у себе карнавальні елементи, часто зовсім не релігійно го значення. Обряди, які супроводять мазурі, мають традицій ний і притаманний саме цьому храму місцевий характер, тут щедро виявляється національна ментальність жителів окре мого села чи міста. Їх виникнення відносять аж до ІІ–ІІІ ст., при чому у формуванні їх чимала роль належить первісному шаманству. Між іншим, відомий мандрівник і дослідник Азії М.Я. Мічурін (1777–1853) пише про японців, що вони вміють ворожити і особливо вірять шаманам і шаманкам.

Із синтоїзмом пов’язане повсякденне життя японця. Він має місце в усіх родинних подіях, народженні дитини, почат ку її навчання, її повноліття, заручинах, шлюбі, спорудженні будинку чи придбанні квартири, виїзді в мандрівку чи повер нення з неї, всіляких родинних святах чи торжествах – в усьо му мають взяти участь камі і духи предків. Отже, синтоїстські звичаї глибоко проникли в побут японця.

Дотримання японцями синтоїстського культу зовсім не заважає їм звертатись і до інших культів, зокрема буддійського.

275