ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

Розділ VІ. ЗОРОАСТРИЗМ

Виникнення зороастризму

Іранське нагір’я – це обширні степові простори, бідні на воду і рослинність, обмежені горами, біля яких і виникали життєві центри племен, що з ІІІ тис. до н.е. переходили до осі лого землеробства і скотарства.

На початку ІІ тис. до н.е. на цю територію проникають індо іранці, арії. Звідси потім пішла назва цієї країни Іран – “країна аріїв”.

Є припущення, що предками індоіранських племен були протоіндоіранці, народ, який жив у IV тис. до н.е. десь у пів денноукраїнських степах і на схід від Волги. На початку ІІІ, а може, і на початку ІІ тис. до н.е. вони розділилися на два різно мовних народи: індоарійців і протоіранців. Перші відійшли на північ Індії і далі, а другі зайняли територію теперішнього пів нічно східного Ірану.

Існує інше припущення. Вважають, що прабатьківщиною іранських племен є територія теперішньої Середньої Азії. Роз поділ індоіранської спільності на індійську та іранську відбув ся на початку ІІ тис. до н.е., коли пройшла перша хвиля індій ської міграції через Афганістан і на початку І тис. до н.е., коли хвиля міграції була скерована на Афганістан та Іран.

У І тис. до н.е. там утвердились мідійські та еломітські пле мена, перші – на півночі, другі – на півдні. У IX–VIII ст. до н.е. вони утворюють велику кількість міст держав. Тривалий час цей народ був під владою Ассирії.

На початку VII ст. до н.е. на цій території виникає держа ва Мідія. Вона швидко зміцнюється, навіть разом з Вавилоні єю в 616–605 рр. до н.е. руйнує Ассирію. Мідія стає світовою державою.

99

Лубський В.І., Лубська М.В.

У 550 р. до н.е. Мідія втрачає свої позиції, зазнавши пора зки у війні з підлеглим їй царством Персидою. Влада в країні стала належати перській династії Ахеменідів. Країна стала на зиватись Персією. У 558 р. до н.е. в Персії почав царювати Кір ІІ (558–530 рр. до н.е.). Він остаточно об’єднав усі перські пле мена, повністю звільнився від мідійського панування. Потім Кір ІІ захопив Мідію (550–549 рр. до н.е.), Лідію (546 р. до н.е.), вийшов до Егейського моря, підкорив значну частину Серед ньої Азії (545–539 рр. до н.е.), завоював Вавилонію (539 р. до н.е.). Своє вторгнення до Вавилонії Кір ІІ пояснив тим, що її цар Набонід виявив неповагу до богів своєї країни. Після за воювання Кір ІІ сам приніс жертви богу Мардуку і заявив, що він отримав царство від нього. Незабаром під владу персів пе рейшло все східне Середземномор’я (Сирія, Фінікія, Палести на). У 530 р. до н.е. Кір ІІ загинув під час походу в Середню Азію, владу успадкував його син Камбіс (530–522 рр. до н.е.). У 525 р. до н.е. він завоював Єгипет. Камбіс, як і його батько, теж визнав чужих богів, вклонявся єгипетським богам, оголо сив себе фараоном і коронувався за єгипетськими звичаями з участю єгипетських жерців. Після невдалого походу до Ефі опії помер у 522 р. до н.е. на шляху до Персії при досить загад кових обставинах.

З 522 р. до н.е. царем став Дарій І (522–486 рр. до н.е.), який поширив владу Персії на Фракію і Македонію, на значну частину Північної Індії, але зазнав поразки від скіфів.

Так поступово в VI ст. до н.е. Персія стає світовою держа

вою.

Усе правління династії Ахеменідів було періодом постій них війн проти повстань підкорених народів. Дарій І вів напо легливу роботу по внутрішньому впорядкуванню держави. Він створив єдину систему управління імперією, поділивши її на сатрапії із загарбаних країн. У них зберігалися місцеві закони, релігія і культура. У державі Ахеменідів, в умовах релігійної строкатості, існувала досить широка віротерпимість.

Після завоювання нових територій і народів перські царі зберігали традиційні релігії, приносили місцевим богам жерт

100

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

ви, брали участь у релігійних церемоніях місцевих храмів, під тримували місцеве жрецтво. Отже, перська держава була кра їною з різними релігіями, на які покладалося завдання служи ти єдиному цареві. Це було незручно і неефективно. Назріва ла потреба в єдиній релігії і в єдиному богові.

Ще за часів Дарія І почалися греко перські війни, які три вали з 500 до 449 рр. до н.е. Вони значно послабили державу Ахеменідів, і в 330 р. до н.е. її завоював Александр Македонсь кий.

Але повернемося до часів розквіту цієї держави. Потребу в єдиній релігії, як виявилося, задовольнити було

не так уже й важко.

Отже, була потреба в єдиній релігії, яка об’єднувала б цю клаптикову світову державу. Така релігія порібна була і для обґрунтування династичних прав тих членів династії, які до биралися до престолу. Справа в тому, що коли Дарій став ца рем, його батько і дід ще були живі, тож права на престол у нього були досить умовні. Його син Ксеркс, у свою чергу, мав династичні проблеми. Він став царем, незважаючи на те, що жив його старший брат Артобазан, який був сином Дарія від першої дружини. Ці обставини призвели до жорстокої боро тьби за владу, і в цій боротьбі і Дарій, і Ксеркс мали спиратися на релігію. Це теж стимулювало релігійні пошуки.

Походження зороастризму становить предмет тривалих наукових суперечок. Одні вчені вважать, що зороастризм ви ник спочатку на заході Ірану, в Мідії, і звідти поширився на схід. Це – мідійська концепція походження зороастризму. Інші твердять, що зороастризм виник на сході Ірану, в Бактрії (те пер – Середня Азія). Звідти він поширився на захід, аж до Мідії, де його підтримали жерці з племені магів. Остання точка зору переважає в сучасному сходознавстві.

Так чи інакше, але вже в VII–VI ст. до н.е. у стародавньому Ірані виникло релігійне вчення, яке зв’язують з ім’ям мисли теля Заратуштри, який начебто одержав це вчення шляхом одкровення. Ця релігія дістала назву зороастризму.

101

Лубський В.І., Лубська М.В.

Цю релігію ще називають маздеїзмом – від імені верхов ного Ахура Мазди, або ж релігією Авести – від назви її священ ної книги; прибічників її часто звуть вогнепоклонниками – за підкреслено важливе значення культу вогню. Зороастризм – перша з релігій одкровення, тобто релігій, учення яких одер жано пророком від єдиного, неповторного Бога. За нею йдуть іудаїзм, християнство та іслам.

Зороастризм виникає в умовах жорстокої боротьби пле мен східного Ірану за традиційну племінну демократію, яку не визнавав ахаменідський захід. Саме тоді у вченні Заратуштри були сформульовані певні демократичні мотиви, а сам зоро астризм був ідейною основою значних народних рухів.

Зороастризм мав ідеологічно обгрунтувати перехід до зе млеробства й осілого тваринництва політичним об’єднанням у стабільну державу з міцною владою. Для цього потрібен був якщо не цілковитий монотеїзм, то хоч би стала тенденція до нього.

Зороастризм спочатку рішуче заперечував усі культи всіх народів, стверджуючи лише культ Ахура Мазди. Але він не міг не увібрати в себе попередню культову традицію. Поступово дозороастрійські божества індоіранських племен знаходять собі місце в зороастрійському культі, дозороастрійська куль това творчість вливається в зороастрійські культові тексти.

Якщо виникнення зороастризму має відчутні “білі пля ми”, то його становлення як державної релігії за часів Дарія і Ксеркса більш менш зрозуміле.

Аналізуючи напис, що зберігся на двох кам’яних табли цях – “Антидевівський напис Ксеркса”, В.В.Струве висунув припущення, що Ксеркс здійснив релігійну реформу, усунув ши культи місцевих племінних богів девів і запровадив зоро астризм, визнавши єдиним богом Ахура Мазду. Але це ще не було торжеством зороастризму, бо Дарій і Ксеркс боролися з культом старих богів девів, але водночас підтримували жер товні ритуали магів, зблизили їх з новим культом Авести. Про те вони ще не були цілковитими зороастрійцям. Їх не згадує

102