Лубський В.І., Лубська М.В.

ратор Адріана з повстанцями Бар Кохби римська колонія Елія Капітоліна, побудована на місці Єрусалима, була цілком зруй нована. згодом на його місці Андріаном було побудоване язи чницьке місто з храмами на честь римських богів. Епоха еллі ністичного іудаїзму була завершена. Євреям під страхом смерті було заборонено жити в цьому місті. Раз на рік вони могли збиратися для плачу біля стіни храму, що був залишений у руїнах. Ця Стіна плачу зберігається дотепер.

Розправа Риму з іудеями стимулювала настрої антисемі тизму в античному світі.

Іудейські обряди

Стародавній ізраїльський культ був нескладним – різно манітне поклоніння Ягве. Форми цього поклоніння могли бути запозичені в інших релігій, зокрема з культу Ваала. Головне в ньому – жертвоприношення. Це була своєрідна спільна тра пеза з божеством. Вважалося, що Ягве живе на небі, тому його частка учти спалювалася, щоб у вигляді диму потрапити до споживача. Землероби і скотарі з радістю віддавали йому пер шу і кращу частину продукту своєї праці, яка розглядалась на самперед як дар Божий.

Суворий образ Бога Ізраїлю вимагав і більш вагомих да рів. Авраам приносив Богові свого первістка (Буття, 22, 1–13), Ієвфай віддав на смерть свою дочку, Самуїл розрізує на шмат ки перед Богом Агава (І Сам. 15, 32), можливо, були й інші людські жертви. Але все це – винятки, судячи з Біблії. А вза галі культ жертвоприношення радісний, він відбувається в умовах піднесення і веселощів. Але згодом жертва, на якій ле жить виразний відбиток первісного культу, поступається мо литві і складній системі обрядів та приписів, через які релігій ний культ глибоко проникає в побут, повсякденне життя.

Іудей через систему культових приписів і заборон стає пов’язаним з Богом весь час, кожної миті.

613 Заповідей Тори поділяються на дві категорії: 248 (це кількість частин тіла людини) мають позитивний характер, це

150

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

приписи щось робити, і 365 (це кількість жил у людському тілі) негативних заповідей, які забороняють певні дії. Виконання цих заповітів обов’язкове лише для євреїв. Для всіх інших до сить 7 заповітів: не вклонятися ідолам; не проливати невин ної крові; не вдаватися в розпусту; не їсти м’ясо, яке відрізане у живої тварини; не ганьбити Всевишнього; не грабувати; тво рити правосуддя.

Іудейські обряди дуже численні, вони заповнюють весь день віруючого з ранку до вечора.

Щоранку іудей, прокинувшись, мусить проголосити три благословення, в яких висловлюється подяка Богові за те, що він не створив цього віруючого неєвреєм, рабом і жінкою. А жінка в третьому благословенні дякує Бога за те, що він ство рив її за волею своєю.

Перед ранковою молитвою треба одягти таліт: малий – під одяг, щоб носити весь день, і великий, поверх одягу, на час молитви. Таліт – це чотирикутний плащ, по краях якого на шиті китиці з вовняних ниток – циціт. Вони мають нагадува ти віруючому про 613 заповідей Тори.

Після одягнення таліту, накладають на себе, на ліву руку і голову, тфілін – футлярчики зі шкіри з вкладеним у них текс том молитви на пергаменті.

Найважливішою культовою дією є триразова молитва – тфіла. Текстів молитов є чимало, читання їх суворо регламен товане. Найважливіша серед молитов – молитва Кадіш, яка в чомусь схожа з християнською молитвою “Отче наш” – у ній прославляється Єдиний Всевишній. Кадіш має свої різнови ди з додаванням ще двох трьох речень і згадувань про мудре ців Тори. Також особливе значення має молитва Шма (Слу хай Ізраїль!), яка проголошує віру в єдність Творця Всесвіту і готовність іудеїв виконувати Його волю. По понеділках і чет вергах після молитов читають Тору. Таким чином, за тиждень не проходить і трьох днів, щоб віруючий не звертався до Тори.

Крім триразової молитви, іудей мусить з приводу різних фактів свого життя проголошувати благословення твердо вста

151

Лубський В.І., Лубська М.В.

новленої форми: почувши і добру, і лиху звістку, надягаючи нове вбрання чи придбавши якусь річ тощо. Не кажучи вже про надзвичайні ситуації: врятування від загибелі, закінчення тяжкої мандрівки, одужання тощо. Змінилась погода, пішов дощ чи сніг, пройшла буря, настала весна, зустрів родича чи друга – усюди і за все благословляй Бога.

Численними обрядами супроводиться вживання їжі. Іудаїзм засуджує аскетизм, дуже обережний у постах – їх

небагато. Але й задоволення тілесних потреб не вважає за само ціль. Тіло потрібне лише для зберігання душі, для цього і вжива ється їжа. Тому стіл – це “жертовник”, а споживання їжі – хра мове служіння. Звідси велика кількість настанов: що, коли, скі льки і як саме їсти, де і які благословення промовляти.

Закони про заборонену їжу у своїй сукупності звуться кашрут, їм треба підкорятись не роздумуючи, бо їхній смисл недоступний нашому розумові. Найменше порушення розг лядається як гріх тяжкий.

Уся їжа поділяється на чисту і нечисту. Цілком зрозуміло, що можна вживати першу і забороняється вживати другу. Про дукти підлягають певним правилам оброблення. М’ясо, напри клад, кашерують – чи просолюють його, чи просмажують на вогні. Так воно позбавляється крові, а в крові ж душа тварини і віруючий позбавляється небезпеки з’їсти її.

Коментуючи харчові дозволи і заборони, деякі іудейські богослови посилаються на їх раціональний зміст, мовляв, це корисно для здоров’я. Але, скажімо, заборона їсти свинину чи зайчатину – в чому тут раціональність? Мільйони людей вжи вають свинину, і багатовіковий досвід не знайшов у цьому шкоди. Але харчові заборони – це хукім, тобто закони, які ви конуються без всяких роздумів.

Інші богослови вважають, що кашрут корисний для душі. Уникаючи вживати в їжу кров, ми звільняємося від жорсто кості. Але погляньмо на історію стародавніх євреїв: і вони тер піли від жорстокості ворогів своїх, та й до ворогів не були дуже милостивими і добрими.

152

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

Більш слушним, на нашу думку, буде твердження, що ка шрут був одним з дійових засобів проти асиміляції єврейсько го народу іншими народами, це один із факторів, які допомог ли йому зберегти себе як націю під час нескінченних історич них випробувань.

Існує ряд приписів Тори, які пов’язані з сільськогоспо дарською продукцією і виконуються лише в країні Ізраїль. Цим підкреслюється святість цієї країни.

Це дари, які віддають бідняки на полі: пеа – край поля, який не зжинають, лекет – колоски, які впали на поле при жни вах. Залишають олелот на виноградному кущі і поаруна олив ковому дереві. Це – ндака – заборона давати гроші в борг за відсотки, маасер ани – виділення десятої частини урожаю бід ним раз за три роки, шміта – прощення боргів у суботній (сьо мий) рік. У цей же рік забороняється обробляти землю, вона повинна відпочивати. А все, що виросте на ній, – є безгоспода рне, належить усім, хто візьме.

Щодо боргів, то тут є важливе зауваження. Загроза втра тити позичені гроші в рік шміта природно підштовхувала ба гатих до відмовлення в кредит бідним. Та й багатого слід було пожаліти. Отут і виник прозболь –документ, з яким кредитор передає право стягнення боргів суду, що називався “бейтдін”, і тоді рік шміта не скасовував їх.

Тора називає “законом”, тобто ознакою належності до іудаїзму, виконання трьох обрядів: святкування суботи, носіння під час молитви тфіліну і головний з них – брітмі ла (обрізання). Брітміла друга за рахунком з 613 заповідей Тори. Це обрізання – на знак союзу народу Ізраїлю з Бо гом.

Але чому Бог не змінив фізичної природи євреїв з цією “поправкою”? Адже для нього немає неможливого. Іудейські богослови кажуть на це, що сам Бог побажав, щоб людина сама засвідчила факт своєї належності до союзу з Богом, бо в устре млінні кожного єврея зберегти свою єврейську сутність лежить ключ до розуміння того факту, що народ Ізраїлю вічний. Зали

153

Лубський В.І., Лубська М.В.

шається при цьому зауважити, що не сам єврей себе обрізає, а його обрізають.

Брітмілу роблять на восьмий день від народження, здійс нює цю церемонію спеціаліст своєї справи – могель. При обрі занні новонародженій дитині, хлопцеві, дають ім’я. Дівчинці – коли її батька в перший раз після її народження викликають читати Тору. Якщо новонароджений первісток, то через 30 днів після його народження відбувається обряд його викупу – пі дьон габен – у синагогу сплачується 5 срібних монет вагою не менше як 117 г. Державний банк Ізраїлю з цією метою випус тив спеціальну монету.

Наступним обрядом, який відзначає певні віхи життя, є від значення вступу в свідоме життя, коли єврей стає повноправ ним і відповідальним членом Дому Ізраїлю. У цей час хлопчику виповнюється 13 років, і він стає “барміцва” (син, який виконує заповіді), а дівчинці – 12 років, вона – “батміцва” (дочка, яка ви конує заповіді). Хлопчик одягає таліт, його викликають читати Тору, після чого його обсипають дощем цукерок і горіхів. Відбу вається урочиста трапеза, на якій новий чин громади має виголо сити промову на честь батьків і виявити знання Тори. Дівчинці теж влаштовують свято, але у вузькому колі рідних і подруг.

Урочисто відбувається обряд весілля. Шлюб укладається обрядом кідушин – придбання жінки за гроші, з передачею жінці золотої обручки без прикрас. Для цього відбувається хупа – сам процес вінчання, під час якого наречений передає нареченій кту бу – шлюбну угоду, де обумовлені зобов’язання чоловіка і права жінки. Колись, в умовах багатоженства у євреїв було право чоловіка оголошувати розірвання шлюбу без згоди жін ки, що мало певний юридичний смисл. Тепер це має символіч не значення.

І нарешті – поховання. За єврейським світоглядом – смерть це перехід від життя в матеріальному світі до життя в духовному світі. Але для тих, хто лишився живим, – це тяжка втрата близьких. Поховання (краще в день смерті) супрово диться читанням сином, батьком, братом чи кимось із роди

154