ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

Викликом індуїзму виступає стрижнева ідея сикхізму про рівність усіх людей перед Богом, заперечення каст та кастової системи. За Нанака та наступників гуру було введено особли ву форму богослужіння – сангат, яка передбачала спільну при сутність сикхів, незалежно від касти, на проповіді гуру і спіль не виконання ними гімнів. Дещо пізніше з’явилася практика проведення спільних трапез, де були присутні й передавали з рук у руки чашу з водою всі члени общини – також незалежно від касти та соціального статусу.

Еволюція сикхізму

За п’ятого гуру – Арджуне (1581–1606) була написана священна книга сикхів Адігрантх (“Початкова Книга”; вона також має назву Гурурантх – “Книга Гуру” і Грантхсахиб – “Книга Пан”), до якої увійшли гімни п’яти перших, а згодом і інших гуру поряд з гімнами Кабіра (XV ст.), Намдева (XV ст.), Фарид уддина Ганджишакара (XIII ст.), Джайядева (XIV ст.) та інших представників руху бхакти і суфізму. Написана в ос новному мовою нанджаби, книга зберігається в Золотому храмі – головній сикхській святині в Амритсарі.

З другої половини XVI і особливо у XVII ст. в міру феода лізації суспільної верхівки та зростання впливу великих зем левласників посилювалося протистояння нанджабського се лянства, насамперед сикхів, та монгольських правителів. На межі XVII–XVIII ст. воно вилилося у найбільший антимон гольський рух під прапором сикхізму в Пенджабі. Розширен ня соціальної бази сикхізму (опорою руху були джати земле роби, підтримувані міською громадою) змусило гуру Говінда внести ряд змін у вчення сикхізму і в організацію общини. У 1699 р. було проголошено, що вища духовна й світська влада переходить з рук гуру до хальсе (Ордену “чистих”). З цього часу і до наших днів у сикхів збереглася спеціальна церемонія посвячення в общинники, а також особливий кодекс поведін ки – “п’ять к”, відповідно до яких сикхам наказується не стри гти волосся та бороду (кеш), носити короткі шаровари (кач ха), волосся під тюрбаном закріплювати гребенем (кангха),

207

Лубський В.І., Лубська М.В.

завжди мати при собі меч (кирпан) та залізний браслет (кара). До імені сикхів почали додавати військовий титул “сингх” – “лев”. Тоді ж лінія живих гуру була перервана, книга Адігрантх канонізована і стала предметом поклоніння у сикхських хра мах – гурудварах. До початку XVIII ст. сикхізм остаточно пе ретворився на самостійну релігійну систему.

Найважливішою віхою в історії Пенджабу і сикхізму був період середини XVIII ст., коли після розпаду імперії Великих Моголів та успішної нейтралізації сикхами спроб афгансько го правителя Ахмадшаха Дуррані (бл. 1721–1773) включити цю частину Індії до своїх володінь була проголошена незалеж ність Пенджаба (1765). Сикхізм стає релігією самостійної дер жави, яку очолюють сикхські феодали.

У XVIII ст. відхід від ряду принципів раннього сикхізму (засудження недоторканності, скасування обрядів самоспа лення вдів – “сати” та вбивство новонароджених дівчаток у заможних сім’ях, відмови від антропоморфних зображень бо жества й обожнювання гуру, відмови від послуг брахманів тощо) спричинив рух за очищення сикхізму, що породило ряд сект, зокрема ніранкарі і намдхарі. Ідеї цих течій знайшли своє продовження через століття у русі за реформацію сикхізму, який відобразив нові тенденції кінця XIX– початку XX ст. у житті Пенджабу (анексованого англійцями лише в 1849 р.) – формування капіталістичних відносин, становлення буржу азного націоналізму, розвиток просвіти. Тепер відродження раннього сикхізму виражало інтереси класу буржуазії, що за роджувався, якому імпонували (особливо в умовах колоніалі зму) початкові постулати сикхізму про загальну рівність пе ред Богом. У рамках реформації сикхізму і одночасно в руслі антианглійської боротьби на початку XX ст. відбувався й ши рокий рух за реформу управління гурудварами, спрямований проти махантів – настоятелів храмів, які користувалися при хильністю англійців та перетворилися внаслідок земельних внесків останніх на великих поміщиків землевласників.

208

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

Сикхський фактор у суспільно9політичному житті

Уміру формування самосвідомості сикхської буржуазії (а цей процес у Пенджабі почався пізніше і йшов повільніше, ніж в інших частинах країни) з’являються її суспільно полі тичні організації. У 1926 р. на політичну арену Пенджабу ви ходить партія Акалі Дав (“Орден Безсмертного”), сформована за релігійним принципом. Вона виступала за рівність мусуль ман, індуїстів та сикхів (активно протистояла, зокрема, куріа льній системі виборів, яку було введено Законом про управ ління Індією в 1935 р.). Вплив її помітно посилився після поді лу Індії у 1947 р. – після міграції мусульман до пакистанського Пенджабу, а індуїстів та сикхів – до індійського.

Ужитті незалежної Індії сикхський фактор відіграє важли ву роль. Із середини 50 х років у сикхських колах поширюють ся націоналістичні спрямування . У 50–60 ті роки розгортаєть ся рух за створення на етнолінгвістичній основі штату Пенджаб, де переважало пенджабомовне населення. У 1966 р. такий штат був створений, і велика частина індійських сикхів (близько 80%) проживає саме там. Загальна чисельність сикхської грома ди на початку 90 х років становила близько 14 млн чоловік – це четверта за розміром конфесійна спільнота Індії (2% населен ня) після індуїстів, мусульман та християн. До середини 60 х років регіоналістські сикхські спрямування набули форми бо ротьби за автономію в рамках єдиної держави за створення си кхської держави Халістан. Загострення суперечностей між інду їстською та мусульманською общинами в 90 х роках дещо зни зило актуальність “сикхського питання”, проте він продовжує залишатися одним з істотних факторів, що впливають на роз поділ партійно політичних сил у сучасній Індії.

Запитання і завдання для закріплення знань

1.Що спільного і відмінного в ученнях Авести і Вед?

2.У чому полягають особливості індуїстського віровчен ня і культу?

209

Лубський В.І., Лубська М.В.

3.Дайте загальну характеристику основних напрямів в індуїзму.

4.Якими найхарактернішими елементами відрізнялися основні напрями індуїзму?

Теми для рефератів

1.Сутність віровчення і культу індуїзму.

2.Витоки індуїзму.

3.Індуїзм: сучасні тенденції.

4.Духовність Махатми Ганді.

5.Роль індуїзму в розвитку індійського народу.

Література

Бхагавад Гіта як вона є. – К., 1990.

Васильев Л.С. История Востока. В 2 х т. – М., 1998. Васильев Л.С. История религий Востока. – М., 1988. Великие мыслители Востока. Выдающиеся мыслители,

философские и религиозные произведения Китая, Индии, Японии, Кореи, исламского мира / Под ред. Я.П. Мак Грила. – М., 1998.

Гусева Н.Р. Индуизм. – М., 1977.

Иллюстрированная история религии: В 2 х т. – М., 1996. Труды по ведийской философии: Тексты. – М., 1986. Индуизм. Джайнизм. Сикхизм. Словарь. – М., 1996. Ольденбург С.Ф. Культура Индии. – М., 1991.

Религии Древнего Востока. – М., 1995.

Томпсон Мел. Восточная философия. – М., 2000. Упанишади: В 3 х кн. – М., 1992.

210