
- •ВСТУП
- •Розділ І. ВИНИКНЕННЯ РЕЛІГІЇ
- •Теологічні теорії походження релігії
- •Перші спроби наукового пояснення походження релігії
- •Наукові теорії походження релігії
- •Історичний характер релігії
- •Поява релігії
- •Чому виникла релігія
- •Первісні вірування
- •Форми первісних вірувань
- •Методи дослідження в релігієзнавстві
- •Методологічні принципи релігієзнавства
- •Структура релігії
- •Головні функції релігії
- •Класифікація релігій
- •Загальні зауваження щодо історії релігії в стародавньому світі
- •Початок цивілізації в Дворіччі
- •Релігійний культ у Дворіччі
- •Релігія Вавилону
- •Ассирійська релігія
- •Релігія нововавилонського царства
- •Історичні умови виникнення і розвитку давньоєгипетської релігії
- •Давньоєгипетські боги
- •Душа. Поховальний культ
- •Храми і жрецтво
- •Хетська релігія
- •Фригійська релігія
- •Халдейська релігія
- •Розділ VІ. ЗОРОАСТРИЗМ
- •Виникнення зороастризму
- •Заратуштра
- •Авеста
- •Віровчення зороастризму
- •Зороастрійська мораль
- •Зороастрійський культ
- •Культ Мітри
- •Розквіт зороастризму
- •Маніхейство
- •Маздакізм
- •Доля і заслуги зороастризму
- •Розділ VІІ. ІУДАЇЗМ
- •Біблійний іудаїзм
- •Іудейська Біблія
- •Іудейське віровчення
- •Елліністичний іудаїзм
- •Іудейські обряди
- •Єврейські свята
- •Рабиністичний іудаїзм. Талмуд
- •Хасидизм
- •Сучасний іудаїзм
- •Ведична релігія
- •Веди – священні книги давньоіндійських релігій
- •Головні особливості ведичної релігії
- •Віровчення брахманізму
- •Брахманістський культ
- •Розділ ІХ. ІНДУЇЗМ
- •Віровчення та основні напрями індуїзму
- •Шиваїзм
- •Індуїстський культ
- •Реформізм і індуїзм
- •Джайнізм
- •Сикхізм
- •Еволюція сикхізму
- •Сикхський фактор у суспільно9політичному житті
- •Розділ Х. БУДДИЗМ
- •Будда – засновник нової релігії
- •Історичні умови буддизму
- •Махаяна і хінаяна. Тантризм
- •Філософська концепція буддизму
- •Вчення Будди
- •Етичний аспект буддизму
- •Буддійський культ
- •Поширення буддизму
- •Стародавня китайська релігія
- •Конфуцій
- •Філософські концепції конфуціанства та даосизму
- •Даосизм
- •Буддизм у Китаї
- •Релігія в історії Китаю
- •Розділ XII. РЕЛІГІЯ В ЯПОНІЇ
- •Синтоїстський культ
- •Буддизм у Японії
- •Дзен9буддизм
- •Релігійний синкретизм у Японії
- •Релігія крито9мікенської культури
- •Релігія грецького полісу
- •Стародавньогрецька міфологія
- •Релігійний культ стародавніх греків
- •Релігія аттичної Греції
- •Релігія в епоху еллінізму
- •Започаткування римської релігії
- •Релігія в республіканському Римі
- •Стародавня римська релігія в імперії
- •Час і місце виникнення християнства
- •Історичні умови виникнення християнства
- •Релігійні попередники
- •Філософська підготовка
- •Проблема особи Ісуса. Євангельська концепція
- •Міфологічна концепція
- •Історична концепція
- •Ісус Христос, його біографія
- •Апостол Павло
- •Еволюція християнства в процесі його формування
- •Новий Завіт
- •Євангелія
- •Дії апостолів
- •Послання
- •Утворення християнської церкви
- •Перші віки християнства Християнство в Римі
- •Апологетика
- •Впорядкування християнського віровчення
- •Ранні єресі
- •Монтанізм
- •Гностицизм
- •Антитринітаризм
- •Маніхейство
- •Новатіанство
- •Аріанство
- •Отці церкви
- •Розбудова християнського культу
- •Таїнства і обряди
- •Свята і пости
- •Храми
- •Виникнення чернецтва
- •Християнська церква – державна
- •Остаточне утвердження християнства
- •Несторіанство
- •Монофізитство
- •Християнство в часи розпаду імперії
- •Утворення сучасних напрямів християнства
- •Розкол у християнстві
- •Особливості календаря християнських свят
- •Християнське віровчення
- •Християнський культ
- •Християнські таїнства
- •Християнські свята
- •Храмові свята
- •Розділ ХV. ПРАВОСЛАВ’Я
- •Церкви Вселенського православ’я
- •Давні вірування та християнство в Україні Дохристиянські вірування українського народу
- •Головні дохристиянські боги
- •Початок християнства на українських землях. Хрещення Київської Русі
- •Митрополія Київська і всієї Русі
- •Українська автокефальна православна церква (УАПЦ)
- •Українська греко9католицька церква
- •Розділ ХVІ. КАТОЛИЦИЗМ
- •Розділ ХVІІ. ПРОТЕСТАНТИЗМ
- •Асирійська церква сходу
- •Християни Апостола Хоми
- •Вірменська Апостольська Церква
- •Коптська Церква
- •Ефіопська Церква
- •Сірійська Церква
- •Маланкарська Сірійська Церква
- •Еритрейська Церква
- •Білоруська Автокефальна Православна Церква
- •Македонська Православна Церква
- •Старостильні Православні Церкви
- •Східно9католицькі церкви
- •ЦЕРКВИ, ЩО НЕ МАЮТЬ ПАРАЛЕЛЕЙ У ПРАВОСЛАВ’Ї
- •Маронітськая Католицька Церква
- •ЩО ВІДОКРЕМИЛИСЯ ВІД АССІРІЙСЬКОЇ ЦЕРКВИ СХОДУ
- •Халдейська Католицька Церква
- •Вірменська Католицька Церква
- •Коптська Католицька Церква
- •Ефіопська Католицька Церква
- •Сірійська Католицька Церква
- •ЦЕРКВИ, ЩО ВІДОКРЕМИЛИСЬ ВІД ПРАВОСЛАВНОЇ
- •Мелькитська Католицька Церква
- •Українська Католицька Церква
- •Русинська Католицька Церква
- •Румунська Католицька Церква
- •Грецька католицька Церква
- •Греко9католики в колишній Югославії
- •Болгарська Католицька Церква
- •Словацька Католицька Церква
- •Угорська Католицька Церква
- •Виникнення і поширення ісламу
- •Україна і мусульманські країни. Їхній зв’язок
- •Кримське ханство
- •Сучасний релігійний стан ісламу в незалежній Україні
- •Коран – священна книга мусульман
- •Історія світу та людства за Кораном
- •Есхатологія ісламу
- •Соціальна етика ісламу
- •Віровчення ісламу
- •Ісламські обряди
- •Свята в ісламі
- •Іслам про неминучість
- •Сунітське богослів’я (калам)
- •Школи ісламського права (мазхаби)
- •Приписи і заборони ісламу
- •Мечеті і школи
- •Напрями, течії ісламу
- •Розділ ХХ. НЕТРАДИЦІЙНІ РЕЛІГІЇ
- •Бум "нових релігій”
- •Неохристиянство
- •Релігії орієнтального напряму
- •Синтетичні релігії
- •Езотеричні об’єднання і течії
- •Неоязичництво
- •Саєнтологічні рухи
- •Агностицизм
- •Індиферентизм
- •Фаталізм
- •Індивідуалізм
- •Імперіалізм
- •Релігія людства і космізм
- •Християнський соціалізм
- •Ніцшеанство
- •Нерелігійні вірування
- •ЛІТЕРАТУРА
- •СЛОВНИК НАЙУЖИВАНІШИХ ТЕРМІНІВ
- •СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Лубський В.І., Лубська М.В.
вона нараховує близько 700 000 членів. Наприкінці ХVІІІ сто ліття прелат сирієць із Єрусалима присвятив місцевого ченця в єпископи, але той не був визнаний Маланбарським митро политом. Тоді єпископ перебрався на північ і заснував там у селі Тхожийор громаду своїх послідовників. Сьогодні ця Цер ква, що одержала назву Маланбарська Незалежна Сірійська Церква Тхожийора, нараховує близько 10 000 віруючих. Збе рігаючи східну спадщину, Церква має тісні зв’язки із Цер квою Мар Фоми й англїканською громадою.
У Маланбарської Православної Сірійської Церкви є Пра вославна Богословська Семінарія в Котгаяме, що була засно вана на початку ХІХ столітгя й у якій навчається зараз близь ко 140 студентів. Недавно тут були відкриті нові факультети, включаючи «Центр Софія» для навчання богослов’ю мирян, як чоловіків, так і жінок, і школа літургічної музики при Котга ямскому університеті Махатми Ганді. Церква патронує деякі коледжі, школи, лікарні й сирітські притулки.
Церква підтримує й свою чернечу традицію: є чотири чо ловічих громади, для священиків целібатів і мирян, що не при йняли чернечий постриг, десять жіночих монастирів, де чер ниці присвячують себе праці й молитві.
МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: ІНДІЯ, НЕВЕЛИКА ДІАСПОР А ГЛАВА: ВАСИЛЬ МАР ФОМА МАТФЕЙ ІІ (НАРОДИВСЯ В 1915
РОЦІ, ОБРАНИЙ В 1991 РОЦІ)
ТИТУЛ: КАТОЛИКОС Сходу; КАТОЛИКОС АПОСТОЛЬСЬКОГО ПРЕСТОЛУ Св. ФОМИ І МАЛАНБАРСЬКОГО МИТРОПОЛИТУ
РЕЗИДЕНЦІЯ: КОТТАЯМ, ШТАТ КЕРАЛА (ІНДІЯ) ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 1 000 000
Еритрейська Церква
На території Еритреї на південно західному узбережжі Червоного моря колись перебувало християнське царство Ак сум. Воно занепало в УІІ столітгі після мусульманської нава ли, і на його місці виникло нове Ефіопське царство. Цей регіон зберігав певною мірою незалежність, поки в ХУІ столітгі не потрапив під Османське панування. З 1890 по 1941 роки Ери
524

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ
трея була італійською колонією, потім захоплена Великобри танією. В 1952 році вона вступила у федерацію з Ефіопією, а в 1962 році була анексована як ефіопська провінція. Тривала боротьба за незалежність Эритреї закінчилася :венапроголо шенням 24 травня 1993 року.
Улипні 1993 року єпископи Еритреї за підтримки уряду подали прохання папі Коптської Православної Церкви Ше нуде ІІІ про відділення від Ефіопської Православної Церкви й статусі автокефалії. 28 вересня 1993 Коптський Священний Синод задовольнив це прохання і взяв на себе зобов’язання підготувати в коптський монастирях десять єпископів для Эритрейської Церкви. 19 червня 1994 року папа Шенуда пос вятив п’ять із цих єпископів у Каїрі.
Установлення незалежної Еритрейської Церкви відбува ється за згодою Ефіопської Православної Церкви. У вересні 1993 року патріарх Павло й архієпископ Пилип (головний єпископ в Еритреї) схвалили поділ Церков, проголосивши ра зом з тим бажання працювати в тісному співробітництві. У лютому 1994 року була підписана угода в Аддис Абебі, що під твердила автокефальний статус Ефіопської й Еритрейської Церков і перевага, що визнала, честі серед Східний Правосла вних Церков в Африці за Коптською Церквою.
Уквітні 1998 року, після гарячих суперечок в урядових і церковних колах, єпископ Асмерський авва Пилип був обра ний першим патріархом Еритрейської Православної Церкви. 8 травня 1998 року в Каїрі він був поставлений коптським па пою Шенудой ІІІ патріархом. Був підписаний протокол між Священними Синодами Еритрейської і Коптської Правосла вних Церков, що забезпечує їхню тісну взаємодію. Сюди ста виться скликання загального спільного Собору не рідше чим раз у три роки, поминання наставників обох Церков на літур гіях, формування єдиної делегації на богословських диспутах
зіншими Церквами й установа постійної комісії двох Синодів для забезпечення взаємодії в області богословського утворен ня, соціального служіння й проектів розвитку.
525

Лубський В.І., Лубська М.В.
В Еритрейській Православній Церкві близько 1 500 хра мів, 22 монастиря й 15 000 священиків.
Еритрейську Православну Церкву у Великобританії пред ставляє єпископ Марко, секретар Священного Синоду.
МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ; ЕРИТРЕЯ ГЛАВА: ПАТРІАРХ ПИЛИП (НАРОДИВСЯ В 1905 РОЦІ, ОБРА
НИЙ В 1998 РОЦІ)
ТИТУЛ: АРХІЄПИСКОП ЕРИТРЕЇ РЕЗИДЕНЦІЯ: АСМЕРА (ЕРИТРЕЯ) ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 1 700 000
Українська Православна Церква — Київський патріархат й Українська Автокефальна
Православна Церква
Незважаючи на те що Церква в Києві пережила руйну вання міста монголами в 1240 році, київські митрополити не забаром улаштувалися в Московському князівстві. Ця ситуа ція тривала до 1448 року, коли в Києві, що перебував під вла дою Речі Посполитої, була заснована особлива митрополія під юрисдикцією Константинополя. З 1461 року московські єпи скопи стали іменувати себе митрополитами Московськими, а не Київськими. Нарешті Москва стала центром Російської дер жави, і Київ виявився під її владою. В 1686 році православний митрополит Києва був підкорен Москві (Константинополем акт цей ніколи не був визнан).
Отже, Православна Церква на Україні залишалася час тиною Російської Православної Церкви аж до проголошен ня Україною незалежності в той неясний період, що пішов за Першою світовою війною й російською революцією. В 1919 році уряд молодої республіки видало закон, що до зволяє установу автокефальної Української Православної Церкви. Серед християн на Україні почався рух за створен ня автокефальної Церкви, що, була заснована на соборі, що зібрався в 1921 році. Оскільки в русі не брало участь жодно го єпископа, собор вирішив поставити свого лідера пресві тера Василя Ліпківського в митрополита Київського і всія
526

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ
України за допомогою покладання на його рук присутніх на соборі священиків і мирян. Через настільки неправосла вний спосіб установлення ієрархії й через зневажливе від ношення до канонічних правил ця Церква не була визнана ні однією православною Церквою. Проте, в 1924 році в неї вже було 30 єпископів й 1500 священиків і дияконів, що слу жили в 1100 приходах, і біля 6 мільйонів членів. Через акти вну участь мирян Церква стала відома як «соборноправ ная», тобто керована соборно.
Коли Україна стала частиною Радянського Союзу, нові влади спершу позитивно поставилися до Української Пра вославної Церкви, але наприкінці 1920 х років доглянули в ній небезпечне вираження українського націоналізму. Під тиском влади Церква оголосила про саморозпуск й в 1930 році влилася в Московський патріархат. Проте, під час німецької окупації України Українська Православна Церква була тимчасово відновлена єпископами, рукопок ладенними канонічно законними польськими православни ми єпископами. Згодом це дало підставу говорити про апо столичності цієї Церкви, що деякими Церквами як і раніше заперечується.
Як би те не було, після повернення радянської влади Українська Православна Церква була знову подавлена. Си туація залишалася такою доти, поки в останні роки існуван ня Радянського Союзу не була гарантована релігійна воля. У нових умовах у червні 1990 року в Києві зібрався собор Української Православної Церкви, що обрав патріархом Мстислава, що перебував в еміграції в США. У жовтні 1990 року він повернувся на Україну, щоб очолити Церкву, що відроджується.
Після 21 травня 1992 року, коли Московський патріархат змістив митрополита Філарета Київського, позбавивши його 11 червня священства, ситуація ще більше ускладнилася. Фі ларета обвинуватили в тім, що він хотів відколоти свою Церк ву від Москви. Тоді він примкнув до автокефальної Українсь
527

Лубський В.І., Лубська М.В.
кої Православної Церкви й оголосив себе місцеблюстителем патріарха Мстислава, що повернулося в США. Спроби Філа рета заснувати Українську автокефальну Церкву були підт римані українським урядом. Все це відбулося, однак, без веде на патріарха Мстислава, що у листопаді перервав усі зв’язки з Філаретом.
Це, у свою чергу, привело до розколу автокефальної Цер кви на прихильників Мстислава й Філарета. Останні сталі на зивати себе «Українська Православна Церква — Київський патріархат». Після смерті 11 червня 1993 року патріарха Мстис лава кожна із двох Церков обрала свого предстоятеля. 7 верес ня 1993 року патріархом Української автокефальної Церкви став 77 літній батько Володимир Ярема, що одержав ім’я Дімі трій I, а 21 жовтня 1993 року патріархом Української Правос лавної Церкви Київського патріархату — 67 літній батько Ва силь Ромашок, що одержав ім’я Володимир I. В 1995 році він умер, і його місце зайняв Філарет, що прийняв патріаршество 22 жовтня 1995 року. У лютому 1997 року Філарет був відлу чений від Церкви собором єпископів Московського патріар хату. У результаті на Україні в цей час є три православні юрис дикції. Сама численна українська Православна Церква Мос ковського патріархату, очолювана митрополитом Володими ром Сабоданом. Відповідно до офіційної статистики, обнаро дуваної в березні 1998 року, вона нараховує 7541 прихід. Її ке рівництво розміщається в печерному монастирі Києво Печер ської Лаври в Києві.
Наступна по чисельності — Українська Православна Це рква Київського патріархату, очолювана патріархом Філаре том I; у неї 21 єпархія, 14 монастирів, 4 семінарії й 1977 прихо дів. Її керівництво розміщається в церкві Св. Володимира в Києві.
Українська Автокефальна Церква є третьою по чисель ності, її 1085 приходів перебувають, в основному, у Західній Україні. Наприкінці 1996 року собор єпископів Автокефаль ної Церкви змістив патріарха Дімітрія за приписувані йому
528