Лубський В.І., Лубська М.В.
згідно заслуговує довіри, ця чисельність оцінюється в 30 міль йонів чоловік, тобто православні ефіопи становлять близько 60% від загального числа населення в 55 мільйонів чоловік.
МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: ЕФІОПІЯ, НЕЧИСЛЕННА ДІАСПОРА ГЛABA: ПАТРІАРХ ПАВЕЛ (НАРОДИВСЯ В 1935 РОЦІ, ОБРА
НИЙ В 1992 РОЦІ)
ТИТУЛ: ПАТРІАРХ ЕФІОПСЬКОЇ ПPАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ РЕЗИДЕНЦІЯ: АДДИС АБЕБА (ЕФІОПІЯ)
ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 16 000 000
Сірійська Церква
Сірійська Церква зводить своє походження до ранніх хри стиянських громад Антиохії, згаданим у Діяннях Апостолів. На початку християнської епохи Антиохійска Церква була одним з найбільших центрів християнства. Проте, Халкидон ський Собор 451 року викликав у громаді розкол. Навчання Собору було нав’язано візантійською владою в містах, але сіль ське населення здебільшого його відкинуло.
В VІ столітті єпископ Едесси Яків Барадай, незважаю чи на протидію Візантійської влади, висвятив велику кіль кість єпископів і священників для оформлення тих, хто від кинув Халкідон. Згодом цю Церкву стали називати «яко вітською», вона мала свою власну літургію (так звану «захі дносірійську» або «антиохійську») і інші обряди. У богослу жінні ця Церква використовує розмовну сірійську мову. Деякі громади Церкви виникли за межами Візантійської імперії, у Персії.
Завоювання цієї області персами, а потім арабами покла ло кінець гонінням з боку Візантії й створило умови, що спри яють подальшому розвитку Сірійської Церкви. У Середні віки мало місце велике відродження сірійського православного утворення, процвітали богословські, філософські, історичні наукові школи. В апогеї свого розквіту Церква нараховувала двадцять митрополичих кафедр й 103 єпархії що поширюва лася аж до Східного Афганістану. Відомо про громади сірійсь
520
ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ
ких православних християн, які проживали в цей період у Туркестані й Сінцзяне.
Навала Тамерлана наирикінці XVII століття, при якому більшість сірійських церков і монастирів було зруйновано, поклало початок цовільному занепаду Церкви. Жорстокі уда ри нанесли Церкви гоніння й різанина в Східній Туреччині під час Першої світової війни, що привело до розсіювання гро мади по усім світі.
Ефіопська Церква, особливо в останні роки, діяльно до помагає нужденним. Вона робить допомогу біженцям і потер пілим від посухи, під її заступництвом засновано безліч сиріт ських притулків.
До соціалістичної революції 1974 року, зкинувшої імпе ратора й, що поставила в главі уряду полковника Менгісту Хайле Маріама, Ефіопська Православна Церква була держав ною Церквою. Незабаром після революції Церква була відді лена від держави й більшість церковних земель були націона лізовані. Це послужило сигналом для початку антирелігійної кампанії по всій країні.
Донині сірійські православні продовжують свою манд рівку. В I950 60 х роках багато хто з них емігрували з Іраку й Сирії в Ліван. В Іраку вони рухалися з північного міста Мо сул у Багдад. Найбільші втрати громада понесла в південній Туреччині, де проживає незначне число сирійців. На почат ку хх століття багато православних сирійців емігрували по політичних й економічних причинах у Західну Європу й Америку.
У сирійців сильна чернеча традиція. Кілька монастирів збереглося в провінції Мардін у Туреччині й в інших районах Близького Сходу. Недавно був заснований монастир у Нідер ландах, єдиний у діаспорі.
До 1034 року сірійські патріархи перебували в Антіохії, потім вони перебували в монастирі Мар Барсаума (1034– 1293 р.), у монастирі Дер езЗапфаран (1293–1924 р.), Хомсе, Сирія (1924–1959 р.) і, нарешті, у Дамаску (з1959 р.).
521
Лубський В.І., Лубська М.В.
Богословське утворення в істотному ступені пов’язане з монастирями. Головний богословський інститут патріархії – Сірійська Православна Семінарія Св. Єфрема, заснована в 1939 році в Мосуле (Ірак), але в 1960 х роках перебравшася в Ліван. В 1968 році були відкриті нові факультети в Атшане, біля Бейрута, але громадянська війна в Лівані змусила перене сти заняття в Дамаск. Нові відділення семінарії Св. Єфрема в Сайдная, біля Дамаска, минулого освячені сірій ським патріа рхом 14 вересня 1996 року.
Із середини XVII століття до сірійського патріархату на лежить автономна Церква в Індії, частина якої називається нині «Маланкарська Сірійська Православна Церква». Її насто ятель, католикос Мар Василь Павло ІІ, помер у вересні 1996 р. До початку 1998 року його спадкоємець не був обраний. Див.:ІІ. Е. Маланкарська Православна Сірійська Церква.
МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: СИРІЯ, ЛІВАН, ТУРЕЧЧИНА, ІЗРАЇЛЬ, ІНДІЯ, ДІАСПОРА
ГЛАВА: ПАТРІАРХ ІГНАТІЙ ЗАККА І ІВАС (НАРОДИВСЯ В 1933 РОЦІ, ОБРАНИЙ В 1980 РОЦІ)
ТИТУЛ: СІРІЙСЬКИЙ ПРАВОСЛЛВНИЙ ПАТРІАРХ АНТІОХІЇ Й УСЬОГО СХОДУ
РЕЗИДЕНЦІЯ: ДАМАСК (СИРІЯ) ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 250 000 Й 1 000 000 В ІНДІЇ
Маланкарська Сірійська Церква
У середині ХVІІ століття в більшості християн Апосто ла Фоми в Індії (див. І. Ассірійська Церква Сходу) латиніза ція Церкви португальцями викликала все зростаюче обурен ня. Це призвело до того, що 16 січня 1653 року тисячі вірую чих зібралися в Кунан Кросса, у місті Маттанчері, і заприся гли більше ніколи не підкорятися Риму. Лідер групи, що від пала, можливо, намагався встановити спілкування з Ассірій ською Церквою Сходу, однак це йому не вдалося. В 1665 році Сірійський патріарх погодився послати єпископа очолити громаду за умови, що її намісник і його послідовники пого дяться прийняти сірійську христологію й західно сірійський
522
ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ
обряд. ця група стала автономною Церквою в рамках Сірій ського патріархату.
В1912 році в громаді відбувся розкол: численна група ві руючих оголосила себе автокефальною Церквою й відновила древній католикосат Сходу в Індії.
Інші зберегли вірність Сірійському патріархату. Прими рення обох сторін відбулося в 1958 році, коли Верховний Суд Індії оголосив, що правовий статус має тільки автокефальний католикос й єпископи, що перебувають із ним у спілкуванні. Однак в 1975 році Сірійський патріарх відлучив від спілку вання й змістив католикоса й призначив іншого, що привело до нового розколу громади. У червні 1996 року Верховний Суд Індії видав постанову, відповідно до якої а) церковне Укла дення 1934 року обов’язково для обох сторін, б) в Індії існує одна Православна Церква, розділена на дві частини й с) Сірій ський православний Антіохійський патріарх є духовним пре дстоятелем всесвітньої Сірійської Церкви, а автокефальний католикос законним главою автокефальної Церкви, відпові дальним за її громади й майно.
Важко встановити точну чисельність кожної громади, обидві сторони гаряче про це сперечаються. Відповідно до оцінки зовнішніх спостерігачів, біля половини Східних пра вославних в Індії, загальне число яких становить 2 мільйони віруючих, належить автокефальній Церкві, а інша половина автономної Церкви під заступництвом Сірійського патріар хату (див. lШ. Сірійська Церква).
У штаті Керала є ще дві Церкви, які походять від Малан барської православної громади. Почасти під впливом англїкан ських місіонерів у цій Церкві в ХІХ столітті виник реформа торський рух, прихильники якого зрештою сформували Ма ланбарську Сірійську Церкву Мар Фоми, у значній мірі збері гшу східну літургічну практику й особливості. ця Церква, чиє єпископське приємство сходить до Сірійської Православної Церкви, схильна до реформістського богослов’я й з 1974 року перебуває в спілкуванні з Англїканською Церквою. У цей час
523