Лубський В.І., Лубська М.В.
ТИТУЛ: КАТОЛІКОС ПАТРІАРХ ЦЕРКВИ СХОДУ ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 400 000 РЕЗИДЕНЦІЯ: МОРТОН ГРОВ, ШТАТ ІЛІНОЙС (США)
АДРЕСА В ІНТЕРНЕТІ: H ТТР:///WWW. CIRED. ORG
Християни Апостола Хоми
Коли португальці з’явилися в XV столітті в Індії, вони зу стріли там християн, що затверджували, що їх общину засну вав Апостол Хома, благовествовавший в Індії про неділю Хри ста. Община розташовувалася на південно західному побе режжі нинішнього штату Керала і цілком вписувалася в індій ське суспільство на положенні особливої касти. Християни Хоми знаходилися в літургійному спілкуванні з Церквою Асірії Сходу, яка з давніх пір регулярно посилала до Індії єпи скопів для висвячування дияконів і священиків. У VIII сто літті Індія одержала власного митрополита, що займав десяте місце в ієрархії асірійців. Звичайно митрополити не знали мі сцевої мови, і реальна влада знаходилася в руках індійського священика, іменованого архідияконом вся Індії. Він залишав ся фактично цивільним і релігійним главою общини до появи португальців.
Португальська колонізація пов’язана з сумною історією насильницької латинізації, що викликала небудови і розко ли серед християн Хоми. Нині їх нащадки, що налічують бли зько 5 мільйонів віруючих, розділені на п’ять орієнтальних Церков, включаючи 15 000 віруючих, що належать Церкві Асірії Сходу.
Про інших див. Сірійська Православна Церква (11.D), Сиро Малабарська Католицька Церква (IV. B. 2) і Сиро Ма ланкарська Католицька Церква (1У.С.5).
Цікава особливість християн Хоми – існування етнічної общини «південців» або «кнанайа». Згідно переказу, вона схо дить до групи з 72 иудео християнських сімей, що пересели лися в 345 році до Індії з Месопотамії. Є історичні свідоцтва,
510
ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ
підтверджуючі цей переказ. Нащадки переселенців, що не од ружувалися поза своєю общиною, нині налічують близько 200 000 чоловік і утворюють дві етнічні єпархії в штаті Керала. Одна відноситься до Сиро Малабарськой Католицької Церк ви, інша – до Сірійського Православного патріархату.
Термін “ Орієнтальні Православні Церкви” звичайно ви користовується для позначення шести древніх східних Цер ков.Хоча вони перебувають у спілкуванні одна з одною, кож на з них зовсім незалежна і має характерні тільки для неї тра диції.
Загальним для всіх шести Церков є заперечення христо логічного визначення Халкідонського Собору 451року, відпо відно до якого Христос є одна особистість у двох природах, нероздільних і несумісних. Для них сказати, що Христос “у двох природах”, значить надмірно акцентувати в Христі по двійність на шкоду єдності особистості..Проте, вони запере чують класичне монофізицтво Євтихія, вважавшого, що люд ство в Христі було поглинено його єдиною Божественною природою, і віддають перевагу формулі Св.Кирила Олександ рійського, що говорило про “одну природу Бога Слова втіле ної ” (mia phisis tou theou logou sesarkomeni).
Відразу після Халкідонського Собору кількість христи ян, що відкидали його вчення у Візантійській імперії, було до сить багато. Сьогодні їхнє число невелике.Деякі із шести Цек ров існували сторіччями в умовах, де більшість населенні не було християнами, а в недавній час окремі Церкви перетерпі ли найжорстокіші гоніння при комуністичних режимах..
Цих християн, оскільки вони відкидали Халкідонське визначення про дві природи у Христі, нерідко помилково на зивали “монофізитами”, у перекладі із грецької –“одноприро дниками”.Цю групу Церков іноді називають “Малі Східні Це ркви”, “Древні Орієнтальні Церкви”, “Не Халкідонські Церк ви” й “До Халкідонські Церкви”.Сьогодні багато богословів і церковних лідерів по обидва боки визнають, що христологіч не розходження між Східними Православними й тими, хто
511
Лубський В.І., Лубська М.В.
прийняв Халкідон, були всього лише словесними, і що обидві сторони фактично сповідають одну віру в Христа, використо вуючи різні формули.
Вірменська Апостольська Церква
Стародавня Вірменія перебувала на території східної Ту реччини та у прикордонних районах колишнього Радянсько го Союзу й Ірану. Ця країна першою прийняла християнство як державну релігію після того, як Св. Григорій Просвітитель на початку ІV століття перетворив у християнство пануючого Тірідата ІІІ. Незабаром був побудований собор в Ечміадзині, що донині залишається центром Вірменської Церкви. Як при йнято вважати, близько 404 року Св. Месроп Маштоц винай шов вірменську писемність, зробивши в такий спосіб можли вим переклад Біблії на вірменську мову. В 506 році собор вір менських єпископів Відкинув христологічне вчення Халкідон ського Собору 451 року, на якому не був присутнім жоден вір менський єпископ. У цей час Вірменська Церква куди більше була стурбована протиборством несторіанським тенденціям сусідньої церкви в Перській імперії.
Протягом багатьох років Вірменія залишалася вибухо небезпечною буферною зоною між Візантійською й Персь кою імперіями, але в ХІ столітті вона була повністю захоп лена. Багато вірменів бігли тоді в Кілікію (південна центра льна Мала Азія), де виникло нове вірменське царство. Вір мени встановили тут тісні контакти із хрестоносьцями ла тинянами. Хоча нове царство перестало існувати вже в ХІV столітті, а вірменський народ був розсіяний по всьо му світу, воно вижило, незважаючи на те що перебувало під чужою владою. Самобутність вірменів корениться в їхній мові й Церкві.
Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття вірмени в Туреч чині піддалися геноциду, багатьом з них довелося бігти, при чому від 1,5 до 2 мільйонів вірменів загинуло. Ті, що залиши лися живими, перебралися в сусідні країни й у Стамбул.
512
ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ
Уцей час центр Вірменської Апостольської Церкви пере буває у Biрменії, що 23 вересня 1991 року проголосила свою незалежність. Святе місто Ечміадзин, резиденція вірменсько го католикоса, розташоване недалеко від вірменської столиці Єревана. Розпад Радянського Союзу створив умови для від родження цієї древньої Церкви на батьківщині. Були засно вані нові єпархії, з’явилися нові громади й організації, стали видавати нові релігійні періодичні видання й виклaдати релі гію в школі. В 2001 році святкували 1700 т річчя прийняття Вірменією християнства як державної релігії. На святкуванні ювілею в Єревані було освячено багато нових церков. Разом з тим, Церква відчуває гостру потребу в утворенні священиків і стурбована активністю інших релігійних груп, які сьогодні функціонують у країні. Відповідно до опитувань, більше 10% населення в 1997 році належало до швидко зростаючих сект, і уряд змушений був вжити заходи по обмеженню діяльності релігійних об’єднань, що протистоять Вірменській Апостоль ській Церкві.
Увірменській літургії є елементи сірійської, ієрусалимсь кої й візантійської традицій. Хоча властива вірменській літургії традиція виникла в V – VІІ століттях, вона випробувала на собі вплив Сирії і Єрусалима. Потім вона пережила період ві зантіїзації, а в Середні віки багато чого прийняла від латинян.
Католикос всіх вірменів в Ечміaдзині визнається всіма православними вірменами духовним настоятелем Церкви, але існують ще три вірменські юрисдикції, що виникли протягом багатовікової історії вірменів. Два католикосата перебувають
улітургічному спілкуванні, хоча адміністративно незалежні, а два патріархати залежать у духовному відношенні від Ечміа дзина. Католикосат Ечміадзина включає у свою юрисдикцію вірменів, що живуть на території колишнього СРСР, а також багатьох вірменів з діаспори, що проживають в Іраку, Індії, Єгипті, Сирії, Судані, Ефіопії, Європі, Aвc_iї й Америці. Він нараховує близько 5 мільйонів віруючих. Резиденція lєруса лимського патріархату знаходиться в монастирі Св. Апостола
513
Лубський В.І., Лубська М.В.
Іакова в Єрусалимі й опікує святі місця, що належать Вірмен ській Церкві. Патріархат нараховує близько 10 ООО вірменів
вІзраїлі, Йордані й на Палестинських; автономних територі ях. Його очолює патріарх Торком ІІ Манугян (народився
в1919 році, обраний в 1990 році).
Константинопольський патріархат має у своїй юрисдикції вірменів, що живуть у Туреччині й на острові Крит. В 1914 році патріархат поєднував 12 архієпископій, 27 єпар хій, шість монастирів й 1350000 віруючих. У цей час патріар хат нараховує тільки близько 82000 віруючих. Патріарх – Ме сроп ІІ Мутаф’ян (народився в 1956 році, обраний в 1998 році).
Килікійський католикосат, нині розташований в Анти л’ясі (Ліван), має під своєю юрисдикцією Ліван, Сирію, Кіпр, Іран і Грецію й поєднує близько 800 000 віруючих. Килікія пе ребуває в давньому позові з Ечміадзином, і обидва католико сата мають під своєю юрисдикцією Північну Америку, Грецію й Сирію. В 1997 році представники обох католикосатів зустрі лися в Ечміадзині для того, щоб побороти розбіжності й зміц нити єдність Вірменської Церкви. Розробляється документ про загальне влаштування Вірменської Церкви, що покликаний нормалізувати відносини між Ечміадзином і Килікією. Като ликос Арам І Кешишян (народився в 1947 році) був обраний в 1995 році.
Нині у Вірменській Апостольській Церкві діють чотири духовних семінарії: семінарія Кеворкяна в Ечміадзині, Килі кійського католикосата в Бікфайя (Ліван), семінарія Св. Іако ва в Єрусалимі й Св. Нерсеса в Нью Рошеллі (штат Нью Йорк), що тісно співробітничає зі Святою Владимирською Правос лавною семінарією із сусіднього Крествуда (штат Нью Йорк).
МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: ВІРМЕНІЯ Й ДІАСПОРА ГЛАВА: КАТОЛИКОС КАРЕКІН І (НАРОДИВСЯ В 1932 РОЦІ, ОБ
РАНИЙ В 1995 РОЦІ)
ТИТУЛ: ВЕРХОВНИЙ ПАТРІАРХ І КАТОЛИКОС ВСІХ ВІРМЕНІВ РЕЗИДЕНЦІЯ: ЕЧМІАДЗИН (ВІРМЕНІЯ)
ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 6 000 000
514