Лубський В.І., Лубська М.В.

ких спрямувань. Від вішнуїзму потім відокремилася ще одна впливова течія індуїзму, яка набрала особливої популярності в наші часи – крішнаїзм, який вшановує Вішну в образі обож нюваного героя народного епосу – Крішни.

Вішнуїзм відігав значну роль у розвитку індійської релі гійної думки, майже тисячу років він вів лінію поєднання бра хманізму з релігійною традицією доведичних культів, які про довжували існування після злиття дравідської і більш ранньої культури з арійською.

Шиваїзм

Шиваїзм, як і вішнуїзм, має давнє коріння в індуїстській релігійній традиції. Деякі дослідники вважають Шиву одним з богів корінного населення Індії, яке жило в басейні Гангу ще до приходу арійців. Але шиваїзм, як напрям індуїзму, що на брав самостійного значення, утворився лише в перших сто літтях нової ери. З самого початку свого існування і протягом усього періоду його розвитку утворювались різні групи, течії і секти шиваїзму, таким роздробленим він лишається й тепер. Образ Шиви є продуктом індуїстського перероблення старо давньо індійського бога родючості. І водночас він виступає як уособлення руйнівних сил природи. Соціальна функція Шиви

– бог кари за гріхи. Таке подвійно ускладнене трактування Шиви в індуїзмі все ж в остаточному схиляється до підкріп лення його позитивних рис. Саме значення слова “шива” в санскриті означає милосердний, доброзичливий. Сам Шива звичайно зображується у вигляді аскета, заглибленого у са моспоглядання, або ж у вигляді багаторукого бога, що танцює у вогняному колі.

Як то і годиться всемогутньому богові, Шива, як і Вішну, здатний перевтілюватися. При чому його здатність робити це теж надзвичайно універсальна: він може виступати у вигляді будь якого божества, у будь якому образі. Шива зображуєть ся у індійській іконографії у вигляді самітника з трьома очима і чотирма руками. Чотири руки показують його могутність. А третє око виникло так: Шива сидів на Гімалаях, глибоко зами

192

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

слившись. Раптом ззаду до нього підійшла його дружина Ума (Калі) і закрила йому очі, від чого весь світ поринув у темряву. І тоді виникло третє око, яке запалало, мов Сонце, і спалило все живе на Гімалаях. Зображення Шиви мальовниче: крім третього ока у нього на лобі півмісяць, у волоссі жіноча голів ка, з якої витікає Ганг, кобри обвивають руки, ноги і шию, а біля нього стоїть насторожі білий бик Нанду. Шива сидить на тигровій шкірі, на шиї у нього намисто з людських черепів, а в руках він тримає тризубець. Цей атрибут прийшов, мабуть, з далеких південних стародавньоукраїнських степів, з аріями, які декілька тисяч років тому вирушили звідти до Азії.

У нього три дружини: Калі – “Чорна”, Дурга – “Непри ступна” і Парваті – “Дочка гори”. Вони то закохані, то крово жерливі.

Важливе місце в шиваїзмі посідає культ родючості. Бог Шива разом з однією із своїх трьох дружин Калі є носієм шакті – творчого початку, який забезпечує появу всього живого в при роді. Калі розглядається також і як іпостась Шиви в жіночому вигляді. Друга стає об’єктом поклоніння як Богиня матір, що контролює і стимулює всяке народження. Ось тому в шиваїст ському культі існують окремі церемонії вклоніння символіч ним зображенням чоловічих і жіночих геніталіїв (статевих органів). В індуїстському, точніше – шиваїстському пантеоні жінка Шива–Калі (Дурга, Деві, ІІарваті, її власне ім’я – Ума) має і самостійне значення. Якось її батько зневажив Шиву, Калі на знак протесту спалила себе на вогнищі, за що отримала ще одне ім’я – Саті (Доброчинна). Згодом вона народилася вдру ге як дочка Гімалаїв і отримала ім’я Хаймаваті – сестри Гангу.

Індуїстський культ

Вішнуїзм і шиваїзм мають практично спільний культ, від мінності лише в тому, якому богові йде поклоніння. Звідси – особливості магічних і молитовних формул. Звідси і різниця у фетишах, ідолах, зображеннях богів. А майже всі магічні при йоми тотожні. Незначність культових розбіжностей виклю

193

Лубський В.І., Лубська М.В.

чають антагонізми між вішнуїстами і шиваїстами, участь у ку льтових церемоніях у них буває спільною.

УВедах розроблені вимоги до мирського життя індуса від народження і до смерті. На будь який випадок життя є свій обряд, і він має бути виконаний точно. Саме ці обряди, цере монії та ритуали роблять людину індусом. Саме вони об’єдна ли всі народи Індії, які перебувають під впливом індуїзму, в одну індійську цивілізацію.

Індуїстські положення про виявлення в кожному божестві сутності вищого божества давали можливість без ускладнень вирішити проблему ставлення до культів численних місцевих богів.

Усі місцеві релігії Індії утворились на основі найстаро дав ніших племенних релігій. При поширенні ведичної релігії, а по тім брахманізму вони не були знищені і не зникли самі по собі,

априродно включилися в культи, що набрали над ними зверх ності. Навіть буддизм не зміг їх уникнути, тим більше їх асимі лював індуїзм. Ось тому в індуїзмі і виникла множинність куль тів, яка навіть іноді буває приводом відомих нам тверджень, що індуїзм сам по собі – просто комплекс різних релігії.

Укожній місцевій общині індусів існує своя система ані містичних уявлень: духи живуть всюди навколо селища лю дей, вони активно втручаються в життя своїх живих родичів, є духи покровителі, є – лиховісні. Здебільшого вони жіночого роду; чоловічі божества – це їхні супутники. Багато з них ма ють власні імена і розрізняються за родом діяльності: напри клад, богиня холери, богиня віспи, богиня гончарів, богиня ковалів тощо.

Вигляд цих богів здебільшого умовний. Це каміння, гор би, озера, але є й кам’яні чи глиняні ідоли. Храми такі самі при мітивні, як і боги, дуже часто це проста хижа. Культ теж прос тий: прості жертви, прості молитви. Часто до богів звертають ся тільки в разі потреби. Урочистими бувають богослужіння, коли в жертву приносять тварину; тоді м’ясо з’їдають учасни ки жертви.

194

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

У місцевих храмах звичайно відбуваються родинні обря ди, пов’язані з народженням, укладенням шлюбу і похован ням. У них звичайно бере участь велика кількість людей, щед ро оплачуються різні магічні церемонії і жерці.

Як уже говорилося, поглиблення вчення про сансару в індуїзмі тривало весь час. Віками не змінювалось уявлення про те, що перевтілення душі померлого залежить від дотримання ними дхарми, карма визначає долю душі, яка перевтілюється, і зливається Атман з Абсолютом. Великого значення надава лось поховальним обрядам, зокрема спалюванню трупа на бе резі священної річки Ганг, куди потім кидають попіл від похо вального вогнища.

Індуїзм – політеїстичний. І ця його риса особливо яскра во виражається в індуїстському культі. Майже кожен індуїст ський храм має пріоритетне божество, свою систему церемо ній і богослужінь, присвячених саме цьому божеству. І це зо всім не виключає поклоніння в цьому ж храмі іншим богам. Немає гори, скелі, річки, печери, незвичного дерева, які не мали б свого власного місцевого духа, немає найменшого села, яке не мало б свого особливого покровителя грамадевату, який навіть походячи з великого пантеону, має для місцевих вірую чих особливі якості, невідомі іншим віруючим, – зауважує ві домий знавець релігії Індії А. Барт.

Завершуючи обрядову характеристику індуїзму, зверне мо увагу на обрядові норми, які викликають негативні явища в суспільстві.

Йдеться, по перше, про ранні шлюби, коли дівчинка стає жінкою у 8–9 років, а звідси – фізіологічно небезпечне раннє материнство. По друге, індуїзм забороняє повторний обряд шлюбу вдовам, що прирікало на довічну безшлюбність чима ло жінок.

Для поклоніння індуїстським богам вищого рангу спору джено великі храми з величною архітектурою, деякі з них є витвором мистецтва. Обов’язковим атрибутом храмів є ску льптури Вішни, Шиви, Калі, Крішни, вони пишно обставлені

195

Лубський В.І., Лубська М.В.

й обслуговуються відповідною кількістю жерців та інших слу жителів.

Існує два загальноіндуїстські щорічні свята: веснхолі й осе нідівалі. Всі інші свята встановлені на честь окремих богів, у кожній місцевості своє. Свята індусів складаються з урочистих церемоній і жертвоприношень. Діють ці храми і в буденні дні. Жерці, що чергують у них, задовольняють релігійні потреби як прихожан, так і прочан, а останніх завжди чимало. Прочанство становить для віруючих цілу подію в житті, оскільки це пов’яза не з тривалою мандрівкою і щедрим пожертвуванням.

Під терміном “індуїзм” раніше розуміли все нехристиян ське і немусульманське в Індії. Потім цей термін уточнили: індуїзм стали розглядати як релігійний комплекс, а також пев ну соціальну структуру і духовну культуру, що виростає на цьому комплексі. Самі прихильники цієї релігії називають її “хінцу дхарма”, розуміючи під дхармою не просто релігію, а закон, обов’язок у найширшому розумінні цього слова. Кори стуючись сучасною термінологією, можна сказати, що в тако му аспекті індуїзм – це певний спосіб життя. Ми будемо кори стуватися терміном “індуїзм” для означення специфічної на ціональної релігії з глибокою національною традицією, яка поширена в Індії. Прибічники індуїзму називаються індуса ми, цей термін слід відрізняти від терміна “індієць”, який озна чає певну національність. Проте фактично майже кожний інді єць є індусом.

Історія індуїзму починається десь у другій половині ІІ го тис. до н.е. і триває в наш час. Майже три з половиною тисячо ліття індуїзм відігравав позитивну роль у розвитку і збереженні національної духовної культури. Через міграції населення, вій ни, іноземне панування, внутрішні чвари, філософські і релі гійні пошуки індуїзм проніс і зберіг індійський національний менталітет. У цьому його незаперечна заслуга.

Наявність в індуїзмі численних течій і напрямів, його ре лігійна розмаїтість полегшує його контактування з іншими релігіями. Він відкритий для всіх релігій, індуїст може моли тися в будь якому храмі разом з віруючим іншої релігії і щиро

196