ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

Ахури. Вклоняюся Амеша Спенті, молюся Амеша Спенті. Аху ра Мазді, доброму, всеблагому, належить усе благе”. Далі йде визнання дуалізму світу, вимога зрікатися зла і боротися з ним, визнавати авторитет Ахура Мазди в усьому, суворо додержу ватися зороастрійських моральних вимог. Такий характер має віровчення зороастризму.

Зороастрійська мораль

Порівняно з релігіями, які передують зороастризмові, він набагато переконливіший у справі обґрунтування і захисту загальнолюдських норм моралі. Попередні релігії обмежува лись соціальними нормами, вони визначали, насамперед, ста влення людини до своїх суспільних обов’язків, а потім уже – ставлення до інших людей. Зороастризм підсилює увагу до особи, і тут він підноситься до рівня релігій одкровення. В зо роастризмі складається певна етична система.

Зороастрійська етика в своїй основі має тріаду, яку стано вить добра думка, добре слово і добра справа. Віруючий усе своє життя мусить збирати ці елементи тріади, нагромаджува ти їх запас.

Найбільшим злом зороастризм вважає смерть, яка йде від Ахри Манью. Вона з’являється з волі бога зла вже в час творін ня і діє весь час ери змішання. Смерть змушує душі залишати матеріальний світ і повертатися в нематеріальний. Але це не просте повернення, а проходження вищого суду. Суд цей вер шить бог Мітра, йому допомагають боги Сраона і Рашну. На посмертному суді бог справедливості Рашну кидає на одну чашу терезів усе добре, зібране віруючим, а на іншу – усе зле: злі думки, злі слова, злі справи. Наслідком зважування є вирі шення долі душі людини: її відправляють чи в рай до Ахура Мазди, чи в пекло до Ахра Манью. Якщо душі належить бути в раю, то її широким мостом угору, до раю веде чарівна дівчина – даена, яка уособлює совість кожної людини; якщо ж людина приречена на пекло, то міст стає вузьким, як лезо кинджала, а потворна відьма хапає душу і тягне вниз, у пекло. Вважають,

115

Лубський В.І., Лубська М.В.

що автор цих образних уявлень сам Заратуштра. Запам’ятай те ці образи, ви їх зустрінете в ісламістському віровченні.

Значущість зороастрійської моральної тріади підкреслю ється гімном Ахура Мазді, який зветься Ормалу яшт. У поча тковій частині він має молитовне вираження: “Прославлю бла годуманням, благослов’ям і благодіянням благодумання, бла гослов’я і благодіяння. Віддаючись усьому благодумному, бла гословенному і благодіянному, зрікаюсь від усього лиходум ного, лихословного і лиходіянного” (Авеста Яшті Ормадіяшт).

Моральна концепція зороастризму вважає, що справжній послідовник Ахура Мазди не може бути пасивним, бездіяль ним. Ось тому зороастризм засуджує чернецтво, пустельниц тво, відречення від світу. Те саме стосується й аскетизму, він вважається виявом перемоги духів зла над людиною. Головне благочестя зороастрійця – землеробство і скотарство, своєю працею він виявляє повагу до Ахура Мазди і ганьбить девів. “…Коли з’являється зерно, деви пітніють, – пишеться у Віде ваті, – коли з’являється млин, деви бентежаться; коли з’явля ється борошно, деви починають голосити; коли з’являється хліб, деви лякаються ще більше” (Цит. 11, 184). Собаку, яка охороняє худобу, Авеста шанує майже як людину, вимагає до бре годувати її, не дозволяє бити. А вовка велить знищувати.

Зороастрійська мораль становить певний крок у розвит ку загальнолюдської моралі, хоч вона досить абстрактна.

Зороастрійський культ

Зороастрійський культ розвинувся з первісного фетиши зму і первісної магії і спочатку був примітивним. Послідовни ки Заратуштри приносили свої молитви Ахура Мазді на вер шинах гір і пагорбів, на берегах річок перед домашнім вогни щем. Жерцями були старійшини роду чи родини. Їм допома гали виконавці ритуалів і обрядів, фахівці цієї справи атрава ни. Весь культ був спрямований на додержання культової чи стоти і утримання від нечистого. Ідея очищення найкраще уособлювалась вогнем. Тому в культі зороастризму особливе

116

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

місце надається вогню, який начебто має універсальну силу очищення від усього лихого, недоброго.

Згодом зороастрійський культ ідейно і ритуально усклад нюється. Кожне слово, кожна дія, кожний рух набувають по тайного змісту. На долю жрецтва випадає тлумачення їх. Ат равани стають знавцями віровчення і традицій, вони – в центрі культових церемоній.

Коли зороастризм став державною релігією могутніх імпе рій, культ набрав ускладнення і пишноти. Були побудовані величні храми з вівтарем, оберненим на південь, інші культові споруди. Але в них не було зображень богів.

Обов’язковою частиною зороастрійського культу є моли тви. Головна молитва, яку склав сам Заратустра, називається “Ахуна Ваїра”, чи “Ахунвар”. Її текст такий:

“Як найкращого владику, так і суддю вибирають у згоді з істиною! Утверджуй силу, яка йде від життя, з благим помис лом заради Мазди, заради владики, пастиря бідних”. Читають її авестійською мовою, що надає їй, на думку віруючих, особ ливої магічної сили.

Під час зороастрійського богослужіння відбувається сим волічне жертвоприношення: богам приносять у дар Хауму – сік особливої рослини з наркотичними якостями, що змішу ється з молоком, так звану сому. Офірують також прісний корж

– драунах і фруктову їжу – міазду. Дар може бути приготовле ний лише жерцями з продуктів, що їх приносять віруючі. Дари частково спалюють на вогні, який запалюють з особливими церемоніями, а те, що залишилося, з’їдають жерці і віруючі. Під час цих церемоній читають Авесту.

Зороастрійці носять спеціальний одяг, який свідчить про їх належність до цієї віри. Це – стахр пайсанха, або судра – натільна сорочка, розписана зірками з невеликим гаманцем біля комірця на ознаку того, що віруючий усе життя мусить збирати добрі думки, слова і справи. Віруючому також нале жить носити авіанхану – шнур, яким користуються як поясом, ним тричі підперізуються (нагадуючи цим три принципи ети ки зороастризму) і зав’язують вузлом спереду і ззаду.

117

Лубський В.І., Лубська М.В.

Зороастрійський культ включає в себе чимало свят. Це, насамперед, сім щорічних свят на честь Ахура Мазди і його Амеша Спенти. Ці свята встановив особисто Заратуштра.

Ряд свят запозичений із дозороастрійського часу життя і доіранських племен. Це свята, пов’язані з певним періодом року, вони називаються гаханбарами чи гахамбарами. Їх шість: перший гаханбар усередині весни, другий – в середині літа, третій – на початку осені, це свято збирання врожаю, четвер тий відзначає кінець осені, повернення худоби з пасовищ до дому, п’ятий – в середині зими, шостий – початок весни, в дні весняного рівнодення. Гаханбар триває п’ять днів. Він склада ється з двох частин: афрінгану – богослужіння з молитвами з Авести і бадж – богослужіння з жертвами.

Особливо врочистим є святкування Нового року – Ноу рузу, який відбувається в останній день шостого гаханбара, в день весняного рівнодення. Зазначимо, що в зороастрійців історично існувало кілька календарних систем. Їхній рік налі чує 360 днів, п’ять останніх днів року – це дні особливих моли тов за душі предків, на четвертий рік до них додається ще один день. Останній день шостого гаханбара – це день народження Заратуштри.

Під час усіх свят віруючі обов’язково вживають священ ний напій хаому, який спричинює у них почуття релігійного піднесення і, на думку віруючих, має особливо позитивне ма гічне значення.

На завершення огляду зороастрійського культу розпові мо про зороастрійські поховальні обряди.

Як уже сказано, смерть у зороастрійців – найбільше зло. Коли настає година смерті, жрець вимагає від вмираючого ка яття і вливає йому в рот та вуха хауму. Це виглядає як прича щання. Дослідник релігії С.Рейнан вважає, що, можливо, тут ми знаходимо походження аналогічного християнського об ряду. Мертве тіло є продуктом перемоги злих сил, вони втілю ються в це тіло, ховаються в ньому. Звідси – все пов’язане із смертю, з трупом – нечисте. Землю, де вмерла людина, протя

118