ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

нитись – ножем він розкраяв гору, бог Ан опинився на небі, мати богиня Кі стала землею, а Енліль заповнив увесь простір і породив усіх богів. Першим з дітей Енліля був бог Місяця Зуен, який, у свою чергу, народив бога Сонця Уту (у аккадців – Ша маш) і богиню зірки Венери Інанну (у аккадців – Іштар), яка виконувала також функції богині родючості і кохання. Відзна чимо, що у шумерів Зуен був старший від Уту, тому доба у них починалася звечора. Згодом це успадкували багато народів, зо крема іудеї, тому у них святковий день субота починається вве чері у п’ятницю.

Безумовно, шумерська космогонія породжує безліч пи тань, але, без сумніву, перед нами – перша в історії людської думки спроба пояснити появу існуючого навколо нас світу.

Шумери створили досить розвинену міфологію, яка по тім була успадкована іншими релігіями. Серед них – міф про бога, що вмирає і воскресає. Це міф про Таммуза (Думузі) та Іштар (Інанну). Іштар чомусь забажала побувати в підземно му царстві. Та, коли вона спустилась туди, судді того царства умертвили її. Вавилонський бог Енкі повернув її до життя. Але замість Іштар до підземного царства мусив піти хтось інший. Така місія випала на долю чоловіка Іштар – бога рослинності Таммуза. Коли він помер, у країні почався занепад. Це переля кало добрих богів, які піклувалися про людський добробут. Іштар знову йде до підземного царства, воскрешає свого чоло віка і повертає його на землю. В країні поновлюється життя.

Релігійний культ у Дворіччі

У шумеро аккадській релігії, відповідно до анімістичних і міфологічних концепцій, склався релігійний культ з числен ними магічними і фетишистськими положеннями.

Головним актом цього культу були жертвоприношення численним богам з безлічі приводів. Відбувались ці жертво приношення в храмах або біля них. Це дало поштовх активно му храмобудуванню. Храми були не тільки міські, а й в окре мих общин і навіть вулиць. Ще в IV тис. до н.е. у шумерів і

65

Лубський В.І., Лубська М.В.

аккадців були людські жертвоприношення, але до III тис. до н.е. вони вже зникли. Боги стали харчуватись тими самими продуктами, що й люди. Жертовні продукти (м’ясо, хліб, овочі тощо) поїдалися жерцями і общинниками. Останні спожива ли м’ясо тільки під час жертвоприношення.

На честь богів влаштовувались свята, під час яких відбу валися святкові церемонії і театралізовані вистави з музич ним супроводом. Святково прикрашені фігури богів на розкі шно вбраних човнах урочисто проводилися по зрошувальних каналах або проносилися по вулицях і дорогах з метою вибла гати у них прихильності і доброго врожаю. Для протидії злим духам теж здійснювались відповідні церемонії, навіть зі зни щенням цих богів.

Розробка і здійснення культу були справою численного жрецтва, що вже тоді становило привілейну соціальну групу.

Вже в шумеро аккадській релігії анімістичний пантеон містив у собі не тільки добрих, а й злих духів, яких очолювали Анунакі та Учігі, що уособлювали хвороби та всілякі лиха. Хвороби насилалися на людей духами, кожний з яких мав свою сферу лихого діяння: Ашакку викликав хворобу голови, На матару – горла, Алу – грудей тощо. Для протидії злим духам застосовувались магічні заклинання, амулети, обереги. Вели кого розвитку набрали обряди лікувальної, охоронної магії.

Магічна сторона в шумеро аккадській релігії набула особ ливого значення зі зміцненням і збільшенням особливої гру пи людей, яка брала на себе обов’язки зносин з богами та слу жіння їм. Це були жерці.

Поряд з релігійними і магічними обрядами жерці викону вали функції провидців і ворожбитів, були навіть спеціалізо вані на цьому так звані бару. Ворожили на тваринах, особливо на нутрощах жертовних тварин (т. з. гепатоскопія), “розгаду вали” сни, тлумачили різні прикмети. Уся ця система воро жінь релігійного культу дістала назву мантики.

66

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

Релігія Вавилону

Існування шумеро аккадської держави на короткий час було перерване завоюванням її близько 2200 р. до н.е. горцями гутіями, панування яких тривало до 2109 р. до н.е. Після ви гнання гутіїв єдина шумеро аккадська держава знову відно вилася.

На чолі цієї держави стала ІІІ династія міста Ура. Це була класична стародавньосхідна деспотія з розвиненим бюрокра тичним апаратом. У ньому всі храмові і царські землі були об’є днані в єдине державне господарство. В єдину систему були злиті релігійні культи. Верховним божеством став бог Енліль з міста Ніппур, другим за значенням – бог Нанна (Зуен, Суен), що був хранителем Місяця. Царі обожнювались. Утвердилося вчення про те, що боги створили людей для того, щоб вони годували їх жертвами і звільнили від праці. Царі ж, які дістали владу від богів, мали такі самі права, як і боги.

Як і Аккадська держава, ІІІ династія Ура проіснувала тро хи більше століття, але за цей час релігійний розвиток мав значні успіхи.

Упершій половині ХХ ст. до н.е. відбувається поступове зростання ваги і авторитету міста Вавилон на річці Євфрат (на південь від сучасного Багдада). Від 1894 по 1595 р. до н.е. в утвореному царстві, яке дістало назву Старовавилонського, правила і Вавилонська династія. Визначних успіхів ця динас тія домоглася за царя Хаммурапі (1792–1750 рр. до н.е.), який відомий історії як перший у світі законодавець, який створив звід законів.

УСтаровавилонській державі триває процес створення загальнодержавної релігії. Вавилон, що одержав статус столиці, зробив свого місцевого бога Мардука головним богом держа ви. З’являється новий космогонічний міф: богиня первісного океану Тіамат, що була невдоволена появою Енліля і всіх інших богів, вирішила знищити їх. Нещасні боги тремтіли від жаху і не наважувались виступити проти неї. Молодий бог Мардук згодився вступити у двобій з Тіамат, але за це зажадав від бо

67

Лубський В.І., Лубська М.В.

гів визнати його зверхність над ними. Боги спочатку вагали ся, їм не хотілося обмеження своєї влади. Зібравшись разом на бенкет, вони обговорювали це питання, і коли випили вина, то набралися рішучості і погодились на пропозицію Мардука. Мардук вступив у двобій. У пащу Тіамат він загнав сім вітрів, що роздуло і знесилило її. Тоді Мардук розрубав її тіло навпіл,

зверхньої частини створив небо, з нижньої – землю, а потім – усе існуюче на світі.

Отже, Мардукові належали тепер усі жертви й почесті, а решта вела жалюгідне життя: вони харчувалися травою, пили воду з калюж, ходили голі. Бог повітря Енліль, що все ж таки мав якесь старшинство, і бог мудрості Енке наказали богові Лахару створити овець і кіз, а його сестрі богині Ашнаї створи ти злаки і посіяти їх. Але боги працювати не вміли і не хотіли. Тоді Енке виліпив з глини людей, оживив їх і примусив пра цювати на богів. Отже, люди мусили працювати на богів, вкло нятись і приносити жертви Мардукові.

Особливої уваги заслуговує міф про створення богом Еа першої людини Адапа, яка мала бути безсмертною, але за свої помилки була позбавлена цього.

УВавилонській міфології з’явився міф про всесвітній потоп. За цим міфом, боги виявили невдоволення непокорою людей, які мало шанували їх, не виконували їхні вказівки. Щоб знищити людей, боги викликали тривалі зливи, Тигр і Євфрат вийшли з берегів, і все людство мало загинути. Але бог Енкі зглянувся над одним з людей – Утнапіштімом, що вів правед не життя, і порадив йому спорудити ковчег, у якому той разом

зродиною і слугами перебув потоп. Так збереглося людство. С.О.Токарєв вважає, що піднесення Мардука над іншими

богами було намаганням вавилонських жерців встановити щось подібне до монотеїзму, що відбило процес політичної централізації у Дворіччі, а також те, що Вавилонія набирала риси світової держави. Але ця монотеїстична лінія розвитку релігії була блокована місцевим жрецтвом, яке не хотіло зміц нення авторитету своїх місцевих богів.

68