Лубський В.І., Лубська М.В.

Що ближче соціалізм, то він далі. З побудовою соціалізму людина має або перестати бути соціалістом, або зламати побудо ване і почати усе наново.

Уколишньому Радянському Союзі вважалося, що соціа лізм був побудований наприкінці 30 х рр. Прагнення безпосе редньо боротися за встановлення справедливості за межами країни, що пропагувалось Львом Троцьким, було заперечене ще у 30 х, а в 50 х роках, боротьба із зовнішніми ворогами від сунулася через ядерну загрозу, і генсек Микита Хрущов оголо сив формою класової боротьби мирне співіснування. У 80 ті роки самі владарі, на яких лежала найбільша відповідальність за здійснення світової справедливості, усвідомили, що побу доване суспільство насправді не є соціалістичним і необхідно будувати соціалізм заново.

УРадянській державі правили прибічники комунізму, як найбільш радикальної форми соціалістичного віровчення, про те і вони в ході реалізацій своїх задумів мали були дозволити собі деякі відступи, приміром, визнання можливості побудови соціалізму в одній, окремо взятій країні.

Укінцевому підсумку соціалізм зводиться до формули: люд ське життя визначається панівним у світі законом причинності або світових стихій, тому людина має встановити у світі владу справедливої винагороди за кожне людське зусилля.

Індивідуалізм

Індивідуалізм (“неподільне”) – життєва позиція з проти ставленням кінцевих інтересів індивіда інтересам спільноти. Виразником цієї позиції став філософ Макс Штирнер, що сис тематизував їх у своїй праці. Відкидаючи непорушність будь яких норм поведінки, він стверджує, що їхні першоджерела – сила і могутність окремих особистостей.

Відповідно до цього віровчення, виходячи з умов, що пояс нюють світ, людина прагне до приємного, але приємне є предме том гострого суперництва. Просто так, без боротьби одержати приємне неможливо. Ті, хто його вже захопив, не віддадуть, ті, в

714

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

кого його ще немає, докладуть усіх своїх зусиль до того, щоб за хопити приємне. Ці суперники існують, тому їх необхідно, як мінімум, знешкодити. Щоб досягти своєї мети і вижити, людина повинна активно і жорстко брати участь у боротьбі й спробува ти випередити всіх суперників. Доля індивідуаліста – це жорс токі закони існування, його місія – прагнення перемогти в цій сутичці. Боротьба за існування пояснює життя людини, перемо га в цій боротьбі виправдовує їх.

Індивідуалісти рідко відкрито розкривають свої погляди. Індивідуалізм сприймає світ як арену боротьби за існування, де виживає сильніший. Тому людина має невпинно нарощувати свої сили, не соромитися користуватися будь яким випадком вирватися вперед і вірити, що саме на неї чекає успіх. Ідеал інди відуалізму – це хижак, що пожирає своїх суперників, ніколи ні кому ні в чому не поступається, завжди бореться до кінця, вико ристовує будь яку можливість для досягнення своїх цілей. Інди відуалістів мучить совість тільки тоді, коли він поступиться, або коли не скористається нагодою одержати щось хитрістю, або най меншою витратою сил.

Водночас усупереч панівній думці, індивідуаліст зовсім не є ворогом суспільства. Суспільство завжди перевершує індивіда по силі настільки, що перемогти його у відкритому протиборстві практично неможливо. Індивідуаліст же ніколи не піде на про тиборство, у якому йому гарантована поразка. Навпаки, він схи льний використовувати суспільство і завжди намагатися випе редити своїх конкурентів, рухаючись угору соціальними сходи нками. Індивідуалістів найчастіше можна зустріти серед політи ків. Проте вони не спроможні самостійно створити суспільство, оскільки витрачають сили винятково заради себе і ведуть його до розпаду. Виняток становлять суспільства, засновані на дого ворі поступки між індивідуалістами. Класичним прикладом тако го товариства є Сполучені Штати Америки. Це суспільство було створене деїстами на основі концепції договору з Богом, що до тримується людьми незалежно від божественної винагороди. Коли ж деїсти зійшли зі сцени, цей договір перетворився на по

715

Лубський В.І., Лубська М.В.

ступку хижакам, що поділили сфери полювання, відповідно до яких більш сильні стежать за більш слабкими й усі стежать один за одним, аби ніхто не порушив установлених меж. При цьому кожний слабкий хижак прагне стати сильним. Американське су спільство існує завдяки дотриманню формул – деїзму, індивіду алізму і протестантизму, так само як китайське суспільство існує завдяки доасизму, конфуцианству і буддизму

Людину, що самотньо переслідує свою мету у світі, де кожен розраховує одержати те ж саме, що й вона, невдача підстерігає на кожному кроці. Тільки досвід і сила доступні людині. Набираю чись досвіду і нарощуючи сили, людина мусить вірити в себе, вірити, що саме вона – обранець, щасливчик, який досягне усьо го, чого буде гідний.

Отже, можна зробити висновок, що формула індивідуаліз му є такою: людське життя визначається законом причинності, що панує у світі, або світовими стихіями, тому людина мусить прагнути випередити всіх у боротьбі за приємне.

Імперіалізм

Імперіалізм (від лат. ітрегіит – влада, панування) у його пізнішому значенні розуміється як історична ситуація поділу сфер влади на землі між великими імперіями або як характерис тика політики великих імперій, спрямованої на захоплення вла ди над усією землею. Однак цинічна активність імперій може бути зведена до особливого віровчення – імперіалізму, що розу міється як позиція людей, які утворюють імперії і вкладають свої життєві сили в їхнє існування і розвиток.

Відповідно до положень цього віровчення, байдужий до людини природний порядок змушує людину боротися з усіма за знаходження приємного. Проте ризик програти в цій бо ротьбі занадто великий, щоб присвячувати цьому все життя. Тому, якщо людина хоче уникнути поразки в боротьбі за приє мне, вона має належати до групи людей, чиї організовані зусил ля постійно спрямовані на досягнення приємного й ефектив ного і протистоять аналогічним зусиллям суперників. Якщо

716

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

така група існує, людина має примкнути до неї; якщо такої гру пи немає, вона має її створити.

Втіленнями імперіалістичного ідеалу є легендарні батьки фундатори могутніх імперій, які збирали свої команди з нуля і дали їхньому розвиткові імпульс на багато поколінь вперед. Фо рмула імперіалізму дозволяє відступ від цього ідеалу аж до скро мної посильної участі в діяльності імперії на своєму, нехай і не найзначнішому і найпомітнішому для інших, місці. По суті усі державні діячі (за найрідшим винятком) поділяються на два типи. Погані політики – це індивідуалісти, що прикриваються ідеями турботи про себе і готові зрадити будь якій ідеї заради особис тих інтересів; добрі політики – це імперіалісти, що піклуються насамперед про егоїстичні інтереси нації, а вже потім про себе. Насамперед лідер імперії мусить піклуватися про головну запо руку успіхів у своїй імперії – її єдність.

Зберігання і зміцнення єдності імперії може бути забезпе чене загальним сенсом існування, що потребує такої єдності. Тому, по перше, імперії найчастіше складаються на основі на цій, а по друге, на основі сповідання єдиної віри, з якої виплива ють об’єднувальні соціальні висновки. В останньому випадку імперіаліст мімікрує, активно пропагуючи обране для імперії ві росповідання. Тому імперіалісти завжди намагаються підібрати для своїх імперій віровчення, яке б мобілізувало сили людей на творення, збереження й експансію імперії. Тому відношення між імперіями укладаються на основі не тільки реального спів відношення сил, але й специфіки панівних у них віросповідань.

У XIX ст. історія людства увійшла в ту фазу, коли розви ток імперій призвів до поділу між ними усього світу. Відтоді вони, хоча і провели багато воєн за переділ світу (включаючи дві світові війни), увесь час шукають прийнятну форму посту пки. Проте очевидно, що така поступка може бути тільки тим часовим перемир’ям, якщо тільки усі до єдиного “добрі політи ки” не зникнуть з землі.

З погляду імперіалістів усі інші групи людей також є імпері ями. Так, євреї з погляду імперіалізму являють собою не етнос і

717