Лубський В.І., Лубська М.В.

в’язкового членства, визнається хрещення у свідомому віці, яке здійснюється короткочасним зануренням у воду

Нова церква, або Церква нового Єрусалима – послідовни ки Е.Сведенборга ( 1688–1772), відомого швецького теософа містика, вченого широкого профілю, який свій духовний досвід описав у книзі “Щоденник видінь”. Основу віровчення Церкви становлять 33 томи теологічних творів Сведенборга, зокрема книга “Таємниці неба”, “Про небо та його чудеса та про пекло”, “Вчення Нового Єрусалима”, які у Швеції тривалий час були під забороною, а їх автор звинувачувався у єресі. Лише після смерті Сведенборга з’являються гуртки його шанувальників. Перший такий осередок заснував у Лондоні Роберт Гіндам. Датою наро дження Сведенборзької церкви вважається 1788 рік. Нині гро мади сведенборгців існують у різних країнах Європи, Америки. Церква видає журнал “Шлях до себе”, має богословські семінарії в Англії, США. Громади Нової церкви є у Львові та Донецьку.

Релігії орієнтального напряму

Релігії орієнтального напряму репрезентовані неоіндуїз мом, течіями буддійського спрямування, рухами синтоїської орієнтації.

Неоіндуїзм сьогодні є неодмінним елементом релігійного життя не лише Індії, а й багатьох країн Європи та Америки. Ви ник у першій половині XIX ст. в рамках індуїзму як його сучасне прочитання для інтелектуалізованих верств Сходу і Заходу. Ха рактерним для неоіндуїзму є, як правило, опора на давню ведич ну традицію, але при цьому вдало використовуються досягнен ня інших культур, цінності багатьох релігій. В усіх неоіндуїсь ких вченнях популярними є ідеї універсалізму, синкретизму, рі вності всіх релігій як пошуків шляхів до Бога, духовної оази в реконструкції суспільства. Обов’язковим для неоіндуїзму є ная вність гуру як проповідника вчення і провідника духовних по шуків особистості, групи, течії. Адаптовані до сучасної людини, неоіндуїські рухи особливо активно поширюються східними мі

686

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

сіонерами з середини XX ст. переважно у формах культурних, просвітницьких, оздоровчих заходів.

Міжнародне товариство Свідомості Кришни, або рух “Гаре Кришна” (МТСК), є модернізованим варіантом однієї з гілок вішнуїзму – “релігії чай” тантинів. Відомий бізнесмен з Індії Свамі Прабгупада (1896–1977) прибуває 1966 р. до Америки з метою відродження моральності американського суспільства, яку починає реалізувати серед гіпі Нью Йорка. З невеличкої групи учнів Прабгупади рух виріс до світового розповсюджен ня конфедерації ашрамів, духовних шкіл, храмів, громад, ви давництв, крамниць, сільськогосподарських ферм. Лише в США налічується 100 тисяч кришнаїтів. Центри МТСК є та кож у Канаді, Австралії, країнах Латинської Америки, майже у всіх європейських державах. Перші громади кришнаїтів з’яви лися в Україні у 80 х рр., але існували нелегально. Лише 1990 р. було дозволено їхню діяльність. 1995 р. зареєстрований Всеук раїнський центр Свідомості Кришни, який є керівним органом об’єднання 46 громад послідовників кришнаїзму, що діють май же в усіх областях України.

Ядром вчення МТСК, викладеного у майже 80 працях Шри ли Прабгупади і перекладеного на 35 мов світу, є віра в Кришну як Верховну особу Господа та необхідність відданого служіння йому. Кришнаїти виконують визначену Прабгупадою місію: про пагують ведичні знання про Космос, людину, суспільство, по ширюють Свідомість Кришни, брахманічну культуру, практи кують бгакті йогу, ведуть праведне життя (не споживають м’ясо, рис, яйця, каву, чай, наркотики, не грають в азартні ігри тощо). Кришнаїти крім вирішення проблем внутрішнього вдосконален ня особи займаються благодійництвом. В Україні вони прова дять соціальне важливі благодійницькі акції – “їжа для життя”, борються з наркоманією, працють у місцях позбавлення волі, розповсюджують ведичну літературу, провадять фестивалі, лекції тощо.

Послідовники Шри Сат’ї Саї Баби (нар. 1926 р.), одного з найвідоміших в Індії та в усьому світі Гуру, об’єднані в релігійні

687

Лубський В.І., Лубська М.В.

центри, що існують у багатьох країнах і підпорядковуються аш раму “Прашанті Нілаям” (“Обитель повного спокою”) – місцю проживання вчителя і прощі його вірних, що у Південній Індії. Саї Бабу вважають чудотворцем, аватарою (втіленням) Бога, який зцілює людей і духовно, і фізично. Свою місію Сат’я визна чив як ствердження праведності (дгарми), відродження в лю дині прагнення до духовності, а в людстві – бажання жити в мирі й співпраці. Саї Баба прийшов, щоб об’єднати всіх людей в одну сім’ю, яка б будувалася на принципах Істини, Праведності, Миру, Любові й Ненасильства. Вчення гуру – не нова релігія, вона ви знає всі релігії, наявність у них істини, допомогти усвідомити яку і покликаний Саї Баба. Вся діяльність центрів спрямована на духовну сферу, освіту та служіння людям (допомога хворим, людям похилого віку, розумове відсталим, усім нужденним). Ви роблений ними Кодекс поведінки і Десять принципів життя по слідовників Саї Баби близькі до вже відомих релігійних запові дей загальнолюдського змісту. В Україну рух прийшов із Росії в 90 х рр. через Братство відданих Сат’ї Саї, Товариство ведичної культури Санкт Петербурга, які перекладають і видають повчан ня, афоризми вчителя, записи розмов із ним.

Активно діють в Україні Центри Шри Чинмоя (нар. 1932 р.) — індійського поета, музиканта, філософа, громадсь кого діяча руху за мир. У своїх працях “Внутрішня позамеж ність” (1974), “Медитації” (1978), “Світло Сходу для західно го розуму” (1989), “Душа – подорож нового життя” ( 1991 ) та інших Шри Чинмой навчає “Шляху серця” – шляху любові, відданості й самозречення, який дає можливість швидко до сягти духовного прогресу. Запропонована вчителем філосо фія любові виражає найглибший зв’язок Людини і Бога, які є аспектами однієї і тієї самої єдиної свідомості. У драмі життя людина реалізує себе у Всевишньому, усвідомлюючи, що Бог

– це найвища власна сутність людини. Всевишній розкриває себе через людину, яка служить його інструментом для перет ворення і вдосконалення світу. Головна мета послідовників учення —духовне і фізичне вдосконалення особистості через

688

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

пізнання своєї глибинної суті, духовних істин, пошук, відк риття й вияв їх у собі. Для цього центри організовують і здій снюють лекції, концерти, театральні вистави, екскурсії, спор тивні змагання та інші безкоштовні культурні заходи. В Укра їну рух прийшов у кінці 80 х – початку 90 х рр. у результаті проповідництва одного із західних учнів Шри Чинмоя. Сьо годні центри (громади) Шри Чинмоя діють у 24 містах Укра їни, зокрема в Одесі, Києві, Харкові, Львові.

Ошо$центр створений у Києві в 1991 р. прихильниками індійського філософа, гуру, проповідника Раджніша Чандра Мо хана (1931–1991), більш відомого під духовними іменами “Бга гаван Шри” (Благословенний) і “Ошо” (Океанічний, розчине ний в океані). Раджніш 1974 р. заснував Міжнародну комуну з центром у місті Пуна (Індія). З 1981 р. перебував у США, де праг реалізувати свою мрію – створити “просвітлену громаду”, Радж нішпурам – місто майбутнього. Проте здійснити свої плани Ошо не зміг: він був депортований із країни, повернувся у свій ашрам в Індії, де жив до смерті в колі своїх учнів, друзів, послідовників. Популярність Ошо на початку 80 х рр. була приголомшлива. У 22 країнах Америки, Європи, Азії відкрито 500 центрів раджні шизму. Його твори містять оригінальні роздуми про Всесвіт, Бога, людину, їхнє гармонійне існування. Гуру не нав’язував якісь заповіді, догмати, доктрини, обов’язкові приписи, поважав свободу людини, її прагнення до самопізнання, здатність до са мовдосконалення. Своє вчення Ошо пропонував як допомогу тим, хто йде шляхом духовних пошуків, і як один із таких шля хів він пропонував власний досвід самоусвідомлення, синтезації вчень східних і західних філософів, духовних традицій різних релігій (йоги, суфізму, індуїзму, буддизму, тибецької тантри тощо). При українських центрах Ошо працюють групи з меди тації за Раджнішем, з лікування за системою Рейки та з астро логії. Кількість членів громад постійно зростає.

Вселенська Чиста релігія походить з Індії, де 1970 р. її засновниця Шривастава Нірмала – Шри Матаджи Нірмала Деві (нар. 1923 р.) відновила давню систему духовного сходження і

689