ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

Втім іслам для України не є релігією традиційною. Україн ське населення ознайомлювалося з ісламом, його суттю, віро вченням, обрядами, звичаями мусульман протягом століть. Але через комплекс соціальних, культурних, світоглядно конфесій них причин іслам за цей час не був сприйнятий більшою части ною населення України, внаслідок чого в наш час постають про блеми, пов’язані з мусульманським рухом в Автономній Респу бліці Крим. Знову актуальними стають питання історії ісламу на теренах України. Іслам у незалежній Україні піднявся на новий рівень розвитку.

Усе це й зумовило вибір саме цієї теми, бо дослідження історії, сучасного стану та динаміки поширення ісламу в Україні є актуальним і в теоретичному плані, даючиможливість спрог нозувати майбутнє і уникнути багатьох негараздів, приклади яких бачимо у взаємовідносинах Росії та Чечні.

Україна і мусульманські країни. Їхній зв’язок

Перші відомості про мусульманський світ, про мусульман, перші знання про іслам предки сучасних українців отримували в ході торговельних операцій, подорожей і військових походів.

Про існування інтенсивних торговельних зв’язків між руси чами і арабами та іншими мусульманськими народами свідчать середньовічні арабські автори ібн Фадлан аль Масуді, Ібрагім ібн Якуб. Про те саме свідчать численні знахідки на землях колиш ньої Київської Русі арабських монет, карбованих на південному узбережжі Каспію. Доведено, що арабські купці бували в Булгарії, звідки добиралися до Києва. Є свідчення аль Масуді (Х ст.) про те, що до міста Діра (Київ) “приїжджають мусульманські купці з усякими товарами”. Видатний український історик М. Грушевсь кий пише, що в період найбільшого розквіту східної торгівлі в пе ршій половині Х ст. арабські купці дійсно часто їздили до Києва, і з київськими купцями подорожували ще далі на північний захід. Правда, в Києві постійної арабської колонії не було.

За повідомленням ібн Фадлана, русини подорожували в Ітіль найчастіше через Ясна, Сейм і Оскол. Так налагоджувався

601

Лубський В.І., Лубська М.В.

прямий контакт з країною, що випробовувала могутній вплив арабсько мусульманської культури. Є всі підстави вважати, що основний масив первісних відомостей про іслам русичами був отриманий саме від булгар.

Ознайомленню наших предків з ісламом сприяли і війсь кові походи русичів на Схід, де вони вступали в контакти з му сульманською цивілізацією. Це, зокрема, похід київського князя Володимира на “срібних” (волзьких) булгар у 985 р. Початко вий етап ознайомлення Київської Русі з ісламом має своєрідну кульмінацію, осьову точку в духовній історії наших предків. Мова йде про вибір віри великим київським князем Володимиром (Х ст.), внаслідок якого шлях ісламу на землі Київської Русі був практично перекритий на кілька століть. Згідно з літописними відомостями правитель Київської Русі провів велику релігійну реформу. У ході підготовки до цієї реформи він опинився перед вибором віри серед знайомих йому монотеїстичних релігій. Осо бливе місце серед них по праву займав іслам. У полі зору Воло димира перебували також християнство та іудаїзм. Володимир почав “випробування віри” через особливі посольства. За допо могою одного з таких посольств і відбулося початкове знайомс тво київського владики з ісламом. Відбулося воно на землях Булгарстану, який на той час уже прийняв іслам. “Житіє Воло димира” прямо свідчить про поїздку посольства до “срібних” булгар, тобто на Волгу.

Про серйозність первинного наміру князя Володимира ввести іслам свідчить також аль Марвазі, згідно з повідомлен ням якого з Києва в Хорезм прибули посли з проханням до помогти ввести іслам на Русі. Хорезмшах нібито прийняв це прохання прихильно і послав до Києва вчителів ісламу. Відо мості про конкретні результати їхньої діяльності до нас не дій шли.

Київське посольство, відправлене в Булгарію для оцінюван ня ісламу, виявилося неспроможним розібратися в його суті, а оцінило його за зовнішніми, суб’єктивними враженнями. Саме тому князь Володимир і відкинув цю релігію.

602

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

Не виключно, що іслам міг бути прийнятий Київською Рус сю. І для цього вибору існувало багато підстав, іслам був моло дою релігією, що бурхливо розвивалась. Іслам давав русичам знання про Єдиного, Всемогутнього Бога Творця усього сущо го. Русичам напевно імпонувала б ідея централізованої багато національної держави, зразком якої в той час був халіфат. Іслам міг принести свою писемність на Русь, що не мала тоді власної розвиненої системи письма. Іслам міг би відкрити Київській Русі шлях на південь для торговельних, дипломатичних і культур них контактів з народами, що належать до мусульманської циві лізації. Світ міг би стати іншим, однак, сталося все інакше.

Прийняттю Київською Руссю ісламу перешкодили такі ос новні причини. По перше, хоч як це здається парадоксальним, суворий і послідовний монотеїзм ісламу. Релігійна свідомість русичів розвивалася в напрямі монотеїзму кількома шляхами

– через культ божества небесного грому і блискавки Перуна, а також через культ головного джерела усього живого – Роду. Однак до справжнього монотеїзму нашим предкам було ще дуже далеко. Реально свідомість східних слов’ян була політеїс тичною. Видатний україніст В. Щербаківський писав, що для осідлих хліборобів того часу в релігійній сфері був характер ний саме політеїзм.

Внаслідок цього у предків українців не було ще внутріш ньої готовності, щоб прийняти тої високий монотеїзм, який вимагає від людей віри в Аллаха. Це була головна причина, з якої іслам не міг бути прийнятий слов’янами як їхній власний світогляд.

По друге, багато що у виборі віри вирішили політичні при чини. Християнство в його східному варіанті представляла Во лодимиру Візантія – могутня в економічних і військових відно синах держава – близький сусід Київської Русі. Союз із Візанті єю, скріплений спільною релігією, обіцяв Володимиру безліч пе реваг. Іслам же був представлений князеві Володимиру Булгар станом – далекою, внутрішньо нестійкою державою, релігійний союз із яким не відкривав перед Володимиром і правлячою вер

603

Лубський В.І., Лубська М.В.

хівкою негайних економічних, дипломатичних та військових перспектив. Тому вибір був зроблений не на користь ісламу.

Третя причина – це та інформація про іслам, яку отримува ла Русь за князівських часів. Ця інформація була неповною і не точною, а тому й непереконливою. До того ж, на те, що відбува лося напевно, накладав відбиток своєрідний “синдром перемо жця” київського князя і його оточення. Чи було для нього при вабливим і престижним приймати релігію переможених у 985 р. булгар?

З огляду на ці причини іслам не був прийнятий Київською Руссю. Мусульмани час від часу з’являлися на землях України. Першими мусульманами на території Київської Русі були пред ставники народів, що кочували від Приазов’я до Дону. Серед ньовічні літописи недвозначно повідомляють, що предки сучас них осетин – алани, вже на початку VIII ст. прийняли іслам. Саме їхні поховання, зроблені за мусульманським обрядом, знаходять у значних кількостях сучасні археологи на південному сході України.

Численні тюркські народи, що селилися на землях Київсь кої Русі ще задовго до нашестя орди, також у масі своїй до VIII ст. ще не були мусульманами. Про їхню належність до ісламу в цей період немає ні археологічних, ні письмових, ні достовірних ет нографічних відомостей.

Точні свідчення про постійне перебування мусульман у Київській Русі відносяться до ХІ ст., коли на службі у київсько го князя була кіннота з мусульман печенігів. Є відомості, що основ ісламу їх навчав араб з Андалузії Абу Хамід аль Гарваті. Літописи повідомляють про поселення в Україні, коли вона була в складі Великого князівства Литовського, значного чис ла татар мусульман з Криму, приведених звідти по військово му праву князем Вітовтом. Перша мечеть, що достовірно існу вала в Україні, була зведена в м.Острог на веління князя Кос тянтина Острозського (XVI ст.) для татар мусульман, що пере бували в нього на службі. Важлива звістка про мешкання мусу льман в Україні пов’язана з перебуванням тут хана Золотої

604

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

Орди Тохтамиша зі своїм двором. Він проживав у Києві і його передмісті в 1396–1399 рр., тікаючи сюди після невдалої спро би завоювати незалежність від Тамерлана. Після офіційного прийняття ісламу Золотою Ордою в 20 х роках XVI ст. у Києві ще протягом сорока років постійно перебувала група мусуль ман у складі загону ординців на чолі з Баскаком. Про це пові домляє Новгородський літопис. Мусульманський загін зали шив Київ після перемоги литовських військ Ольгерда в 1363 р.

Цими подіями завершився перший етап історичного буття ісламу на українських землях. Слідом за цим могло б відбутися більш ґрунтовне знайомство народу Київської Русі із суттю ісла му, його духовними цінностями, зі священним Кораном. Однак усе сталося інакше. Сусідні народи, сповідуючи християнство й іслам, часто не жили мирно. У подальші сторіччя між ними ви никла конкуренція за землі, пасовища, мисливські і риболовецькі угіддя, за худобу, за земні багатства. Боротьба українців і їхніх південних сусідів за реальні земні блага мала зовнішню форму релігійного зіткнення. Однак насправді релігійні питання і су перечки на наступному етапі історії (XV–XVIII ст.) відійшли на другий план. Завдання поширення ісламу серед українців у той період мусульманами практично не ставилася. З обох боків ішла боротьба за виживання, за території, за владу над людьми. Дру гий етап історичного буття ісламу на землях України пов’яза ний з Кримом. Саме Кримський півострів став основним ареа лом поширення ісламу на землях, що ввійшли нині до складу незалежної України. Саме тут зародилась і зміцніла унікальна мусульманська цивілізація. Саме тут іслам став державною релі гією кримського ханства, що зберігало свою повну або часткову незалежність понад 300 років. Знаменно й те, що практично з перших років свого існування на Кримському півострові іслам найбільше вплинув на формування кримсько татарського на роду – одного з двох автономних народів України (тобто тих, які тут сформувалися і не мають іншої батьківщини). Саме на землях Криму в період з XIII по XVI ст. відбувається формуван ня татар як окремого етносу зі своєю релігією – ісламом. Кримсь

605

Лубський В.І., Лубська М.В.

кий півострів тривалий час був основним південним каналом, яким населення Подніпров’я отримувало відомості про іслам та мусульман.

Поява ісламу в Криму пов’язана з приходом сюди монголо татар у 1223 р., коли тут був утворений улус (область, намісниц тво) Золотої Орди. Саме місцевий тюркський етнос прийняв дещо пізніше іслам. Приплив тюрків на півострів історично йшов двома шляхами: із суходолу – кочові татари та з моря – тюрки сельджуки. Ще задовго до приходу в Крим, перебуваючи в кочо вому стані, татари дотримувалися шаманізму – багатобожжя (ширк). Втім, стикаючись із мусульманським світом, татаро мо нгольські хани побачили в ісламі істинну релігію, могутній духо вний засіб для консолідації народу і побудови на основах шаріа ту системи політичної влади.

Ще син Чингісхана Угедей почав прихильно ставитися до мусульман. Персидський історик Аль Джуз Джані прямо назвав хана Батия “другом мусульман”. У його таборі в улусі Джучи була побудована мечеть з імамом і муедзином, навколо яких об’є днувалася велика громада мусульман. Усе це підготувало грунт для прийняття золотоординцями ісламу.

Одним з перших поборників ісламу став молодший брат хана Батия – золотоординський хан Берке (1209–1266). При йнявши іслам особисто, він почав активно запроваджувати його в Кримському улусі, всіляко сприяючи мусульманізації населен ня півострова. Цей процес особливо посилився з того моменту, коли Берке віддав у частку турецькому султану Ізед Дину фор тецю Судак і турки мусульмани почали освоювати південне уз бережжя.

Однак остаточна перемога ісламу в Криму пов’язана з ім’ям хана Узбека (1313–1342), який офіційно ввів іслам як державну релігію на півострові і зробив адміністративним центром нового улусу Золотої орди місто Крим (нині Старий Крим). Сам він де який час жив у Криму, являючи підданим взірець дотримання догматів ісламу. Завершив процес ісламізації населення Криму легендарний Тамерлан (1336–1405). Скинувши золотоордин

606

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

ського хана Тохтамиша, “залізний кульгавий” включив півост рів до складу своєї неосяжної імперії. Але при цьому в своїй полі тиці він завжди спирався на мусульманських духовних осіб і всіляко сприяв зміцненню позицій ісламу та неухильному до триманню Суни пророка Мухаммеда своїми підданими.

Після завершення золотоординського періоду своєї історії Кримський улус виділився в самостійне державне утворення, на основі якого й виникло незалежне татарське ханство. З 1427 р. панівною стала династія ханів з роду Гиреїв (Гераїв).

Зміцнення ханського престолу до стану, що дозволяв утри мувати жорстку владу, сталося при першому з нової династії Чингизидів Гиреїв на кримському престолі – Хаджи Девлет Гиреї, що правив аж 39 років.

Новий хан, що провів юні роки при дворі литовського кня зя Вітовта (Литва, до речі, і допомогла йому утвердитися на пре столі), здійснив масштабну зовнішню політику, незрівнянну з типово регіональною політикою своїх попередників. Девлет Ги рей зміцнив міжнародне становище Криму союзом з Польщею і встановленням дружніх зв’язків з російським князем. Завоюва вши престол, він багато зробив для консолідації ханства, нама гаючись витіснити з Криму генуезців.

Уклавши союз із магупським князем Олексієм, він швидко заволодів Чембало. У відповідь Генуя в 1433 р. послала для від новлення статускво ескадру з 6 тис. солдатів і матросів, які ви гнали татар з Балаклави і Каламіти (Інкерман); згодом хан за вдав поразки генуезцям при Карагозі (поблизу Солхата).

З цього моменту татарсько генуезькі відносини змінюють ся на краще. Консули намагаються не дратувати своїх небезпеч них сусідів і навіть задобрюють їх подарунками. Хан же, що від тепер потребував італійського торгового посередництва, послуг купецького флоту і позик, у такому розвитку відносин був тіль ки зацікавлений.

Однак через 20 років становище змінилося. За ці роки гену езькі міста фортеці значно ослабли; захоплення турками обох берегів Босфору майже поклало край контактам кримських іта

607