4.2. Оцінка показників продукту державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку

Так, за 2009 – 2012 роки виконання Державної програми із 14 завдань виконано – 6 (42,9%), виконано частково – 7 (50%), не виконано – 1 (7,1%). У тому числі із 29 заходів виконано – 10, частково виконано – 9, не виконано – 10. За інформацією Мінекономрозвитку про виконання Державної програми встановлено, що із 26 результативних показників фактично досягли планових значень – 7 (26,9%), не досягли планових значень (виконані частково) – 9 (34,6%), зі значеннями «0» - 10 (38,5%).

Так, за даними Держстату України, протягом 2009 – 2012 років простежується стала тенденція зменшення загальної частки продажу споживчих товарів, які вироблені на території України у загальному обсязі продажу товарів через торгову мережу підприємств. Наприклад, якщо у 2009 році частка вітчизняних товарів становила 67,4%, то до кінця 2012 року цей показник зменшився до 58,9% (рис.4.2.)

Рис. 4.2.Частка продажу вітчизняних споживчих товарів через торгову мережу підприємств протягом 2009-2012 років

Передбачалося, що виконання Державної програми дасть змогу збільшити частку вітчизняних споживчих товарів у роздрібному товарообороті до 73-75% (показник 2000 – 2003 рр.). Проте, як доводить аналіз, зазначений показник протягом 2009-2012 років не збільшився, а навпаки, зменшився на8,5 відсоткових пунктів до рівня 58,9%. При цьому вітчизняні виробники втрачають свої позиції як у сегменті продовольчих товарів (з 87,2 до 86,3%), так і непродовольчих (з 47,2 до 41,9%) [63].

Відставання обсягів виробництва викликало дисбаланс між попитом і пропозицією на внутрішньому ринку України та, як наслідок, збільшення імпорту. Зазначена негативна тенденція, яка простежується у період виконання Державної програми 2009 – 2012 роки, призвела до збільшення від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі з 5,7 млрд дол. США до 15,9 млрд дол. (рис. 4.5.).

Рис. 4.3.Сальдо товарної структури зовнішньої торгівлі за 2009 - 2012 роки

Зокрема, відповідно до показників Держстату України⁴, які характеризують обсяги та структуру експорту-імпорту промислових товарів, відстежується негативна тенденція у зовнішній торгівлі товарами. Згідно із цими даними, у 2009-2012 роках відбувається збільшення від’ємного сальдо імпорту товарів з високою доданою вартістю, зокрема, машинобудівної, хімічної та легкої промисловості (рис. 4.6).

Рис. 4.4.Баланс зовнішньої торгівлі товарами за 2009-2012 роки

Враховуючи динаміку та обсяги експорту й імпорту товарів по високотехнологічним групам, очевидним є посилення імпортозалежності внутрішнього ринку.

Отже, в рамках Державної програми невиконаними залишились заходи щодо прийняття національних стандартів, гармонізованих з міжнародними, зокрема європейськими (із 2000 стандартів гармонізовано «0»), виготовлення наборів тест-систем (із 1000 запланованих виготовлено «0»), прийняття міждержавних стандартів як національних у сфері енергозбереження та енергоефективності (із 100 стандартів прийнято «0»).

4.3. Аналіз показників ефективності та якості державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку

Аналіз ефективності виконання Програми здійснено через оцінку результативності, тобто досягнення мети Державної програми. Мета полягає у підвищення функціонування внутрішнього ринку, збільшення частки конкурентоспроможної вітчизняної продукції, вдосконалення механізму регулювання внутрішнього ринку в умовах інтеграції до світового ринку, а також його наповнення високоякісними та безпечними товарами.

Для оцінки зазначених складових мети використано дані державних статистичних спостережень щодо частки вітчизняних споживчих товарів у роздрібному товарообороті, частки інноваційної продукції, динаміки виробництва окремих видів промислової продукції, очікування промислових підприємств щодо перспектив розвитку їх ділової активності, товарної структури зовнішньої торгівлі, індексу споживчих цін на внутрішньому ринку.

Оцінку ефективності функціонування внутрішнього ринку у період виконання Програми здійснено шляхом аналізу статистичної інформації про частку вітчизняних споживчих товарів у роздрібному товарообороті, обсягів виробництва окремих видів промислової продукції, товарної структури зовнішньої торгівлі.

Зокрема, у періоді виконання Державної програми скорочувалась питома вага вітчизняних товарів кінцевого споживання, тобто товарів з високим ступенем обробки і відповідно високою доданою вартістю, у сукупній пропозиції продукції на внутрішньому ринку(додаток Г).

Так, у 2009 – 2012 роках у роздрібному товарообороті зменшилась частка вітчизняного одягу зі шкіри, хутра та інших виробів з них - на 19,2 відсоткових пунктів, автомобілів та авто-товарів - на 11,7 відсоткових пунктів, комп’ютерної та іншої обчислювальної техніки - на 10,5 відсоткових пунктів, засобів для миття, чищення та догляду - на 9,5 відсоткових пунктів, меблів на 7,9 відсоткових пунктів, килимів, покриттів для підлоги та стін на - 5,6 відсоткових пунктів, парфумерно-косметичних товарів на - 5 відсоткових пунктів, приладів електропобутових - на 4,1 відсоткових пунктів, взуття шкіряного, текстильного, комбінованого, включаючи спортивне на - 3,6 відсоткових пунктів.

Найбільш значно за підсумками 2012-го року скоротилася частка продажів українських текстильних товарів (з 42,7 до 34,2%), посуду (з 30,4 до 24,6%), макаронних виробів (з 79,3 до 75,5%), а також міцних спиртних напоїв (з 87,1 до 83,9%).

Однією з основних причин цього є відставання темпів промислового виробництва порівняно зі зростанням попиту на внутрішньому ринку. Наприклад, за даними державних спостережень щодо індексів обсягів промислового виробництва у 2011 – 2012 роках та січні-лютому 2013 року зафіксовано уповільнення темпів промислового виробництва (рис.4.4.).

Рис.4.5.Темпи приросту (зниження) обсягів промислового виробництва

Так, за даними Держстату України, у 2012-му порівняно з 2011 роком обсяги промислового виробництва скоротились на 1,5%. За підсумком січня-березня 2013 року зниження індексу промислової продукції становило 5,0%. Спад у промисловій діяльності пов’язаний, насамперед, зі спадом виробництва в переробній промисловості – на 6,9%.

Від’ємна динаміка в переробній промисловості була пов’язана зі скороченням виробництва - коксу, продуктів нафтоперероблення на 21,3%, хімічних речовин і хімічної продукції - ­на 21,8%, гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції - на 3,7%, машинобудування, крім ремонту і монтажу машин і устаткування - на 14,9%, металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів, крім машин і устаткування - на 7,8%, виробництва меблів, іншої продукції, ремонт і монтаж машин і устаткування - на 9,5%, текстильного виробництва, виробництво одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів - на 3,6%.

Тоді як, основною експортно-орієнтованою продукцією залишається сировинна складова, а саме: недорогоцінні метали та вироби з них (чорні метали, вироби з чорних металів), продукти рослинного походження (зернові культури, насіння і плоди олійних рослин, продукція борошномельно-круп’яної промисловості). Це призводить до високої залежності внутрішнього ринку України від зовнішніх економічних коливань, зокрема, мінливої кон'юнктури міжнародних ринків сировинних ресурсів та зміни попиту (рис. 4.7).

Рис. 4.6.Обсяг експортного попиту на продукцію 2009 – 2012 роки

Так, за даними Національного банку України (Монетарний огляд за 2012 рік) зовнішні умови функціонування економіки України у 2012 році були несприятливими.

Так, протягом 2009-2012 років простежується збільшення імпорту продукції високотехнологічного та наукоємного виробництва, зокрема: машини, обладнання та механізми, електротехнічне обладнання із 1 242,7 млн дол. США до 6 152,0 млн дол. США, продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей із 2 804,1 млн до 3 527,4 млн, полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них із 2 100,5 млн до 3 467,6 млн, засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби із 567,4 млн до 2 103,6 млн, текстильні матеріали та текстильні вироби із 704 млн до 1 780 млн.

За домінування рецесивних тенденцій у світовій економіці знижувалися попит і ціни на традиційну українську експортну продукцію. Це відповідним чином позначалося на показниках економічного розвитку України. Збільшення реального ВВП у 2012 році становило 0,2% порівняно з 5,2 % у 2011 році (рис. 4.8.).

Рис. 4.7. Валовий внутрішній продукт України 2009 – 2012 роки

Негативна тенденція зафіксована також в області інновацій, у період виконання Державної програми це позначилося на частці конкурентоспроможної вітчизняної продукції. Як підтверджується даними Держстату України про впровадження інновацій на промислових підприємствах, у 2009 – 2012 роках зафіксовано зменшення частки реалізованої інноваційної продукції на 1,5% (із 4,8 до 3,3%), незважаючи на те, що кількість підприємств, які впроваджували інновації у зазначеному періоді, збільшувалась із 10,7 до 13,6% (Рис.4.9.).

Рис. 4.8.Частка інноваційної продукції від загального обсягу реалізованої промислової продукції

Концепцією передбачалося збільшення частки інноваційної продукції у результаті виконання Державної програми до 15 – 20%, однак в Державній програмі цей показник не визначено.

Недостатньо дієвим виявився механізм регулювання внутрішнього ринку в умовах інтеграції до світового ринку. Оцінку ефективності цього механізму здійснено за даними Держстату України щодо індексів споживчих цін на товари та послуги у 2009 – 2012 роках, оскільки динаміка зміни цін на споживчі товари залежить від ефективності методів рівноваги попиту та пропонування на внутрішньому ринку (рис. 4.10).

Рис. 4.9. Індекси споживчих цін на товари та послуги

Так, у 2009 - 2011 роках зафіксовані значні коливання споживчих цін, однак у 2012 році порівняно з 2011 роком підтримувалося низькоінфляційне середовище – приріст індексу споживчих цін за цей період становив «мінус» 0,2%. Однак, як свідчать дані державних статистичних спостережень, збалансування попиту і пропонування на внутрішньому ринку здійснюється в основному за рахунок збільшення імпорту продукції без посилення конкурентних позицій вітчизняних виробників [18;с.45].

Отже, основні проблеми, на розв’язання яких була спрямована Державна програма, залишаються невирішеними. Передусім, це послаблення конкурентних позицій вітчизняних товаровиробників на внутрішньому ринку, зменшення частки продукції вітчизняних товаровиробників у сукупному пропонуванні товарів, зокрема, скорочення частки продажу вітчизняних споживчих товарів у структурі роздрібного товарообороту.

РОЗДІЛ 5

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ЦІЛЬОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ