3.1. Огляд основних соціальних та економічних програм в зарубіжних країнах

Соціальна та економічна політика є найважливішим напрямком державного регулювання економіки, органічною частиною внутрішньої політики держави, спрямованої на забезпечення добробуту й усебічного розвитку його громадян і суспільства загалом.

Тобто благополуччя громадян будь-якої країни нерозривно пов'язане з державою. Взаємодія економіки і держави визначається історично сформованими національними системами господарювання, культурними традиціями.

У кожній країні існують свої пріоритетні напрямки, державні інститути і певні інструменти та механізми, що дозволяють реагувати на потреби соціально-економічного розвитку суспільства. У сукупності це визначає національну модель розвитку держави.

В XX столітті в економіці Німеччини спостерігається стійкий економічний підйом. В умовах загального оздоровлення інвестиційного клімату зросла готовність німецької промисловості піти на істотне збільшення витрат на дослідження й розробки. Так, у 2007 р. на наукові дослідження було виділено вже майже 39 млрд. євро, в 2008 р. — близько 40 млрд., у цілому ж інноваційна діяльність на 2/3 фінансується сьогодні за рахунок коштів німецької промисловості. У громадськості країни сформувалося розуміння, що високий рівень інвестицій в інновації, дослідження й розробки та в систему освіти є основним чинником довгострокового економічного росту, ці інвестиції тільки в тому випадку забезпечать ефективну віддачу, якщо держава зуміє створити для них відповідні сприятливі умови. Це завдання почав вирішувати новий федеральний уряд, сформований за підсумками виборів у Бундестаг ФРН у вересні 2006 р.

У серпні 2006 р. Уряд ФРН затвердив "Стратегію високих технологій" (далі СВТ) — фактично комплексну програму інноваційного розвитку національної економіки на найближчі роки (результати першого етапу будуть підведені наприкінці легіслатурного періоду діючого парламенту в 2010 р.). На державному рівні була сформульована й представлена суспільству амбіційна мета: на тривалу перспективу закріпити місце Німеччини в групі країн, що лідирують в області високих технологій, що, на думку німецького політичного керівництва, у сучасних світових реаліях є визначальною передумовою стійкого довгострокового економічного росту й, отже, успішної реалізації невідкладних соціальних програм [20].

У розробці програми СВТ взяли участь всі основні федеральні міністерства й відомства. При цьому її автори дотримувалися загальної міжнародної тенденції створення інтегрованих концепцій розвитку для потреб інноваційної політики: пропоновані заходи мають чітко виражений міжгалузевий і міждисциплінарний характер і спрямовані на визначення загальних концепцій, які дозволяли б погодити воєдино на державному рівні всі складові частини національної інноваційної системи — наукові дослідження й розробки, освіту, фінансування, механізми ринкової комерціалізації інновацій, засоби законодавчого регулювання, мережні структури взаємодії держави, промисловості й громадянського суспільства.

Федеральний уряд заявив, що в рамках своєї компетенції бере відповідальність за їхнє створення, використовуючи весь набір засобів і методів державного регулювання й підтримки. Крім того, він залишає за собою важливу функцію посередника між бізнесом, наукою й громадянськими інститутами по всьому комплексу питань інноваційного розвитку. Тому стратегія — це не тільки набір конкретних і докладно прописаних державних заходів, програм і зобов'язань, але й цілий ряд ініціативних ідей і пропозицій, остаточне вирішення яких може бути досягнуте тільки на основі широкого суспільного діалогу всіх зацікавлених учасників.

Програма СВТ складається із двох великих, взаємозалежних між собою тематичних блоків. У першому блоці федеральний уряд виклав своє бачення найбільш важливих передумов реалізації стратегії(таблиця 3.1.)

Таблиця 3.1.

Найбільш важливі передумови реалізації стратегії

новий рівень взаємодій науки й промисловості, які повинні будуватися як відносини стратегічного партнерства

економічно більш привабливі рамкові умови для інноваційної діяльності промисловості, насамперед підприємств малого й середнього бізнесу

прискорення процесу поширення нових технологій

широке міжнародне співробітництво Німеччини з метою збільшення власного наукового інноваційного потенціалу

достатня кількість кваліфікованих фахівців, здатних вирішувати на всіх рівнях завдання інноваційного розвитку

У другому блоці федеральний уряд формулює 17 більш "прикладних" стратегій розвитку, розроблених стосовно до окремих секторів інноваційної діяльності (національна безпека, НАНО і біотехнології, медицина й т.п.).

Серйозність своїх стратегічних інноваційних намірів уряд підкріпив додатковими бюджетними асигнуваннями: видатки на дослідження й розробки на 2006—2010 рр. були збільшені з 9 до 15 млрд. євро. Цей рівень розглядається німецьким керівництвом як серйозна заявка на те, щоб досягти мети, сформульованої в "Лісабонському договорі" ЄС, тобто довести до 2011 р. частку видатків на наукові дослідження й розробки до 3 % ВВП країн-членів союзу (у Німеччині вона становить близько 2,5 %).

Іншим визначним кроком економічної та соціальної політики всього світу стало розвиток Російської Федерації. Одним з інструментів підвищення ефективності бюджетних витрат як складової частини ефективності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування є перехід на програмно-цільовий принцип організації їх діяльності .

Державна програма Російської Федерації - документ , що визначає мету, завдання, результати , основні напрямки та інструменти державної політики, спрямовані на досягнення цілей і реалізацію пріоритетів, встановлених Концепцією довгострокового соціально-економічного розвитку Російської Федерації на період до 2020 року , або забезпечує реалізацію у встановлені терміни великомасштабних заходів загальнонаціонального або міжнародного значення.

Крім того, в рамках державних програм рішеннями президента Російської Федерації та Уряду Російської Федерації можуть бути передбачені й прийняті виходять за межі лімітів бюджетних зобов'язань витратні зобов'язання , в результаті чого існує можливість укладення ( з конкретних проектів , об'єктам ) довгострокових державних контрактів . Також стосовно об'єктів , зазначених у державних і федеральних цільових програмах , можуть укладатися державні контракти з терміном реалізації , які виходять межі 3 річного періоду .

Склад підпрограм і плановані результати реалізації підпрограм визначаються державною програмою, а бюджетні асигнування на їх досягнення затверджуються федеральним законом про федеральний бюджет .

Загальними принципами розробки та реалізації державних програм є(таблиця 3.2.)

Таблиця 3.2.

Принципи розробки та реалізації державних програм

формування державних програм виходячи з чітко визначених довгострокових цілей соціально-економічного розвитку та індикаторів їх досягнення

встановлення для державних програм, як правило, вимірних результатів двох типів: кінцевих результатів , що характеризують задоволення потреб зовнішніх споживачів, і безпосередніх результатів, що характеризують обсяги і якість надання державних послуг, прогнозованих при заданих умовах

охоплення державними програмами всіх сфер діяльності органів виконавчої влади і відповідно більшої частини бюджетних асигнувань , інших матеріальних ресурсів, що знаходяться в їх розпорядженні , а також інтеграція регулятивних (правозастосовних і контрольних ) та фінансових ( бюджетних , податкових , митних, кредитних , боргових і валютних ) інструментів для досягнення цілей державних програм

наділення органів виконавчої влади та їх посадових осіб , які здійснюють управління державними програмами і їх підпрограмами , повноваженнями , необхідними і достатніми для досягнення цілей програм відповідно до принципів і вимог проектного управління

На федеральному рівні система державних програм формується виходячи з цілей та індикаторів Концепції довгострокового соціально-економічного розвитку Російської Федерації на період до 2020 року та інших стратегічних документів , затверджених Президентом Російської Федерації і Урядом Російської Федерації . При цьому ув'язка стратегічних цілей і середньострокових завдань здійснюється прийняттям такого документа як Основні напрямки діяльності Уряду Російської Федерації , що визначають пріоритетні соціально-економічні завдання на середньострокову перспективу. Відповідальними за розробку та реалізацію державної програми на федеральному рівні є федеральні органи виконавчої влади.

На відомчому рівні інструментом стратегічного та операційного планування можуть бути перетворені у відповідності з новими завданнями доповіді про результати та основні напрямки діяльності органів виконавчої влади. Цей же інструмент доцільно використовувати і в якості звіту про результати діяльності , який повинен носити публічний характер і розміщуватися в мережі Інтернет [21].

Відповідно до переліку державних програм Російської Федерації розробляється 42 державні програми Російської Федерації , з них: 39 затверджені Урядом Російської Федерації і 3 знаходяться в стадії розробки. Також в даний час Федеральними органами виконавчої влади - відповідальними виконавцями державних програм розробляються плани реалізації державних програм на трирічну перспективу. Відповідно до затвердженої нормативної правовою базою щодо реалізації державних програм Російської Федерації трирічні плани повинні забезпечити зв'язок програмно-цільового планування з бюджетним процесом . Управління реалізацією трирічних планів передбачається здійснювати за допомогою проектних методів організації діяльності федеральних органів виконавчої влади , що дозволяють забезпечити координацію різних видів ресурсів при реалізації заходів , а також постійний контроль над встановленими проектом термінами ;

З метою апробації технологій формування федерального бюджету за програмно - цільовим принципом, Мінфіном Росії спільно з Мінекономрозвитку Росії готується аналітичне розподіл бюджетних асигнувань федерального бюджету за держпрограмами . Розподіл видатків за державними програмами проведено за принципом формування цілісної , орієнтованої на результат системи управління у відповідній сфері соціально-економічного розвитку країни , що мають взаємопов'язаний набір цілей , завдань і показників. При цьому були збережені функції і повноваження федеральних органів виконавчої влади з реалізації конкретних видаткових зобов'язань.

Отже, дослідивши економічні та соціальні програми Німеччини та Російської федерації,можна сказати що вони як і більшість других високо розвинутих країн досягли високого економічного і соціального розвитку,завдяки наполегливим і чітко злагодженим зусиллям керівництва держави і всього народу.