3. Статистика безробіття і неповної зайнятості

Статистика безробіття використовується для прогнозування потенційної пропозиції праці. Розрізняють такі типи безробіття.

Фрикційне безробіття пов’язане з переходом працівників з однієї роботи на іншу (за власним бажанням або через звільнення). Існування фрикційного безробіття є неминучим і навіть бажаним; воно забезпечує адаптацію пропозиції праці до змін попиту і створює можливості для отримання більш високих доходів. Фрикційні безробітні мають усі необхідні навички і можуть приступити до роботи негайно.

Структурне безробіття пов’язане з наявністю вакансій через професійну і географічну невідповідність безробітних і робочих місць, а також через недостатній рівень професійної підготовки. Структурним безробітним необхідна перепідготовка, тому таке безробіття вважається більш тривалим і серйозним.

Циклічне безробіття обумовлене спадом економічного циклу.

Сезонне безробіття стосується осіб, що мають роботу тільки у певні періоди (наприклад, у сезон сільськогосподарських робіт).

Офіційним джерелом інформації про безробіття є реєстраційні дані служб зайнятості (місячна, квартальна і піврічна звітність). Проте ці дані в 2-3 рази занижені, оскільки не всі безробітні звертаються до офіційних служб. Більш повна інформація може бути отримана в ході щорічних масштабних багатоцільових обстежень населення. Для проведення таких обстежень створюється вибіркова мережа домогосподарств і застосовується двоступінчаста вибірка – спочатку систематично відбираються ділянки перепису, а потім переписні аркуші. Програма обстеження включає такі розділи:

• відомості про респондентів;

• поточна економічна активність;

• основна робота;

• додаткова робота;

• пошук роботи, економічна неактивність.

При обстеженнях використовуються спеціальні опитувальники, що розроблені з урахуванням міжнародного досвіду і дозволяють всебічно охарактеризувати ситуацію на ринку праці.

Офіційний рівень безробіття в Україні є відносно невеликим; проте, проблема виглядає набагато серйозніше, якщо поряд з безробіттям аналізувати і часткову (неповну) зайнятість. Розрізняють дві форми неповної зайнятості: явну і приховану.

Явна неповна зайнятість вимірюється числом осіб, що працюють явно неповний робочий час у порівнянні з нормою, встановленою розпорядком, графіком даної організації, або законодавством для даної категорії працівників, або менше, ніж звичайно, у зв’язку з відсутністю попиту, клієнтів, замовлень тощо.

Прихована неповна зайнятість зумовлена неправильним використанням трудових ресурсів і виявляється через низьку продуктивність праці, неповне використання кваліфікації працівників, низькі доходи і т.п.

Найчастіше можна обмежитися обліком явної неповної зайнятості; для цього у форми статистичної звітності щодо праці введені такі показники:

• чисельність працівників, зайнятих неповний робочий день чи неповний робочий тиждень;

• чисельність працівників, що знаходяться у відпустках без збереження або з частковим збереженням заробітної плати і т.п.

Розраховується також показник «обсяг явної неповної зайнятості»; це сумарний час, що мається для додаткової зайнятості в розглянутому періоді, який обчислено в годинах або умовних працівниках, приведених до повного робочого часу (наприклад, 2,3 млн. людино-годин або 1,1 тис. умовних працівників у еквіваленті повної зайнятості).