2 Етапи виконання малюнка в системі Xara

1. Создать новый документ (Команда File/New…)

2. Открыть библиотеку (Команда Utilities/ Galleries/Clipart Gallery), найти в библиотеке нужный раздел (например, «Полочки и спинки», «Воротники», «Карманы» и т.п.)

3. Выбрать и перетащить из библиотеки нужный элемент в область рисунка.

4. Модифицировать элемент. Повторять п.п. 3 и 4 для всех найденных в каталоге элементов.

5. Нарисовать новые элементы (отсутствующие в каталоге).

6. Сохраний файл .XAR .

7. Экспортировать готовый рисунок модели в файл стандартного графического формата (.BMP, .PNG, .GIF или .JPG). Импорт элементов из библиотеки

Возможность многократного использования собственных наработок реализуется с помощью пополняемой библиотеки графических элементов Clipart Gallery (вызываемой на экран командой Utilities/Galleries/Clipart Gallery). В окне галереи находится список разделов библиотеки. Двойной щелчок на имени раздела открывает галерею миниатюр элементов, соответствующих названию раздела.

Импорт элемента в новый рисунок осуществляют перетаскиванием его миниатюры в окно документа (Рис.4).

В зависимости от настроек программы импорт элементов может происходить «послойно», т.е. для каждого импортируемого элемента в документе создаѐтся новый слой. Слой — компьютерная метафора прозрачной пленки, на которой нарисованы объекты. При импорте слои последовательно складываются в стопку. При этом объекты, расположенные на верхних слоях, будут перекрывать объекты, расположенные на нижних. Чтобы изменить порядок следования слоѐв в стопке (т.е. изменить порядок их наложения друг на друга) нужно перетащить мышкой строку с именем слоя в требуемое положение.

Слои документа с импортированными элементами

Важно: На этапе освоения программы операции со слоями могут вызвать затруднение, поэтому рекомендуется после импорта всех необходимых элементов переместить их на один слой. Для этого нужно выделить все элементы командой

Edit/Select All, затем вырезать их командой Edit/Cut и, наконец, вставить их в рисунок командой Edit/Paste. В результате все элементы окажутся на одном слое. В пределах одного слоя имеется возможность изменять порядок наложения объектов средствами команд перемещения объектов вверх и вниз (см. ниже – раздел «Изменение порядка перекрывания объектов»).

Процедуры редактирования Выделение графического объекта

Перед тем как редактировать какой-либо объект рисунка его нужно выделить. Выделение производят с помощью интрумента путѐм одного из следующих действий

 Щелчок левой кнопкой мыши по объекту (если объект

находится в группе, то щелчок производят с одновременным нажатием клавиши Ctr);

 Выделительной рамкой – если необходимо выделить

несколько объектов одновременно.

Вокруг выделенного объекта появляются габаритные маркеры его размера. Если на панели свойств иструмента нажаты кнопки и , то вдоль контура объекта будут видны и узлы изменения его формы.

Рисунок 6 Маркеры размеров объекта и маркеры узлов формы

Дублирование и зеркальное отображение объекта

Используя одно изображение части изделия, например, левую часть переда, можно получить симметричное ему изображение правой части. Для этого нужные объекты выделяют, и «клонируют» их (команда Edit/Clone Shape). Не снимая выделения, нажимают кнопку на панели свойств, тем самым зеркально разворачивают клонированные объекты.

Изменение размеров объекта

Изменение размеров объекта производят с помощью интрумента путѐм перетягивания габаритных маркеров объекта. Для пропорционального увеличения (уменьшения) объекта следует перетаскивать угловые маркеры.

Искажение и вращение объекта

Если после выделения объекта нажать кнопку на панели свойств, то появятся маркеры вращения и наклона объекта.

2 ЗАГАЛЬНА Х-КА ОСНОВНИХ ФАКТОРІВ ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬ ПФО.

Форма одягу як обємно-просторова структура залежить від безлічі чинників, які до теперішнього часу ще недостатньо добре вивчені. Проте безперечним є те, що проектування нових форм одягу відбувається стосовно однієї, раз і назавжди даній обємно-просторовій структурі – до фігури людини. Одяг можна визначити як штучний покрив, що покриває людське тіло. Без фігури людини-носія одяг втрачає своє значення. Тому повна або худа, з певним пластичним вигином — фігура людини завжди лежала в основі ідеї форми костюма будь-якого історичного періоду.

фігура людини – це обємно-просторова структура, яка знаходиться в русі. людська фігура є впорядкованою системою з певним розташуванням її частин щодо вертикалі. Основою її будови є хребетний стовп. кожна з трьох сторін людської фігури має свою будову і свої визначені природою функції. Тому при створенні одягу людська фігура обовязково повинна розглядатися з трьох позицій: спереду, збоку, ззаду, оскільки кожна сторона виглядає по-різному і також по-різному відбувається її взаємодія з матеріалом. людська фігура має ясно виражені осі симетрії передньої і задньої поверхні. Для фахівця це визначає можливість пошуку і відробітку майбутньої форми одягу на одній стороні наприклад, правої для жіночої фігури. людська фігура пропорційна і, як правило, має в своєму анатомічному утворенні принцип золотого перетину.

Пластика фігури людини визначається безперервністю руху в її організації, вертикальністю, різносторонністю, симетричністю, пропорційністю, що створює враження цілісності будови людського тіла.

Як відомо, форма створює художній образ виробу. Вона не може існувати без конструкції. Тому конструкцію можна розглядати як своєрідну технічну структуру виробу, яка у великій мірі залежить від властивостей матеріалу, що використовується. Логічний взаємозвязок форми, конструкції і матеріалу визначає тектоніку виробу

Вплив пластичних властивостей матеріалів на характер форми одягу можна спостерігати також і на прикладах народних костюмів. Так, російські селянки шили свій одяг з домотканого льняного або вовняного полотна. Така тканина відрізнялася значною товщиною і жорсткістю, тому вона погано драпірувалася і була здатна утворювати лише жорстку форму одягу типу футляра. Ці якості тканини визначили характер пластики костюма – прямолінійну геометричну.

Аналізуючи ці і інші приклади, можна зробити висновок про те, що тектоніка — це не що інше, як природна пластика матеріалу, його невимушена, ненасильна робота. При цьому такої ж ясною повинна бути конструкція виробу. Звичайно, можна з матеріалу, що ллється, наприклад, шляхом його дублювання, створити жорстку, суху форму одягу. Але в цьому випадку не можна говорити ні про природну пластику матеріалу, ні про ненасильну роботу конструкції. Образно кажучи, тектоніка – це природність форми, яка досягається ненасильною роботою конструкції і ясністю пластики матеріалу. Такий взаємозвязок, кінець кінцем, визначає пластичну форму виробу.