- •1 Загальні питання конструювання деталей машин 5
- •1 Загальні питання конструювання деталей машин
- •1.1 Критеріальні вимоги до деталей машин
- •1.2 Матеріали для виготовлення деталей машин
- •1.3 Технічні умови на виготовлення деталей машин
- •1.4 Основи попередньо проектних та перевірочних розрахунків деталей машин
- •1.5 Перспективи використання сапр для конструювання деталей сучасних технічних засобів
- •2 З’єднання деталей машин
- •2.1 Роз’ємні з’єднання Різьбові з’єднання
- •Шпонкові з’єднання
- •Шліцьові з’єднання
- •Профільні з’єднання
- •Штифтові з’єднання
- •2.2 Нероз’ємні з’єднання Зварні з’єднання
- •Заклепкові з’єднання
- •З’єднання з натягом
- •Паяні з’єднання
- •Клейові з’єднання
- •3 Механічні передачі
- •3.1 Загальні відомості
- •Основні і похідні параметри механічних передач
- •3.2 Зубчасті передачі Переваги і недоліки
- •Точність виготовлення та її вплив на якість передачі
- •Загальні підходи до проектування зубчастих передач
- •Критерії розрахунку закритих і відкритих передач
- •Проектування прямозубих циліндричних передач
- •Розрахункове навантаження
- •Сили в зачепленні
- •Вибір модуля і числа зубців.
- •Перевірочний розрахунок міцності зубів за напруженнями згину
- •Особливості розрахунку косозубих циліндричних передач Геометричні параметри
- •Багатопарність і плавність зачеплення
- •Сили в зачепленні
- •Передачі з зачепленням Новикова
- •Конічні передачі Загальні відомості та характеристики
- •Геометричні параметри
- •Сили в зачепленні прямозубої конічної передачі
- •Приведення прямозубого конічного колеса до еквівалентного прямозубого циліндричного колеса
- •Конічні передачі з непрямими зубцями:
- •Сили в зачепленні
- •Розрахунок на міцність
- •Виготовлення конічних коліс
- •Черв’ячні передачі
- •Переваги і недоліки
- •Геометричні параметри та виготовлення черв’ячних передач
- •Передачі зі зміщенням
- •Точність виготовлення
- •Кінематичні параметри черв’ячної передачі
- •Ккд черв’ячної передачі
- •Сили в зачепленні
- •Тепловий розрахунок черв’ячної передачі, охолодження, змащування
- •3.3 Механізми з гнучкими ланками Область застосування
- •Види передач
- •Основи розрахунку пасових передач
- •Напруження в пасі
- •Довговічність паса
- •Ковзання у пасовій передачі
- •Клинопасова передача
- •Ланцюгові передачі
- •Матеріали
- •Кінематика та динаміка ланцюгових передач
- •Сили в зачепленні
- •Критерії працездатності ланцюгової передачі
- •4 Вали та осі
- •4.1 Загальні відомості
- •4.2 Проектний розрахунок валів
- •4.3 Перевірочний розрахунок валів
- •5 Підшипники
- •5.1 Призначення і класифікація
- •5.2 Підшипники ковзання Загальні відомості
- •Умови роботи і види руйнування підшипників ковзання
- •Тертя і змащення підшипників ковзання
- •5.3 Підшипники кочення Загальні відомості
- •Основні причини втрати працездатності підшипників кочення:
- •Розрахунок підшипників кочення
- •Особливості розрахунку радіально-упорних підшипників
- •Література
4 Вали та осі
4.1 Загальні відомості
О
бертові
деталі механічних передач розміщують
на валах та осях, які забезпечують
постійне положення осі обертання цих
деталей. Вали та осі призначені для
підтримування закріплених на них деталей
і забезпечення їх постійного положення
відносно інших частин машини (рисунок
4.1).Осіне передають крутного моменту
і працюють тільки на згин. Вісь може
бути рухомою і нерухомою.Валипередають обертовий момент і тому
працюють на згин та кручення.
У залежності від форми повздовжньої осі вали поділяють на прямі(рисунок 4.2 ,а),колінчаті(рисунок 4.2,б),гнучкі(рисунок 4.2,г).
К
олінчасті
і гнучкі вали належать до спеціальних
деталей.
За конструкцією розрізняють вали й осі: гладкі (рисунок 4.2 ,в) таступінчасті(рисунок 4.2 ,а) (фасонні). Ступінчасті вали роблять для фіксації деталей в осьовому напрямку, а також для монтажу деталей при посадці з натягом.
Для зменшення маси, а також для підведення змащення проектують порожні вали.
Вздовж вала чи осі розрізняють такі ділянки: опорні ділянки – цапфи, які спираються на підшипники – несучі ділянки, на яких закріплюють обертові деталі (зубчасті колеса, шківи, зірочки ланцюгових передач тощо), перехідні ділянки, які з’єднують опорні ділянки з несучими. Цапфи поділяються нашипи, які знаходяться на кінцях вала та сприймають радіальні сили,шийки– проміжні цапфи тап’яти – кінцеві ділянки, які сприймають осьові сили.
Вали та вісі найчастіше виконуються з таких матеріалів:
Ст5, Ст4 та інші для валів без термообробки;
сталь 45, 40Х та інші для валів з термообробкою (поліпшення);
сталь 20, 20Х для швидкохідних валів на підшипниках ковзання з цементацією цапф;
сталь 20,30, Ст3, СТ4 та інші для осей.
Задачами розрахунку валів та осей є забезпечення усталісної міцності, обмеження деформації згину та кручення, можливих поперечних та крутильних коливань. Розрахунок і конструювання валів – взаємозв’язані процеси, тому розрахунок валів складається з двох етапів: проектноготаперевірочного розрахунку.
При проектному розрахунку валів, як правило, відомі навантаження, розміри основних деталей, розташованих на валові. Потрібно вибрати матеріал і визначити розміри вала.
4.2 Проектний розрахунок валів
Порядок проведення проектного розрахунку.
1 Попередньо оцінюють середній діаметр вала з розрахунку тільки на кручення при знижених допустимих напруженнях, (згинальний момент невідомий, тому що невідомо розташування опор та місця прикладення навантаження).
Визначають напруження кручення
,
звідси
.
Як правило, приймають
МПа для трансмісійних валів;
МПа для редукторних валів.
Діаметр вхідного кінця вала редуктора можна прийняти рівним або близьким до діаметра вихідного кінця електродвигуна.
2 Розробляють конструкцію вала (компонування).
3 Виконують перевірочний розрахунок вала.
4.3 Перевірочний розрахунок валів
Порядок проведення перевірочного розрахунку валів.
1 Вибирають розрахункову схему і визначають розрахункові навантаження.
2 Знаходять небезпечні перерізи, обумовлені найбільшим згинальним моментом, ослаблені концентраторами напружень: галтель, виточка, шпонковий паз, різьблення тощо.
3 Проводять розрахунок на статичну міцність. Наприклад, при використанні енергетичної теорії міцності еквівалентні напруження визначаються за формулою
, (4.1)
де допустимі напруження :
, (4.2)
Т– границя плинності,
напруження згину:
(4.3)
напруження кручення:
. (4.4)
4 Проводять розрахунок на витривалість за запасом опору втоми
, (4.5)
де
– запас опору втоми при згині;
– запас опору втоми при крученні,
де
МПа
– границя витривалості при згині4
![]()
МПа
– границя витривалості при крученні;
–
амплітуда циклів напружень при згині
(внаслідок обертання вала напруження
згину у різних точках його поперечного
перерізу змінюються по симетричному
циклу (рисунок 4.3)),
;
–
середнє напруження циклу,
=0;
– амплітуда
циклів напружень при крученні (напруження
кручення змінюються по віднульовому
циклу (рисунок 4.4 )),
;
–
середнє напруження циклу (постійна
складового циклу),
;
,
–
коефіцієнти, що коректують вплив
постійної складового циклу напружень
по опору втоми (рекомендації в роботі3);
–
коефіцієнт концентрації напружень при
згині, що залежить від концентратора
напружень (рекомендації в роботі3);
–
коефіцієнт концентрації напружень при
крутінні, що залежить від концентратора
напружень (рекомендації в роботі3);
– масштабний фактор (рекомендації в
роботі3);
–
фактор шорсткості поверхні (рекомендації
в роботі3).
К
онцентраторами
напружень є галтелі, фаски, виточки,
проточки, шпонкові пази, шліці, пресові
посадки, різьба тощо.
5 Перевіряють жорсткості вала за умовами жорсткості
при згині
,
(4.6)
де у – прогин вала;
y– прогин, що допускається (рекомендації в роботі3),
та при крученні
, (4.7)
де G – модуль пружності другого роду;
І – полярний момент інерції;
– кут закручення вала;
– допустимий кут закручення вала, значення якого залежить від вимог, що пред’являються до механізму.
6 Проводять розрахунок на коливання з умови попередження обертання в критичній зоні
, (4.8)
де g – прискорення вільного падання;
yст – статичний прогин.
