1.3.6 Системний рівень

По ступеню чутливості до ЕМП органи та тканини розміщуються в такій послідовності: найбільш чутлива нервова тканина, потім ендокринні залози, органи відчуттів та кров. Системи та органи, що залишилися, йдуть в такому порядку: серцево-судинна, м’язова, перетравлювальна, видільна, дихальна та кісткова.

При дії ЕМП на центральну та периферичну системи, крім місцевого ефекту, спостерігаються зміни у всьому організмі. Периферична нервова система, завдяки своїм рецепторам, першою реагує на дію факторів зовнішнього середовища і поставляє інформацію в вищестоящі регуляторні центри ЦНС, які автоматично регулюють не тільки механізми адаптації до діючого фактору, але й підтримання постійності внутрішнього середовища.

Висока чутливість нервової тканини до ЕМП пояснюється тим, що нервова система людини – це єдине електричне коло. Нервові імпульси мають електричну природу та породжують електромагнітні коливання. Оскільки магнітні поля здатні впливати на рух заряджених частинок, то в даному випадку магнітні поля визначених конфігурацій можуть добавляти енергію цим частинкам, збільшувати швидкість їх руху, т.б. впливати на функцію нервової тканини.

Реакція нервової системи на ЕМП проявляється як в структурних перетвореннях – збільшення числа астроцитів, так і функціональних змінах потенціалів електроенцефалограми. Таким чином, штучні ЕМП можуть діяти як безпосередньо на структури головного мозку, так і рефлекторно – через периферичну нервову систему.

Ендокринна система при дії ЕМП реагує підсиленням функцій надпочечників, щитовидної залози, полових залоз. ЕМП з індукцією до 30 мТл при незначній експозиції сприяє розвитку реакції тренування та підвищення активності всіх відділів ендокринної системи.

Реакція судинної системи є наслідком яу прямого впливу ЕМП на її структурні утворення, так і опосередкованого рефлекторного впливу через ЦНС. Таким чином, при дії ЕМП на серцево-судинну систему можна визначити його вегетонічний ефект, зниження артеріального тиску (активація дії парасимпатичної нервової системи). В поясненні впливу ЕМП найближче до істини знаходиться точка зору про фазовий характер реакцій серцево-судинної системи.

7. Міжсистемний та загальносистемний рівні

Існує концепція загальної дії електромагнітного випромінювання на живий організм, яка використовує положення вчення П. К. Анохіна про функціональні системи (рис.1).

Інформація про зміни відповідних параметрів з периферичних відділів передається по центрострімкому каналу в центральні регулюючі системи, оброблюються там, і в вигляді “командної” інформації передається по центрострімким каналам, повертаючись на периферію. Такі потоки інформації постійно переміщуються в той та інший бік. При відхилені будь-якого периферичного параметру центром виробляється “команда”, яка повинна змінити відповідні функції для стабілізації фізіологічних процесів.

Центральні регулюючі системи

(кора, підкоркові центри, ендокринна система)

Канали передачі інформації

(нервові, гуморальні)

Клітини перефіричних органів і

тканин, ектра- та інтерорецептори

Рис. 1.1. Загальна схема дії ЕМП на живий організм

ЕМП є важливим корегуючим фактором в нормалізації патологічно зміненої системи регуляції. Можна вважати, що імпульсне біжуче магнітне поле створює умови для самоорганізації функціональних комплексів, активує адаптаційні механізми і, тим самим, сприяє корисному лікувальному ефекту в широкому діапазоні виникаючих паталогічних станів.

Висновок. Таким чином, дія ЕМ-випромінювання різних діапазонів частотного спектру на біологічні структури має різні аспекти. По-перше, чисто енергетичні взаємодії з біотканиною, пов’язані з перетворенням ЕМ-енергії в інші форми енергії. В цих взаємодіях результат пропорційний діючій ЕМ-енергії. Типовим прикладом є нагрівання біотканини ЕМ-полем. Потім можна виділити дію ЕМ-випромінювання в області спектру, де (при температурах живих організмів). При таких взаємодіях, крім енергетичного ефекту, спостерігаються біохімічні ефекти, обумовлені взаємодіями на мікроскопічному рівні. Це перш за все поляризація, формування молекулярних ланцюгів та груп під дією електричної складової ЕМ-поля, резонансне поглинання квантів ЕМ-поля білковими молекулами, розщеплення молекулярних зв’язків та ін.

Так як на протязі всього геологічного періоду формування біосфери Землі в результаті дії ЕМ-випромінювань відбувалися біологічні зміни живих організмів, то ЕМ-випромінювання можна назвати деяким енергетико-інформаційним інструментом, за допомогою якого проходила “будова” живих організмів. Отже, використання вказаного інструменту для вирішення біомедицинських проблем логічно є оптимальним.