«Іван зодягався в одежу з верблюжого волосу» (1:6а) Духовні послідовники Івана

У Івана Хрестителя була праведна мати, а батько його був священиком. Однак, ні любов матері, ні влада батька не змогли утримати його в батьківському домі, де непорочність його могла піддатися мирським спокусам. Він оселився в пустелі, де очі його, що шукали Христа, відмовлялись бачити будь-що інше. Його грубий одяг, шкіряний пояс, їжа, що складалася з сарани і дикого меду, - все було заради морального вдосконалення і стриманості. Наслідуючи його приклад, монахи, сини пророків, про яких ми читаємо в Старому Завіті, теж будували собі халупи поруч з Йорданом. Вони віддалялись від шуму міст і харчувалися ячменем і польовими травами (Пор. 4 Цар. 4:38-39, 6:1-2). Поки ти сам перебуваєш в рідній землі, вважай свою келію раєм, зривай всілякі плоди Писання, насолоджуйся ними і радій їх поєднанню (Пор. Пс. 118:69-70). (Ієронім Стридонський «Послання»)

Провісник нового священства

Іван, здавалося б, сам міг стати вищим служителем закону (Мається на увазі, що Іван успадкував священство від свого батька Захарії), однак, він віддав перевагу ролі провісника нового служіння, а не послідовника і спадкоємця старого, і навчав непорушного розуміння істини. Просвічений Духом, він обрав проповідування новозавітних таїнств людям, що були покликані в пустелю, а не служіння в Храмі для тих, хто приходив би до нього, як до члена почесного старозавітного священства, яке існувало в той час. Іван обрав спрагу і голод в тривалій самоті, а також одяг із вовни верблюдів, який він підперізував шкіряним поясом, поставивши таке вбрання вище від шитих золотом шат священиків. Саме так, брати мої, заслугами вищої праведності він і здобув собі славу пророка. І хоча знехтував священством батька, він, безсумнівно, став кращого священства провісником і предтечею. (Беда Високоповажний «Гомілії на Євангелія»)

3. Хрещення того, хто приходить (1:9-11)

Огляд: Ісус хрестився від Івана не для очищення, а для освячення вод (Григорій Назіанзин), оновлення старої людини і відкриття небес (Іполит Римський). Ісус, новий Ной і керманич людської природи, що терпить крах, є Сином Божим, на якого вказує Іван (Григорій Неокесарійський). Святий Дух сходить у вигляді голуба, щоб явити мир, лагідність і простоту, котрі дарує благодать (Оріген, Тертуліан). Голуб приніс добру звістку про те, що потоп закінчився, і голуб з'явився, вказуючи на Спасителя всесвіту (Іван Золотоустий). Голуб - образ дару, милості (Августин Гіппонський), непорочності і беззлобності (Беда Високоповажний). На Йордані з’являється людям незбагненна Божественна Трійця (Оріген, Августин Гіппонський, Іполит Римський, Амвросій Медіоланський). Через хрещення Ісуса від Івана здійснюється богоявлення (Єфрем Сирін).

«І хрестився від Івана в Йордані» (1:9) Освячення вод

Він хрестився як людина (Пор. Мат. 3:16; Лук. 3:21), але розв'язував гріхи як Бог (Пор. Іван 1:29; Мат. 9:2). Хрестився Він не заради власного очищення, але щоб освятити води. (Григорій Назіанзин «Про Сина» (Слово 29))

«Небо, що розкривається» (1:10а) Возз'єднання небесного і земного

Ти бачив, улюблений, скількох і яких благ нам належало позбутися, якби Господь поступився заклику Івана і відмовився прийняти від нього хрещення? Адже до цього небеса були закриті (внаслідок гріха) і вишнє місце було недоступне для нас: ми могли тільки спускатися вниз, вгору ж не сходили. Однак як тільки Владика охрестився, то обновив нашого старого чоловіка і довірив йому знову жезл усиновлення (Пор. Рим. 8:15). Тоді відразу відкрилися нам небеса, відбулося примирення видимого з невидимим, зраділи небесні воїнства, зцілилися земні хвороби, те, що було таємним, стало відомим, вороги стали друзями. Адже чув ти, як євангеліст вимовив: ... небо Йому розкрилось (Мат.3:16) - через три надзвичайні речі (мається на увазі одкровення Троїстого Бога: Отця, Сина і Св. Духа..). Бо, коли Наречений Христос прийняв хрещення, небесній палаті слід було відкрити свої блискучі брами (Пор. Пс. 23:7). Так само, коли Святий Дух сходив у вигляді голуба і голос Отчий лунав всюди, небесні брами мали бути відкритими (Пор. Іван 3:29). (Іполит Римський «Про богоявлення»)